17 міністерських портфелів в уряді, що його сформував новий президент Франції, член Соціалістичної партії Франсуа Олланд, отримали жінки.
Загалом серед міністрів багато близьких до президента чиновників, давніх друзів і колег по роботі.
Глава уряду: Жан-Марк Ейро
Народився 25 січня 1950 р. у місті Молевр'є, що за 40 миль від міста Нант на півночі Франції. Політикою почав захоплюватися в студентські роки. У віці 26 років він висунув свою кандидатуру на перші свої вибори. Пізніше його було обрано мером міста Сен-Ерблен, де пропрацював 11 років. 1986 року було обрано в парламент. У віці 39 років очолив місто Нант. Успішно працював на цій посаді аж до призначення його прем'єр-міністром.
Міністерство економіки та фінансів: П'єр Московічі
Московічі народився 16 вересня 1957 р. у Парижі. Частину періоду своєї політичної кар'єри нинішній глава французького Мінфіну підтримував опального колишнього главу МВФ Домініка Стросс-Кана, свого соратника по Соціалістичній партії. Втім після заходу політичної кар'єри останнього 54-річний Московічі змінив вектор підтримки. Раніше він займав посаду міністра з європейських справ в уряді Ліонеля Жоспена в 1997-2002 рр., а з 2004-го працював віце-президентом європейського парламенту. В молодості нині помірний соціаліст вирізнявся значно гарячішою вдачею. Свою кар'єру в політиці Московічі почав із вступу в Революційну комуністичну лігу. Квиток соціаліста міністр фінансів отримав у 1984 році.
Міністр бюджетної політики: Жером К'юзак
До свого призначення на нинішню посаду К'юзак працював старшим радником із бюджетної політики Франції й очолював парламентський комітет із фінансів. Бюджетного міністра вважають професіоналом і одним із головних експертів у фінансовій сфері серед усіх членів Соціалістичної партії П'ятої республіки. К'юзак також був членом парламенту Франції.
Міністр закордонних справ: Лорен Фабіус
Новий глава французького МЗС народився в Парижі 1946 року. Фабіуса по праву можна вважати ветераном французької політики, його досвід на цьому терені оцінюється в 30 років. За свою тривалу політичну кар'єру на чолі зовнішньополітичного відомства П'ятої Республіки йому навіть вдалося посидіти в прем'єрському кріслі. 1984 року Фабіус став наймолодшим в історії Франції главою уряду. На той момент йому було всього 37 років. 1986-го він завершив своє прем'єрство. Втім Фабіусу також вдалося керувати французьким Мінфіном і працювати спікером Національної асамблеї Франції. Соціаліста Фабіуса обирали в парламент упродовж восьми разів.
Міністерство соціального забезпечення і охорони здоров'я: Марісоль Турен
Турен народилася 7 березня 1959 р. в Парижі. Член Соціалістичної партії, 53-річна міністр також є членом комітету з соціальних відносин у Національній асамблеї Франції. 2007 року її обрано депутатом у виборчому окрузі департаменту Ендр-і-Луар у центральній Франції.
Міністерство оборони: Жан-Ів Ле Дріан
64-річний Дріан до останнього моменту обіймав високий пост президента регіональної ради Бретань. Його призначення главою Міноборони почасти пов'язують із близькими дружніми відносинами з президентом Олландом. Із 1991-го по 1992 рік Дріан працював держсекретарем із питань морських відносин Франції. 2007 року на президентських виборах підтримав Сеголен Руаяль.
Міністр внутрішніх справ: Манюель Вальс
49-річний Вальс є визнаним фахівцем і в питаннях національної безпеки, і в сфері міграційної політики Франції. Незважаючи на те, що Вальс є членом Соціалістичної партії, його аналітики зараховують до розряду помірних прихильників цього політичного курсу. У президентській гонці Олланда Вальс працював прес-секретарем майбутнього президента. Крім того, з 2001 року новий глава МВС займав пост мера округу Еврі, розташованого поблизу французької столиці.
Міністр юстиції: Крістіан Тобіра
Глава відомства народилася у французькій колонії в Південній Америці 1952 року. До останнього моменту працювала членом парламенту Французької Гвіани. 2002-го Тобіра працювала в команді кандидата від соціалістів екс-прем'єра Ліонеля Жоспіна. Є думка, що саме присутність Крістіан Тобіри стало однією з причин катастрофічної поразки Жоспіна на президентських виборах.
Міністр навколишнього середовища: Ніколь Брік
64-річна Брік тісно працювала з Домініком Стросс-Каном іще до того моменту, як він зайняв пост директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду. До останнього часу новий міністр навколишнього середовища була членом верхньої палати французького парламенту. Екс-сенатор має великий досвід роботи і багаж знань у галузі екологічної політики. Крім того, розбирається Брік і у фінансовій сфері. Її призначення на посаду міністра стало сюрпризом для більшості аналітиків.
Культури і комунікацій: Орельє Філіппетті
Мадам Філіппетті приєдналася до Соціалістичної партії Франції 2006 року для підтримки Сеголен Руаяль. До цього починала свою політичну кар'єру в Зеленій партії країни. З 2007-го нинішній міністр культури і комунікацій займала крісло у французькому парламенті. У команді Олланда Філіппетті відповідала за культурну політику та була одним із головних кандидатів на свій нинішній пост.
Міністр у справах прав жінок і спікер уряду: Нажа Воло Белькасем
Белькасем не є француженкою за походженням. Народилася і провела своє дитинство нинішня головна захисниця прав жінок у Марокко. Отримавши партквиток члена Соціалістичної партії, Белькасем працювала спікером і при Сеголен Руаяль 2007-го, і при президенті Олланді 2012 року.
Міністр праці: Мішель Сапін
Сапін є членом французького парламенту і до останнього моменту працював економічним радником Олланда. Є думка, що Сапін, як ніхто інший, близький до нового президента. Головна причина таких суджень - дружба Сапіна й Олланда з раннього віку. При трьох колишніх прем'єр-міністрах Сапін також тримав міністерський портфель.
Міністр спорту: Валері Фурнерон
Сільського господарства: Стефан Ле Фоль
Зовнішніх територій: Віктор Люрель
Міністерство територій: Сесіль Дюфло
Вищої освіти: Женев'єв Фіорасо
Середньої освіти: Вінсен Пейон