Київ — одна з європейських столиць, що зберегла у своїх межах комплекс археологічної культурної спадщини древнього міста. Оскільки ділянка площею 21,5 га межує з Національним парком «Голосіївський», активісти захищають її не перше десятиліття.
Відповідно до затвердженої містобудівної документації та досі чинного генплану столиці, це територія Інституту садівництва Національної академії наук України сільськогосподарського призначення. Але за часів Омельченка-Черновецького її передали компанії «Київська овочева фабрика» в оренду спочатку як сільськогосподарські землі, а згодом під будівництво. Саме з нею та Київрадою судиться прокуратура. А суборендарем цієї землі є товариство «Нерухомість сучасності», третя особа на стороні Київської овочевої фабрики у справі.
Захисники Китаєва візуалізували схему зв’язків орендаря — Київської овочевої фабрики — і суборендаря — товариства «Нерухомість сучасності».
Зв’язки також ведуть до фірми KAN Development, яка пов’язана із забудовником Ігорем Ніконовим — колишнім першим заступником голови КМДА.
Восени 2023 року Офіс Генпрокурора подав позов, аби повернути у державну власність історичні землі Китаєва, в межах яких розташована пам'ятка археології національного значення.
Завідувач кафедри археології Києво-Могилянської академії Олег Білинський, який відвідував попереднє судове засідання, розповідає, що судді повторно призначили археологічну експертизу, і вважає, що це просто затягує час:
«Археологічні пам’ятки виявляють і документують за певними правилами, які міняються з часом. При цьому місця розташування пам'яток не міняються. Якщо мова про Китаїв, то будь-який фахівець вам скаже, що це пам’ятка, і відповідні документи для неї є. Сторона забудовника намагається зробити вразливими документи, які були створені ще тоді, коли не було GPS і методи документування були іншими, щоб виграти час, але це документи. Там написано, де розташована пам'ятка, і її характеристики. Будь-який археолог подивиться документи і скаже: “Це пам’ятка”. Повторна експертиза покаже те саме, адже культурний шар і знахідки в ньому нікуди не поділися».
Суддя Господарського суду міста Києва Наталія Ягічева відмовила Офісу ГПУ в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, прокуратура подала апеляцію, яку нині розглядають у Північному апеляційному Господарському суді міста Києва. Причому судова колегія у складі Алли Тищенко, Юлії Михальської та Ірини Іконнікової робить це не за наявними матеріалами, як зазвичай у подібних випадках, — вона обрала шлях судових експертиз, які, за словами фахівців, можуть бути спрямовані на затягування часу. Це також шанс для забудовника сформувати нову судову практику у справах, які стосуються земель археології.
Три експертні установи, пов’язані з МВС, які мали б виписати висновки на вимогу суду, не мають у штаті професійних археологів.
В одній експертній установі Громадській ініціативі «Голка» повідомили, що є можливість провести дослідження лише із залученням працівників Інституту археології Національної академії наук України чи інших установ, статутна діяльність яких передбачає це.
Тяганина з експертизою триває вже майже два роки, а справу не розглядають по суті. Юрист і правозахисник Олександр Дядюк, третя сторона у справі на боці позивачів, розповідає про суть спору:
«Прокуратура наполягає, що в матеріалах справи вже достатньо доказів. Зокрема, це археологічні карти, графічні плани та висновки Інституту географії Національної академії наук України. За підрахунками цього інституту, 59,5 % спірної ділянки накладаються на територію пам’ятки. Інститут Бокаріуса не мав фахівців для проведення потрібної експертизи, а Інститут археології заявив, що таких експертів узагалі немає в країні. Попри це, суд передав експертизу Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, ігноруючи заперечення прокуратури. Верховний Суд відхилив касаційні скарги прокуратури на обидві ухвали. Тепер з’ясовується, що й Київський інститут не здатний виконати експертизу, тому 17 червня справу знову розглядатиме апеляційний суд».
Але історико-археологічна експертиза не єдина, яку призначили судді. Є ще одна — земельно-технічна.
У судовій справі вже були результати експертизи, яка охоплює земельно-технічні аспекти та землеустрій. Її провело Закарпатське відділення Інституту судових експертиз. І суд 21 травня 2024 призначив таку експертизу повторно.
Виконати її має Київський науково-дослідницький інститут судових експертиз. Його представник Юрій Бікус (проводить землевпорядну експертизу) звернувся до суду з листом і просить надати йому додаткові матеріали й пояснення, аби він міг опрацювати ці документи.
Про роботу Юрія Бікуса як експерта раніше писали «Наші гроші»: у справі повернення державі земель водного фонду з різницею у два роки він надав два різні висновки, останній був не на користь держави — і прокуратура програла суд.
Як у суді сторони можуть зловживати експертизою, розповідає юрист Юрій Брикайло на прикладі резонансної справи про «трубу» Віктора Медведчука:
«Дуже показово, що суд знову спершу дав хід справі, а потім призначив ще одну експертизу і поставив розгляд справи на паузу. Згадаймо одну дуже резонансну справу про «трубу» Медведчука. Пам’ятаєте, що там судили експертку? Лише через роки держава змогла повернути собі нафтопровід. Так от, оцими додатковими експертизами такі, як Медведчук, прокладають далі собі шлях і через рішення судів легітимізують те, що їм треба. У справі щодо археології цілком логічно, щоб експертизу давали археологи. Це може бути затягування задля подальшої легітимізації дій забудовника».
Хоч є офіційна документація, історичні карти, археологічні звіти, а ділянку включили до опорного плану Києва, судовий процес затягують під приводом додаткових експертиз. Такий підхід створює небезпечний прецедент — коли зволікання та сумнівні процедурні дії можуть призвести до знищення пам’ятки національного значення.