Протягом останніх 20 років український аграрний сектор був експортоорієнтований на 70 %. І 94 % експорту йшло морем. Але з серпня глибоководні українські порти не працюють - морські транспортні коридори заблоковані Росією, яка атакує і порти, і судна. Альтернативні логістичні шляхи здатні забезпечити не більш ніж половину експортних можливостей України. До того ж різко зросли ціни дизпалива та добрива. Аграрний сектор потрапив в “ідеальний шторм”, і це має наслідки для всієї економіки.
Що буде з продукцією, яку вивезти не вийде? Чи є де її зберігати? Що буде з посівними - осінньою та весінньою - кампаніями? Чи вдастся аграрці адаптуватися до нових реалій, аби зберегти ключову роль у функціонуванні національної економіки? Про це в межах “Нової країни” - спільного проєкту LB.ua та “EFI Group” - дискутували:
-
Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства;
Тарас Висоцький
-
Іван Чайківський, секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики;
Іван Чайківський
-
Алекс Ліссітса, засновник і голова “Українського клубу аграрного бізнесу”;
Алекс Ліссітса
-
Віктор Гончаренко, президент ГО “Асоціація фермерів та приватних землевласників України”;
Віктор Гончаренко
-
Ігор Ліскі, голова наглядової ради “EFI Group”.
Ігор Ліскі
На думку міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, без відновлення морського експорту аграрна галузь більше не зможе бути однією з ключових в українській економіці.
“Найгірший довгостроковий сценарій без морської логістики - ми повернемося в умовний 2001 рік. На експорт працюватиме 30 % сектору, ближче до кордонів. Решта - 70% - шукатимуть інші рішення. Але на це піде час. Треба зрозуміти, що на історичний піковий експорт - 27 млрд доларів у 2021-му - знадобилося 20 років. За найгіршим сценарієм, 2027-2028 роки стануть вихідною точкою, де все треба буде починати заново”, - відзначив міністр.
Наявні сухопутні логістичні шляхи, альтернативні морським, є занадто довгими, констатує засновник і голова “Українського клубу аграрного бізнесу” Алекс Ліссітса.
“Про цю проблему також треба говорити. Якщо зерно йде місяць-півтора в вагонах до Дунаю або через Польщу, то ми відправляємо продовольчу пшеницю, а на місці отримуємо вже фураж. І формально ми не виконуємо умов нашого договору. З цими проблемами ми стикаємося майже постійно, тому що до Констанци зерно у вагонах йде плюс-мінус місяць. До Дунаю - так само проблемно. Якщо взяти шлях до Гамбурга чи Бремена - це півтора місяці із величезними проблемами. Тому зберігання не є проблемою, є проблема логістики і втрата якості”, - скаржиться бізнесмен.
Дрібні фермери теж переживають найважчі випробування з часів незалежності, говорить президент ГО “Асоціація фермерів та приватних землевласників України” Віктор Гончаренко.
“Навіть на початку масштабного вторгнення було якось легше впоратися зі своєю роботою. Був якийсь запас коштів, накопичений в попередні роки, на рахунках були якісь копійки. А на даному етапі у переважної більшості фермерів цих копійок, не кажучи вже про гроші, просто немає. Багато незібраного врожаю стоїть просто на полях…
До всіх проблем додається також брак робочих рук. Багато наших працівників, перейшли до великих господарств, розуміючи, що там буде бронювання, а дрібні фермери залишаються сам на сам з проблемами - немає кого за кермо трактора посадити”, - говорить Віктор Гончаренко.
“І цей гордіїв вузол затягується сильніше і сильніше. Грошей в обігу немає. Продукцію якось збирають, але й вона зависає у зерносховищах”, - відзначив фермер.
Аграрний сектор України вже ніколи не буде таким, як до червня 2026 року, відколи не працюють великі порти, впевнений секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський.
“Ми маємо розуміти, що Україна вже точно не буде просто вирощувати пшеницю чи кукурудзу. Я в цьому глибоко переконаний. Ми маємо шукати шляхи розвʼязання. І поки що кожен робитиме це сам.
Традиція сіяти зерно і везти його в порт в Україні, треба сказати чесно і відверто, завершена. І тепер кожен має знайти свій шлях виходу з тієї ситуації, яка є на сьогодні”, - сказав нардеп.
Глава наглядової ради “EFI Group” Ігор Ліскі вважає, що за нинішніх умов український агросектор повинен максимально зосередитись на розбудові переробної галузі. А також якомога швидше - через членство країни в Євросоюзі - інтегруватися до європейського ринку.
“Для мене дивно, що в Україні досі існує дискусія, чи потрібен Україні Євросоюз з його правилами, регуляціями, стандартами, обмеженнями… Але це єдиний великий гравець, який готовий з нами грати геополітично з різних причин. Ми бачимо, що навіть американці ладні обміняти нас на Іран чи на Росією з Китаєм. І це дуже небезпечна тенденція.
…Економічна географія має значення. Якщо ми прямо поруч з найбільшим ринком, навіщо нам шукати якісь дивні конструкції у світі, який дедалі більше фрагментується? Євросоюз - єдиний стратегічний партнер України, з яким ми можемо говорити на рівних, якому ми потрібні. І стратегія держави має будуватися на максимальному лобіюванні наших інтересів, щоб ми, по-перше, швидко інтегрувалися туди; по-друге, отримали максимально гарні умови, зокрема, для аграрних підприємств. Треба навчитися грати з європейськими країнами, з польськими фермерами, італійськими, німецькими, голландськими.
Максимально залучати європейські технології та інвестиції, в тому числі, в переробку. Готуватися, підвищувати стандарти якості. Це єдиний великий ринок для української аграрки”, - підкреслив бізнесмен.
Розгорнутий виклад цієї дискусії очікуйте незабаром на LB.ua. Нині публікуємо фоторепортаж.
