Мінометне починання: від радянської спадщини до власного міномета
Не дивно, що після розпаду Радянського Союзу на озброєнні в ЗС України були виключно радянські міномети, але з початком російсько-української війни військові кинулися розробляти міномети власні, на їхній базі.
Найбільш поширеними є міномети калібру 82 мм і 120 мм. Так, у ЗСУ станом на початок війни були старий радянський міномет БМ-37 (батальйонний міномет 1937 року), 2Б-14 «Поднос». А також радянський автоматичний міномет 2Б9 «Васильок», прийнятий на озброєння ще в 1970 році. Заряджання у міномета 2Б9 «Васильок» касетне, а касета містить чотири міни. Оскільки міномет має механізм відкочування, це дозволяє використовувати його для стрільби з автомобільного шасі – наприклад, з вантажівок. Дальність стрільби згаданих мінометів близько 4 км.
Звісно, зброярі спочатку пішли шляхом модернізації радянської спадщини. Зокрема, український переносний міномет калібру 82 мм КБА-48М було створено на базі радянського міномета 2Б-14 «Поднос». Розробником КБА-48М є ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (ДП «КБАО»). Цей міномет призначений для знищення живої сили противника, розташованої відкрито та в окопах. Водночас вояки вказують, що в разі використання на максимальні відстані цей міномет буде швидко зношуватися та виходити з ладу. Проблемним питанням експлуатації КБА-48М була відсутність посадкових місць для обойми на стволі, внаслідок чого обойма двоноги ковзала по стволу при пострілах, збивався приціл, а щільне затягування обойми призводило до її ламання. Крім того, Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» розробило також міномет калібру 60-мм КБА-118 з дальністю стрільби 1500 м.
Ще один міномет калібру 82 мм УПІК-82 створило Конструкторсько-виробниче підприємство «Українська бронетехніка». У 2018 році міномет УПІК-82 пройшов державні випробування і був прийнятий на озброєння ЗС України. На цей час уже понад 300 зразків поставлено у ЗСУ й активно експлуатуються українським військом. Варто додати, що це приватне підприємство просунулося й у розробках мінометних пострілів: 60 мм, 82 мм і 120 мм. А 60 мм постріл – це поки що єдиний мінометний боєприпас українського виробництва, що пройшов державні випробування та поставлений на озброєння. У конструкції УПІК-82 враховано досвід експлуатації мінометів, удосконалено конструкцію, зменшено вагу, ствол обладнано посадковими місцями для обойми та ребрами охолодження.
Найпотужніші міномети – калібру 120 мм. Саме вони користуються найбільшою повагою у військах, що воюють на передовій. «Якщо починають працювати міномети, БМП-1, БМП-2 – лише 120-м мінометом і можна на місце їх поставити», – цитувало наприкінці 2020 року «Радіо Свобода» заступника командира артилерії батальйону механізованої бригади ЗСУ із позивним «Гайдук».
Отже, з 2016 року на заміну радянському міномету калібру 120 мм 2С12 почали надходити міномети калібру 120 мм М120-15 «Молот». Він був розроблений на основі радянського міномета 2Б11 (створеного ще 1979 року та здатного вражати ціль на відстані 7 км) – на вимогу Міноборони, до речі. На жаль, «Молот» запам’ятався жахливими подіями. Так, у липні 2016 року під час стрільб на полігоні «Широкий лан» у Миколаївській області «Молот» вибухнув, у результаті загинув один і були поранені вісім військовослужбовців – це був перший відомий випадок детонації міномета цього типу.
Але через два роки, у липні 2018 року, внаслідок вибуху 120 мм міномета «Молот» під час навчань на Рівненському полігоні загинуло троє військовослужбовців, ще дев'ять осіб зазнали поранень. Після проведення експерименту 11 липня військова прокуратура озвучила три версії: людський фактор (подвійне заряджання міномета), неналежний технічний стан міномета «Молот», неналежний технічний стан міни, якою заряджали міномет.
Усього з 2016 року по вересень 2018 року відбулося 9 розривів мінометів «Молот», у результаті яких загинули 13 осіб і отримали поранення 30 осіб.
Однак проблеми «Молота» на цьому не вичерпалися. У лютому 2019 року під час ведення вогню на сьомому пострілі вибухнув ще один 120 мм міномет: загинули два військовослужбовці і поранено ще трьох із 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Потім у листопаді того ж 2019 року в результаті вибуху ще одного 120 мм міномета «Молот» загинули два і поранено ще трьох військовослужбовців 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади. А в червні 2020 року під час ведення вогню в результаті розриву міномета «Молот» загинули двоє військовослужбовців 24-ї бригади Збройних сил України і ще двоє отримали мінно-вибухові травми. Також у червні 2020 року в результаті розриву ствола міномета «Молот» отримали поранення три військовослужбовці 30-ї бригади Збройних сил України.
Ця сумна статистика змусила Міністерство оборони України в серпні 2020 року повністю вивести з експлуатації «Молоти» калібру 120 мм. Але вже 2021 року стало відомо, що міномет адаптують до боєприпасів НАТО, і заявив про це головний конструктор заводу «Маяк» Олександр Гордєєв. Також у січні 2021 року «Маяк» представив демонстраційний зразок міномета М120-16 - модернізований варіант М120-15 «Молот», призначений замінити його.
«Завод «Маяк» бореться за те, щоб міномет «Молот» прийняли на озброєння, щоб наша армія не відмовилася від нього. На виробництво майже 300 одиниць витрачено великі кошти. У 2015-му його розробили і налагодили виробництво в дуже стислі терміни з недоліками, які нині ми вже усунули. Військове представництво перевіряє якість мінометів, потім міжвідомча комісія ухвалюватиме остаточне рішення щодо подальшої долі «Молота», – розповів О. Гордєєв.
Але в березні 2021 року на передових позиціях 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ стався черговий розрив ствола 120 мм міномета «Молот», у результаті чого загинули двоє військовослужбовців бригади і ще двоє отримали важкі поранення.
До речі, на підприємстві вважають, що українській армії потрібно ще близько 600 мінометів калібру 120 мм. Тому запланували оснастити «Молот» стандартними прицілами, які стоять на мінометах країн НАТО. Загалом підготовлено низку змін, які дозволять українському міномету використовувати міни держав-учасниць НАТО. Але поки що до цієї техніки у військовому відомстві ставляться насторожено. Як і самі вояки.
Хоча завод «Маяк» планує виробляти мінометні міни, зокрема, в партнерстві з болгарською компанією Arsenal JSCo планує розробити й розпочати серійне виробництво мін калібру 160 мм. На підприємстві повідомляють, що ідея відродження виробництва таких боєприпасів виникла на ПАТ «Завод «Маяк», що входить до складу «Укроборонпрому», після вивчення досвіду застосування мінометів у військових конфліктах сучасності.
Показово, що не очікуючи «реабілітації» державного мінометного проєкту, 120 мм міномет нової конструкції почало розробляти приватне підприємство. Йдеться про розробку приватним підприємством «Українська бронетехніка» міномета МП-120 у рамках дослідно-конструкторської роботи УПІК-120.
Новітні ідеї: самохідний міномет українського виробництва
Загалом у 2020 році випробування почали проходити відразу три 120 мм міномети вітчизняного виробництва. Зокрема, «Бучарда» приватного підприємства «Старокраматорський машинобудівний завод», МП-120 від «Української бронетехніки» та удосконалений і дещо перероблений «Молот» від «Укроборонпрому». Відомо, що ціна мінометів українського виробництва становить 500-600 тисяч гривень. А станом на середину 2021 року було завершено державні випробування міномета калібру 120 міліметрів МП-120 розробки підприємства «Українська бронетехніка». До речі, це наразі єдиний міномет цього калібру, що успішно пройшов державні випробування в Україні.
Особливістю міномета МП-120 є принципово нова опорна плита, яка встановлюється горизонтально і може присаджуватися в землю пострілами. На відмінну від плити конічної форми, не потребує додаткового часу на підготовку позиції і краще тримається в ґрунті під час стрільби. Нова конструкція двоноги покращує ергономічні властивості для навідника. Зменшено горизонтальну хиткість, поліпшено конструкцію амортизаторів. Запобіжник від подвійного зарядження отримав низку конструктивних змін, які покращили надійність його роботи. Слід зазначити, що саме вихід з ладу запобіжників на мінометах «Молот» призводив до того, що їх знімали, а це спричиняло випадки подвійного заряджання та розриву мінометів. Також у конструкцію МП-120 упроваджено колісний хід з широкою колісною базою простої конструкції, що дозволяє буксирувати міномет за будь-якою машиною без додаткового обладнання.
Загалом цікаво, що мінометна тематика почала більше хвилювати приватну оборонну промисловість держави – вона, як відомо, відчутно перевершує державний сектор у гнучкості. Так, під час збройового форуму «Зброя та Безпека-2021» Конструкторсько-виробниче підприємство «Українська бронетехніка» серед своїх новинок представило й мобільний мінометний комплекс «Смерека» калібру 120 мм з автоматичною системою цілевказання та наведення. Розроблено його на базі бронеавтомобіля «Варта» (4х4). Дуже вагомим елементом цієї події є той факт, що міномет конструювали на замовлення Міноборони.
«Смерека» з’явилася на світ за умов державного фінансування. Це важливий штрих, бо свідчить визнання з боку замовника нашого потенціалу. Наразі міномет проходить заводські випробування, а зацікавленість на виставці до нього була феєрична. Варто відзначити, що ми створюємо повністю свою, вітчизняну систему: це наша технологія, не імпорт. В ньому застосовані дуже складні технічні рішення, ми дійсно затягнули створення дослідного зразку на рік – внаслідок підвищеної складності», – прокоментував роботу генеральний директор КВП «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас.
Час на приведення міномета «Смерека» на ціль становить лише 5 секунд, а час перенесення вогню на нову ціль – 15 секунд. Установка за 40 секунд розвантажує міномет, веде вогонь з автоматичним коригуванням прицілювання зі скорострільністю до 8-10 пострілів за хвилину і за 30 секунд може зібратися і покинути вогневу позицію. Комплекс розрахований на використання стволів мінометів МП-120 та УПІК-82, що розроблені ТОВ «Українська бронетехніка». Дальність стрільби «Смереки» мінами калібру 120 мм - до 7,2 км, калібру 82 мм - до 4,2 км.
Міномет обладнано системою автоматичного розгортання і складання та автоматичного горизонтального і вертикального наведення. Також є система отримання даних від зовнішніх джерел типу АСУВ, «Простір», «Оболонь».
Щодо самого бронеавтомобіля, на базі якого створено міномет «Смерека», то це спеціалізований броньований автомобіль «Варта», розроблений згідно з потребами силових відомств України та підрозділів спеціального призначення для участі у військових конфліктах, антитерористичних операціях та в операціях об’єднаних сил. СБА «Варта» у 2015-2016 роках успішно пройшов визначальні відомчі випробування згідно з програмою і методикою випробувань Міністерства оборони України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. «Варта» має балістичний захист від патрона БЗ калібру 7,62 мм і протимінний захист від підриву 6 кг тротилу. Машина оснащена автоматизованою системою підготовки до ведення вогню. Для бронювання використана шведська сталь з жорсткістю 560, що дозволяє без зниження бронестійкості зменшити вагу капсули автомобіля на 11 %, як наслідок зростає корисна вантажопідйомність.
Сама ідея створення самохідного 120 мм міномета потужна. Навіть у СРСР вона не була реалізована – через надзвичайний удар на плиту під час пострілу. Точніше в Радянському Союзі напередодні його розпаду була створена НОНА – нове знаряддя наземної артилерії, що стріляє мінами калібру 120 мм. Точна та універсальна. Але в Україні їх замало. А от розробники комплексу «Смерека» розв’язали проблему удару на плиту досить простим і креативним способом – через вивантаження міномета на платформу та підвішування ствола в противідкочувальних пристроях, таке компонування може покращити купчастість стрільби. Поява «Смереки» може суттєво посилити Сухопутні війська ЗСУ, Десантно-штурмові війська і дозволить застосовувати новітні тактичні прийоми.
Звісно, що українські компанії мають сподівання, що держава буде купувати українські міномети, а не імпортуватиме їх. Утім не все так просто. Зокрема, наприкінці 2020 року ЗМІ відверто заговорили про ймовірний імпорт мінометів ЕМ-120 – з Болгарії. Виробник, компанія EMCO, спеціалізується на ремонті та сервісному обслуговуванні військової техніки, зокрема 120 мм мінометів. Відомо, що в серпні 2020 року Міністерство оборони України провело перемовини щодо закупівлі мінометів ЕМ-120. Українські виробники в тендер не потрапили – тоді ще не були завершені державні випробування.
Але найцікавіше є інше. Як повідомив інформаційний портал Ukrainian Military Pages, ЕМ-120 були запропоновані двома державними компаніями-спецекспортерами «Укроборонпрому». «Укрінмаш» запропонував ЕМ-120 по 773 тис. гривень (з урахуванням 3% комісії, іноземний постачальник дав їм пропозицію по 23,5 тис. євро), а «Укрспецекспорт» запропонував точно такий самий міномет по 931 тис. грн (вже інший іноземний постачальник запропонував цей міномет по 28 тисяч євро). Із власних джерел авторові відомо, що в тендері брав участь ще й «Спецтехноекспорт», який пропонував той самий міномет за 703 тис. грн, але потім вибув з конкурсу за власним бажанням. Порівняно з українськими мінометами, які коштуватимуть 15,5-18,5 тисяч євро, це відчутно дорожче.
Ресурс Ukrainian Military Pages надав і коментар військового відомства: «Генштабом ЗС України, в умовах потреби у закупівлі мінометів калібру 120 мм, визначено закупівлю мінометів калібру 120 мм, а саме міномета ЕМ-120 виробництва компанії EMCO, Республіка Болгарія, який, відповідно до класифікатора НАТО, має номенклатурний номер (NSN) 1015-50-000-8884 і є аналогом міномета 2Б11, який перебуває на озброєнні ЗС України».
Чи становить такий підхід замовника загрозу для вітчизняного виробника? Оff record представники підприємств ОПК кажуть, що ризики останнім часом відчутно зростають. Український виробник для постачання своєї продукції держзамовникам має пройти один-три роки державних випробувань, розробити та затвердити розрахунково-калькуляційні матеріали, пройти повний комплекс перевірок, витратити багато коштів, а імпортний аналог може проминути це все без порівнянь чи випробувань.
Чи справедливий такий підхід? Виробники впевнені, що ні. Зокрема через те, що за фактом закупівлі озброєнь в іноземних державах Україна не врівноважує торговельний баланс і стримує розвиток вітчизняних технологій.
Також закупівля імпортних озброєнь породжує проблему ремонту та запасних частин. Імпортери, як правило, отримують найбільший прибуток саме з ремонту і обслуговування техніки. І тут нас будуть очікувати підводні камені. Навпаки, коли постачальник український – проблем із запчастинами не виникає і вартість ремонту буде суттєво нижчою.
Військові ж кажуть, що державу треба боронити сьогодні й зараз, тому такі рішення. Наприклад, під час круглого столу 18 червня 2021 року начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України Ігор Чепков наголосив, що сьогодні у світі немає країни, яка використовувала б суто своє озброєння. «Імпорт є виправданим, коли ми не маємо технологій», – додав він. Підсумовуючи, Ігор Чепков заявив, що сьогодні Україна суттєво відстає технологічно. Це, безумовно, відповідає дійсності. Але якщо купуватимемо іноземне, наздогнати провідні країни буде неможливо. Потрібен не тільки баланс, але й розумне планування – менеджери ОПК твердять: за умов чітких орієнтирів здатні розробляти надсучасну техніку.