ГлавнаяКультура

Плитка спотикання: чому активісти – проти реконструкції набережної в Ужгороді

В Ужгороді вже два тижні не вщухають пристрасті навколо капітального ремонту набережної Незалежності – частини пам'ятки містобудування місцевого значення Малий Ґалаґов, що знаходиться на шляху номінування до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Міська влада хоче чимшвидше відремонтувати набережну, освоївши виділені на це державою кошти. Громада ж відмовляється від оновлення в тому вигляді, що його пропонують чиновники. І що далі, то менше діалог видається можливим.

Мені б дуже хотілось, щоб цей текст був виваженим, збалансованим і якомога більш об'єктивним. Але в цій ситуації я зацікавлена сторона. Я певний час прожила в Ужгороді, продовжую працювати з ужгородськими колегами в рамках культурних проектів і дуже люблю це місто. Я підтримую активістів, що борються проти оновлення набережної Незалежності за ухваленим міськрадою проектом, і цей текст є виявом такої позиції.

Проект реконструції набережної в Ужгороді
Фото: rada-uzhgorod.gov.ua
Проект реконструції набережної в Ужгороді

21 серпня міська рада Ужгорода опублікувала не обговорений з фахівцями та громадськістю проект капітального ремонту набережної Незалежності. Пікантність ситуації в тому, що до розробки проекту залучили сумнозвісне ТОВ «КБК» – підрядника-монополіста, який перетворив на руїну кілька об’єктів у місті і, за повідомленнями ЗМІ, має відкриті кримінальні провадження за фактами нанесення матеріальних збитків міському бюджету на загальну суму 2,4 млн грн та заволодіння бюджетними коштами на суму 9,8 млн грн.

Містяни висловили вимогу не починати ремонт до аналізу проекту експертами та проведення громадських слухань. Проте міська рада проігнорувала думку ужгородців. 31 серпня на набережній розпочалися роботи – незаконні, оскільки працівники не змогли надати громадськості дозвільні документи.

Люди вийшли на вулицю і заблокували роботи. 2 вересня зібрався масовий як на Ужгород мітинг – близько 500 людей вийшли на захист «набки» (так тут називають набережну). Але міський голова Богдан Андріїв воліє не помічати протестів. На його думку, всі «за», і тільки «10 нероб» (новий місцевий мем!) проти всього хорошого і за все погане – бо не люблять його, мера.

За два тижні з боку міської влади пішов в хід класичний арсенал маніпуляцій: публікації у кишенькових місцевих ЗМІ, атаки ботів, фальсифікація громадських слухань, відмова надати копію проекту оновлення набережної, примушування «бюджетників» і цілих установ підписати альтернативну зареєстрованій активістами електронну петицію на підтримку ремонту. І публічні заклики до діалогу – заклики, які дуже нагадують «принуждение к миру». Здається, міська влада Ужгорода перетнула межу, за якою «діалог» і спроби знайти компроміс перетворюються на перемовини з терористами.

Проект оновлення набережної Незалежності і справді викликає сумніви. Зокрема, він передбачає знищення автентичної мозаїчної чехословацької плитки і вирубку понад 10 дерев. При цьому мер міста публічно заявив, що цього не буде.

Оригінальна плитка на набережній
Оригінальна плитка на набережній

«Я чудово розумію занепокоєння ужгородців, які дбають про своє місто, збереження його історичних і культурних надбань, про місця, пов’язані з їхнім дитинством і юністю. Але не розумію агресивно налаштованих людей, які не хочуть чути про проект капітального ремонту набережної, керуючись суб’єктивними аргументами і побоюваннями. Я закликаю до конструктивного діалогу, відкритий до об’єктивної критики, але поки що в дискусії, яка вибухнула навколо оновлення набережної, бачу більше політичної складової, ніж об’єктивності. Проект капремонту пройшов державну експертизу, ми готові вислухати пропозиції громади щодо лавиць, світильників, урн – давайте співпрацювати! Можливо, хай підрядник викладе 10 квадратних метрів бруківки тротуару, щоб усі переконалися, як роблять роботи і як це буде виглядати», – запевнив мер Ужгорода Богдан Андріїв.

Громада ж схильна вірити офіційному документу, а не словам мера. Особливо з урахуванням факту, що 4 вересня процесуальним прокурором було погоджено клопотання про обрання меру Ужгорода Богдану Андріїву запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Йому інкримінують ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Мова йде про привласнення майже 6,56 млн грн під час сумнозвісної реконструкції культурно-історичного центру «Совине гніздо».

При цьому – сюрприз! – повний проект оновлення набережної ніхто з представників громади досі так і не бачив. Зокрема, у відповідь на запит Валерія Кучерука, керівника аналітичної групи ім. Григорія Сковороди, міська рада продовжила термін розгляду запиту на 20 днів. Причина – великий обсяг запитуваної інформації.

Ось як коментує ситуацію Ліна Дегтярьова, урбаністка, дослідниця історії архітектури, співзасновниця проекту Uzhhorod Modernism:

«В мерії намагаються представити ситуацію так, ніби купка міських божевільних, яким нічого робити, виступає проти ремонту в принципі. Але ми не проти оновлення набережної Незалежності. Ми — за. Проте оновлення має бути якісним, фаховим, екологічним та законним. Воно має бути спроектоване та здійснене з оглядом на об'єкти культурної спадщини та потенційний об'єкт ЮНЕСКО, з оглядом на історичне середовище і пам'ятку садово-паркового мистецтва, з урахуванням потреб усіх стейкхолдерів. Ми вимагаємо розробити новий якісний проект, в якому кожна дрібниця буде обґрунтована не смаком чиновників та якимись матеріальними вигодами, а базуватиметься на приципах збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища.

Повірте, ми з гіркого досвіду знаємо, чим може завершитись оновлення за нинішнім проектом. Покласти плитку, не пошкодивши коріння дерев, що пролягає під покриттям, проблематично. Ми отримаємо викладену гранітною плиткою пустку з помираючими липами. А про ЮНЕСКО можна забути в принципі».

Важливий момент: оновлення набережної Незалежності має відбутися за рахунок державних субвенцій. Кошти були виділені на пропозицію прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана – у відповідь на задеклароване мером Ужгорода прагнення включити включити квартал Малий Ґалаґов, що є пам’яткою містобудування місцевого значення, до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Державні субвенції складають 21 млн грн. І тепер міська влада аргументує необхідність термінового оновлення набережної тим, що інакше кошти повернуться до Києва.

Фото: Сергій Гудак

Навіть якщо припустити кришталеву чесність помислів мера Ужгорода і відсутність корисливих мотивів, поспіх з освоєнням коштів виглядає нелогічним. Навіщо витрачати кошти платників податків на реалізацію зробленого на коліні проекту?

Чи не мудріше пройти довгу, але недаремно придуману процедуру консультацій з експертами, громадських слухань і погодження з органами охорони культурної спадщини – і витратити кошти на те, що справді потрібно місту?

Ось тут і заритий собака. В цьому і полягає одна з найбільших системних помилок мислення – і це стосується не лише чиновників. Цей збій часто стається і в культурній сфері, і в найсвітліших головах нашої країни. Рефлекс: дають – бери. Голодне хапання родом чи то з «совка», чи то з 1990-х: урвати – а потім розбиратись. Краще зараз, ніж потім. Краще ми, ніж хтось інший.

Доки оперативність в освоєнні коштів в ієрархії цінностей стоятиме вище, ніж фаховість – про справжні реформи і прогрес можна забути. І ми продовжуватимемо витрачати ресурс в кращому разі неефективно, в гіршому – зі шкодою для себе.

P.S. Після старту незаконних робіт відомі українські культурні діячі, громадські організації, вітчизняні та закордонні експерти звернулися до прем'єра Гройсмана з проханням втрутитись у ситуацію: відтермінувати реалізацію проекту і перенести фінансування на наступний бюджетний рік. Під зверненням уже підписались письменник Юрій Андрухович, мистецтвознавиця й історикиня моди Зоя Звиняцьківська, філософ і журналіст Володимир Єрмоленко, журналіст Юрій Макаров та інші.

Тим часом на «набку» привезли дерев’яні щити для огорожі – за чутками, з понеділка роботи будуть відновлені. Мер продовжує закликати до діалогу. Ужгородці готуються до різних варіантів розвитку подій – в тому числі до спроб влади блокувати протести силовими методами.

Галина Танай , Журналістка, активістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter