ГлавнаяКультура

​“Кредо вбивці”: погляд геймера

Перший фільм за мотивами легендарної серії відеоігор “Assassin`s creed” викликав дивні відчуття не лише в далеких від геймерства глядачів, а й у відданих фанатів оригінальної франшизи.

Щоразу, як представники світу кінематографу беруться за екранізацію відеогри (достатньо культової, аби взагалі претендувати на екранізацію), радість геймера від того, що невтаємничена решта людства теж зможе долучитися до естетики улюбленого віртуального світу, одразу вщухає під вагою сумнівів: чи справді сценаристи, актори й режисери бачать у грі те саме, що й геймери? Чи зможуть творці фільму виокремити з ігрового серіалу саме ті “фішки”, які й збережуть обличчя самої франшизи, й стануть цікавими не знайомим із нею глядачам? Чи на нас просто чекає чергова бездумна спроба вмістити черговий штампований сюжет у знайомі по відеоіграх декорації?

Юрко Космина Юрко Космина , політичний оглядач LB.ua

Коли компанія Ubisoft, видавець серії ігор Assassin`s creed, оголосила про зйомки спільно з Regency Enterprises та 20th Century Fox повнометражного кінофільму “Assassin`s creed” (“Кредо вбивці” в українському прокаті), здавалося, що під обіцяним пильним контролем авторів франшизи зіпсувати майбутню стрічку не зможе жоден екранізатор. Адже Ubisoft вибудовували всесвіт своєї гри 9 останніх років, дбайливо підганяючи кожну нову відеогру, книжку чи комікс під фентезійні псевдоісторичні обставини, заявлені в попередніх епізодах.

9 років винахідливі сценаристи компанії подавали геймерам нові й нові сторінки всесвітньої історії як епізоди одвічної боротьби таємних орденів асасінів і тамплієрів, воїнів Свободи та Порядку відповідно. 9 років тамплієри, як у теперішньому часі, так і в минулому — за допомогою пристрою “Анімус”, що дозволяє людині “проживати” записані в ДНК спогади її давніх предків, — шукали Артефакти Предтеч aka “Частинки Едему”, чия сила дозволила би їм встановити повний контроль над людством і в такий спосіб принести тому людству мир і щастя. Асасіни ж — орден вправних кілерів-паркурщиків із прихованими клинками — більшим за порядок благом для людства вважали свободу, через що століттями й різали своїми клинками горлянки тамплієрам та всіляко оберігали від них “Частинки Едему”.

Маячня? Авжеж! Але любов геймерів усього світу серія Assassin`s creed отримала аж ніяк не через ідею “зчитування генетичної пам'яті” чи розжовування банальної дихотомії демократії й тоталітаризму. Культовою серія стала через неймовірно деталізовані й живі історичні світи — гравець мав можливість не просто поблукати Єрусалимом часів хрестових походів, Флоренцією, Римом та Венецією часів Ренесансу чи Парижем доби Французької революції, а ще й (завдяки системі паркуру) пострибати дахами та стінами реальних історичних будівель, а на додачу ще й потеревенити з реальними історичними персонажами й узяти участь у реальних чи напівреальних історичних подіях.

Стрибнути в копицю сіна з вершечка Нотр-Даму, випробувати літальний апарат Леонардо да Вінчі, вловити Джека-Різуна й навіть власноруч втопити кілька ящиків чаю під час Бостонського чаювання — усі ці розваги Assassin`s creed дарував геймерам із кожним випуском основної серії, створивши в галузі відеоігор окремий жанр “історичного туризму”. І заради цього туризму гравці поблажливо ставилися до дурнуватих сюжетних умовностей гри: адже саме ідея “Анімуса” дозволила розробникам вільно стрибати між епохами, а вічна боротьба таємних орденів — вплітати в одну сюжетну лінію сотні реальних історичних персонажів і подій.

Кадр з гри Assassin's Creed II
Фото: UbiBlog
Кадр з гри Assassin's Creed II

Необхідність час від часу нагадувати про наскрізну тему сучасної боротьби тамплієрів з асасінами й вертатися з яскравих “історичних курортів” у сірі коридори корпорації “Абстерго” завжди скоріше заважало серії, аніж щось додавало до її суті. І це чудово відчували й самі Ubisoft, відводячи 95% ігрового часу історичним подорожам, а сучасності залишаючи формат “5 хвилин нудьги — й ти знову в “Анімусі”.

Тож, коли під “повним контролем Ubisoft” на екрани раптом вийшла кінострічка, яка найслабший та найнудніший елемент ігрової серії зробила центровим, а весь розкішний історичний колорит серії загнала копняками під лавку, геймерів спіткав легкий шок. Що це було? Це точно затвердили в Ubisoft?!

Ніщо не істинно, все дозволено

Найяскравіше символізує зміну акцентів той самий “Анімус”, який зі звичайного пластикового шезлонга, знайомого за “асасініадою”, перетворився на механічний тентакль розміром із кількаповерховий будинок, який ще й задля кращого контакту мозку людини з її ДНК прохромлює цій людині потилицю й тягає її навколо себе за пояс, забезпечуючи відчуття повного 3D-руху людини в межах радіусу тентакля. Це чудо техніки сценаристи й режисер фільму вважають такою геніальною знахідкою, що нам його демонструють не лише під час сцен у теперішньому часі, а й під час усього недовгого історичного екшну 1491-92 рр. — щоби глядач, не дай боже, не забув, що це йому не Севілью-Гранаду часів Інквізиції насправді показують, а генетичні спогади-галюцинації, під якими так красиво звивається на гігантському механічному гачку напівголий продюсер та виконавець головної ролі стрічки Майкл Фасбендер.

Кадр з фільму Кредо вбивці
Кадр з фільму Кредо вбивці

Звісно, від кінострічки “для всіх глядачів, а не для геймерів”, як її анонсували творці, й не варто було очікувати дотримання всіх канонів оригіналу — більше того, Фасбендер неодноразово вихвалявся тим, що не грав у жодну гру з серії, а відтак геть вільний від нав'язаних геймерам стереотипів. Але незрозуміло одне: з чого Майкл узяв, що геймерам потрібно щось інше, ніж решті глядачів?

Фільм настільки нав'язливо намагається продемонструвати, що він — НЕ Assassin`s creed, а просто якийсь фільм Курзеля й Фасбендера про Фасбендера, коридори й тентакль, що це іноді виходить за межі здорового ґлузду. Фанатам гри подобалися цікаві пропрацьовані персонажі з власною історією та логічною мотивацією? Ось вам Каллум Лінч — перший в історії  Assassin`s creed герой, про якого ми знаємо лише те, що “тато вбив маму, тому я виріс агресивним і вбив сутенера”. І якщо про мотив убивства мами татом ми в результаті перегляду фільму таки дізнаємось, то з сутенером все так само складно. Що робив герой 30 попередніх років і де була його агресія, якщо вбив сутенера він лише під свої 40? А хто його зна — ми ж навіть про сутенера дізнаємося з коротенької репліки героя.

Фанатам подобалися реальні історичні особи в фентезійному сюжеті, розкриття їх характерів у незвичному ракурсі? Забудьте! Кількасекундні появи Христофора Колумба й Мухамеда ХІІ Гранадського, яким навіть поговорити в кадрі особливо не дають, та трохи більше Томаса Торквемади — ось і все, що дісталося фільму від Іспанії кінця XV століття.

Фанатам подобалось, що всі епізоди франшизи вкладалися в єдину “альтернативну історію світу” й не суперечили один одному? Так ось вам фільм, який із перших кадрів починає заперечувати попередні: асасіну Агілару в 1491 році відрубують пальця, щоб він мав змогу носити прихований клинок. Але ж стривайте: в найкультовішій грі серії “Assassin`s creed ІІ” Леонардо да Вінчі ще в 1476 році кепкував із головного героя Еціо Аудиторе, пояснюючи, що древню конструкцію вже вдосконалено й пальців асасінам давно не рубають! Та те, що сценаристи класичної гри дотепно обіграли (ще й додавши кіноцитату — Леонардо розігрує Еціо за допомогою ножа, яким заробляв свої долари портьє Тіма Рота в “Чотирьох кімнатах”), творцям фільму виявилося недостатньо зрозумілим для масового глядача. Якщо палець можна відрубати, то його треба відрубати, інакше ж у кінотеатр тільки геймери підуть, ясна річ!

Зате зі “стрибками віри” фанатам нарешті пощастило — творча група фільму не лише зробила банальний для оригінальної гри спосіб пересування асасіна з даху в сіно кульмінацією аж двох епізодів, але й похвалилася каскадерським рекордом, здійснивши справжній стрибок з висоти в 40 метрів. Навіщо це було конкретно фільму й чим цей живий стрибок кращий за ті комп'ютерні, які він намагається зімітувати, — то питання швидше екзистенційне, але сам факт такої рекурсії якнайкраще ілюструє всю проблему екранізацій відеоігор.

Requiescat in pace

Сучасні відеоігри у своїй переважній більшості намагаються симулювати не реальність, а різні жанри кінофільмів — бо саме ними сформовано ті запити споживачів, які задовольняють відеоігри. Так само як кіно виросло з книжок, відеоігри виросли з кіна, експлуатуючи здебільшого усталені кінематографічні образи та штампи. Більше того, сьогоднішня відеогра — це фактично й є кіно, зі сценарієм, акторами, зйомками тощо; ну хіба що акторів задля motion capture гримувати не треба.

Тому екранізація відеогри — це майже завжди спроба кінематографу змавпувати власне інтерактивне відображення. Серія ігор “Assassin`s creed” давала гравцеві можливість вільно погуляти містами й епохами, які він до того міг побачити здебільшого лише в кіно. Але перенесення цієї фічі назад на кіноекрани не дало глядачеві нічого нового — адже костюмованих історичних фільмів і без “Анімуса” з генетичною пам'яттю вистачало. Головний козир ігрової серії, і так сильно урізаний сценаристами, при екранізації просто розчинився в повітрі. А прихованих лез, польотів орла, символіки “Абстерго” та Яблука Едему виявилося недостатньо, аби цією обгорткою прикрити дурнуваті новації, вбогі діалоги, мертвих персонажів та безпорадність акторів у прописаних їм ролях.

Найдивніше в історії зі сценарієм фільму, який двічі переписували, звільнивши сценариста, і все одно потрапили в номінанти “Золотої малини-2017” в категорії “Найгірший сценарій”,  — що Ubisoft узагалі вирішили писати цей новий сценарій про нового асасіна. Адже мільйони геймерів чекали просто екранізації шедевральної гри “Assassin`s creed ІІ”, чия романтична історія про Еціо й навела Ubisoft на перші думки про широкий екран. Якщо ж кіно знімалось “не для геймерів, а для простих глядачів”, то тим паче незрозуміло: навіщо ризикувати з новим сумнівним сюжетом, якщо можна згодувати новій аудиторії вже випробуваний і схвалений публікою?

Відтак, після першого фільму обіцяної трилогії єдине, що дозволяє з оптимізмом дивитися на майбутнє франшизи в новому жанрі, — це вміння Ubisoft миттєво проводити роботу над власними помилками. Підтверджує це й оригінальна ігросерія “Assassin`s creed”, де саме друга гра й стала еталоном цілого жанру, і свіжий хіт “Watch Dogs II”. Тож якщо в кіновиробництві французькі ігророби теж не зрадять своїм геймдизайнерским традиціям, то екранний “Assassin`s creed ІІ” ще цілком може приємно вразити.

Юрко Космина Юрко Космина , політичний оглядач LB.ua