Юрист правозахисної групи Global Rights Compliance Катерина Бусол вважає, що перш ніж апелювати до міжнародного законодавства з охорони спадщини, Україні потрібно самій почати захищати свої культурні цінності.
Про це вона заявила на круглому столі в Інституті Горшеніна.
"Ми хочемо ратифікувати другий протокол Гаазької конвенції, який дасть можливість запустити посилений захист певних культурних об'єктів. Так от: посилений захист надають об'єктам, які захищаються за національним законодавством. І в нас буде багато запитань про те, чи адекватно Україна сама захищає ці об'єкти, - сказала Катерина. - На цьому побудоване міжнародне гуманітарне право. Захист і збереження культурної спадщини, згідно з міжнародним правом, починається в мирний час".
Юрист підкреслила, що Україні потрібно внести зміни у кримінальне законодавство, передбачити там поняття злочинів проти культури. "У нашому кримінальному кодексі не передбачено покарання за напад на культурні об'єкти під час війни, за використання їх як військових цілей і за їх розграбування. Можна використовувати норми, пов'язані з контрабандою та переміщенням об'єктів, але докладної, міжнародно прийнятної класифікації військових злочинів, які включали б злочини проти культури, немає".
Вона додала, що, з погляду юриспруденції, "скіфське золото", об'єкти виставки "Крим: золото і секрети Чорного моря" повинні належати Україні.
За її словами, міжнародне право однозначне: держава-окупант не може привласнювати або вивозити культурні цінності з окупованої території.
"Єдиним винятком, який передбачає Гаазька конвенція про захист цінностей під час збройного конфлікту 1954 року і яку ратифікувала і Україна, і Росія, - це коли держава переміщує цінності для їх збереження. Але держава-окупант зобов'язана кооперуватися з державою, територію якої вона окуповує. Є конвенція, яка застосовується до мирного періоду. Це конвенція про запобігання незаконному переміщенню культурних цінностей 1970 року. Її теж ратифікували і Україна, і Росія. І там теж однозначно сказано, що будь-яке переміщення і привласнення неприпустиме", - сказала Бусол.
Втім, парадокс цієї справи, за словами заступниці міністра культури Світлани Фоменко, полягає в тому, що Росія не є стороною розгляду справи про "скіфське золото". Формально суд відбувається між українськими кримськими музеями і державою Україна.
Але Бусол відкинула і аргумент, що "скіфське золото" - це культурна цінність кримського народу, що його використовує кримська сторона.
"Мене дуже засмучує ця емоційна риторика з боку кримських музеїв про те, що розривають колекції, відокремлюють від кримського народу. Немає кримського народу за міжнародним правом. Є кримські татари, є кримчаки, є караїми, є українці, є росіяни", - сказала юрист.
Перший заступник міністра культури Світлана Фоменко додала, що такі емоційні аргументи використовуються в амстердамському суді. "Дуже сумно чути під час судового розгляду аргументи про те, що люди, мовляв, приходять у музей і бачать там голі стіни, плачуть. Такі аргументи дійсно лунають".
Нагадаємо, виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря" проходила в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі з лютого по серпень 2014 року. На ній були представлені експонати з чотирьох кримських музеїв, які репрезентують культуру скіфів, сарматів і готів у Криму.
Після анексії Криму українська влада заявила, що артефакти не є власністю музеїв, а належать державі. Кримські музеї ж наполягали, щоб цінності повернули їм.
Музей у Нідерландах вирішив не передавати експонати ні Україні, ні Криму до рішення компетентного судді або угоди між сторонами.