ГлавнаяКультура

Зовнішність Ярослава Мудрого знову відтворять

Рештки «Великого Українця» Ярослава Мудрого стали об´єктом прискіпливої уваги антропологів, істориків та медиків. У вересні саркофаг князя у Софійському соборі відкрили, і кістки, які там знаходилися, передали дослідникам.

Зовнішність Ярослава Мудрого знову відтворять
Фото: school-collection.edu.ru

Вчені тільки розпочали роботу і не поспішають із висновками, щоб не провокувати появу псевдосенсацій, розповідає заступник генерального директора з наукової роботи національного заповідника «Софія Київська» Ірина Марголіна. Але результати досліджень безумовно будуть сенсаційними.

Ірина Марголіна: У ХХ столітті саркофаг відкривали тричі. Коли Софійський собор перетворили на музей, виникла ідея перевірити, чи справді він належить Ярославу Мудрому. У 1936 році кришку саркофагу зняли і побачили купу перемішаних кісток. Стало зрозуміло, що могилу неодноразово грабували. Через три роки рештки вирішили дослідити більш ґрунтовно. У 1939-му їх відправили до Інституту антропології у Ленінград. Там з´ясувалося, що це два скелети - чоловічий та жіночий, а також кістки дитячого черепа. За усіма показниками - ознаки кульгавості, сліди двох поранень, вік 65-75 років, - виходило, що чоловічий скелет належав Ярославу Мудрому, і цю версію підтримала переважна більшість вчених.

Щодо жіночого скелету, то існує версія, що це дружина князя шведська принцеса Інгігерд, або Ірина. Але є відомості, що вона похована у Софійському соборі Новгорода. Тож у нас є можливість встановити істину.

Взагалі, у православній традиції Київській Русі не було прийнято ховати в одній могилі кількох людей. Припускають, що в якийсь час у саркофаг просто помістили рештки з інших могил, які були у соборі. Адже поруч були поховані й інші князі, зокрема Володимир Мономах, поховання яких не збереглися.

Навіщо відкривали саркофаг втретє?

Річ у тому, що після війни кістки зберігалися у фондах заповідника. Тому у 1964 році їх вирішили повернути на місце. Разом з дерев´яною скринею у саркофаг поклали скляну капсулу із актами про попередні відкриття, керамічну дощечку із записом, що тут похований Ярослав Мудрий, а також примірники газет «Правда», «Комсомольская правда» и «Известия». До речі, ми також виявили на внутрішній стіні саркофагу запис хімічним олівцем про проведення відкриття у 64-му.

Нинішнє відкриття саркофагу відбулося з нагоди 75-річчя музею?

Це збіг. Бажання дослідити саркофаг Ярослава Мудрого із застосуванням новітніх технологій існувало давно, але тільки зараз вдалося знайти спонсорські кошти. Меценати виділили 56 тис. грн. Їх, звичайно, не вистачає на дослідження такого масштабу. На щастя наші вчені зголосилися попрацювати безкоштовно.

Зголосилися допомогти генетичні лабораторії Швеції, Великої Британії та США. Шведів, зокрема, цікавить можливість вивчити скелет, який може належати шведській принцесі. Порівнявши гени ДНК Ярослава з ДНК його дочок, королев Франції та Угорщини, чиї могили збережені, можна встановити, чи жінка, яка похована поруч, була його дружиною.

Дослідження проходитимуть у Києві?

Кістяк Ярослава Мудрого зараз знаходиться в одній із кімнат фондів музею. Там вчені мають змогу його вивчати. Групу фахівців очолює одна з найвідоміших дослідниць Софійського собору, професор Надія Нікітенко. Антропологічні дослідження курирує відомий український антрополог Сергій Сегеда, медичні - професор Національного медуніверситету Борис Михайленко.

Фото: PHL

Скільки триватиме дослідження?

Стільки, скільки буде потрібно. В нас немає часових обмежень. А під час досліджень ми домовилися не коментувати їхній хід, аби не породжувати «сенсації». Коли все завершиться, буде складено відповідні акти, тоді ми оголосимо всі результати.

А може виявитися так, що кістяк належить не Ярославу, а справжній скелет загубився у блокадному Ленінграді?

Все можливо, ми нічого не виключаємо.

Чи буде відтворюватися зовнішність князя? Адже зараз лунає багато нарікань на те, що відомий нам портрет у виконанні Герасимова не відповідає дійсності.

Так, відтворення зовнішнього вигляду входить у плани досліджень. Відомий антрополог Михайло Герасимов, який запропонував робити це шляхом «нарощування м´язів», застосував тоді практично щойно відкритий метод, і на його адресу лунало чимало критики. Але наразі це єдина робота з відтворення вигляду князя. Ми ж плануємо застосувати комп´ютерні технології. Може статися так, що їхні результати підтвердять висновки Герасимова - або ж їх спростують.

Це правда, що саркофаг виготовлявся не для Ярослава і був привезений з Криму?

Є така версія, що саркофаг міг привезти батько Ярослава Володимир Великий з походу на Херсонес. Але тоді виникає питання - чому ж тоді у ньому поховано не Володимира? Саркофаг виконано із проконнеського мармуру, тобто видобутого на острові Проконнес у Мармуровому морі, і привезено з Візантії. На ньому багато християнської символіки, що означає, що виготовили його вже в християнські часи.

Зараз саркофаг залишається відкритим. Кришку вирішили не закривати, бо вона дуже важка і непросто щоразу її відсувати. Весь саркофаг важить біля шести тон.

Як ви обирали того, хто мав лізти у саркофаг?

Спершу ми запропонували кільком дівчатам-співробітницям, тому що потрібна була людина мініатюрної статури. Адже пролазити доводилося у невеликий отвір - ми не могли підняти кришку повністю. Дівчата поставилися до цього без зайвого ентузіазму. А потім хтось згадав, що у нас нещодавно влаштувався на роботу хлопець, археолог за фахом, потрібної комплекції. Він одразу погодився, щойно йому запропонували. Тож дівчата зітхнули з полегшенням.

Довідка "ЛБ"

«Метод Герасимова» носить ім´я історика та антрополога Михайла Герасимова, який у 30-х роках довів зв´язок між кістками черепа і м´якими тканинами. Накладаючи шари глини та гіпсу у відповідності до людської анатомії, у відтворенні зовнішності він досяг історичної точності.

Найскладніше виявилось відновлювати форму носа та вух. Форму носа Герасимов навчився вгадувати, виявивши залежність між висотою носових кісток та розміром западини. А ось достовірно відтворювати вуха він так і не зміг, на що сам скаржився.

Перш ніж відтворювати людські обличчя, Герасимов набив руку на відновленні зовнішнього вигляду вимерлих тварин, перейшов на вищих приматів і вже після цього взявся за людей.

Ефективність свого методу Герасимов доводив, відновлюючи черепи невідомих йому осіб, чия зовнішність була відома: донька Достоєвського, папуас, якого привіз Миклухо-Маклай, жертви злочинів.

У 1938 році Герасимов відновив портрет хлопчика-неандертальця, потім - Івана Грозного, Шіллера, Андрія Боголюбського, Тамерлана, Улугбека, Ушакова, китаянки з торгових рядів древньої Казані, жінки 5 тис. до н.е. з могильника Вологодщини.

Артём Горячкин Артём Горячкин , журналист
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter