ГоловнаКультура

20 років потому

Якась добра душа оцифрувала старі касети та бобіни, які через 20 років вже посипалися, напіврозмагнітилися, і виклала усе це в Інтернеті. Стягнув собі ті записи виступів з Червоної Рути 1989 року і слухаю на комп´ютері, одразу на другий день по завершенню цьогорічного ювілейного фестивалю у Чернівцях. Різниця разюча. Якщо сьогодні усі інструменти і звучать значно краще, бо технічний прогрес добрався і до України, то щось велике й правдиве таки втрачене назавжди.

20 років потому
Фото: obozrevatel.com

Найменше проблем із музикою. Як і тоді - десятки нових імен та колективів. За 20 років знову прийшло нове покоління, якому є що сказати зі сцени.

Найбільше проблем із атмосферою Червоної Рути. Атмосферу свята роблять люди та організація простору і побуту довкола них. Чернівці, як одна із архітектурних перлинок австро-угорської імперії та столиця Буковини, ідеально підходить для фестивалів та карнавалів. Даремно критики нарікали на напівпорожні конкурсні концерти перших днів. Казали: мало реклами, організатори прокололися. Насправді фестивальна публіка з усієї України підтягнулася саме під останні дні Рути - і вже яблуку не було де впасти. Просто у 1989-му на концертах було багато самих чернівчан. Після 20 років «гуманітарної війни» через ТБ та радіо ці зграї бритоголових юнаків у спортивних штанах із пляшкою пива у руці не мають бажання слухати якусь нікому не відому українську музику. От у сусідньому Кам´янці-Подільському буде концерт групи «Бутирка» - ось на цей зеківський блатняк можна і сходити усією бригадою. Це і є торжеством гуманітарної політики останніх двох десятиліть.

Глобалізація і совок також суттєво зіпсували фестивальний ярмарок. Чудові буковинські вишиванки продавалися поряд із вишивками й аплікаціями хрестиком made in China. Китайці вже давно навіть нашу вишивку штампують.

Найбільшим проколом було навіть не те, що голосами дикторів радянського телебачення зі сцени щохвилини не до ладу волали «Слава Україні», а те, що люди на заповнених трибунах легендарного стадіону відчували, що з них творять телекартинку для телереклами. Найбільша і найдешевша масовка для зйомки передвиборчого матеріалу кандидатів у президенти. І поки Яценюк поміж своїх військових наметів і білбордів пробирався то ближче до концертів, то в музей Володимира Івасюка, щоб виректи щось «глибокодумне» про музику у телеоб´єктиви, ще півбіди. Зрештою, він вдома на своїй малій батьківщині. А от приїзд Віктора Ющенка призвів ювілейний фестиваль до майже «колаптоїдного стану». Держохорона пропускала публіку та музикантів через рамки металошукачів, витрушувала торби і кишені. А коли перша леді вийшла з почтом та охоронцями на закупи фестивальним ярмарком, що святково розкинувся по найгарнішій вулиці Кобилянській, утворилися майже київські пробка і стовпотворіння. А ще був виступ кандидата в президенти зі сцени фестивалю. Важко уявити собі промову королеви Англії чи прем´єра Великобританії на ювілейному британському фестивалі Гластонбері чи Monsters of rock одразу після Prodigy та перед Ніком Кейвом. А «наші» змогли! Усе заради виборів. Навіть анти-премію Могилевській та Ірині Білик підверстали не за те, що це «галіма попса», а саме як «покарання», бо дівки підв´язалися у тур підтримки Тимошенко.

Такими ложками дьогтю можна будь-яку бочку меду зіпсувати. Навіть якщо бджоли збирали його із цвіту Червоної Рути. Хоча є віра - вибори пройдуть, а музика залишиться.

Роман ЧайкаРоман Чайка, телеведучий, лідер групи "Мертвий півень"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram