Місто було засноване у Російській імперії царицею Єлизаветою з назвою Єлисаветград, на честь Святої Єлисавети, котра вважалася покровителькою цариці. Незважаючи на те, що протягом близко 100 років це місто називається інакше, містяни добре пам'ятають про його історичну назву. Пам'ятати про це допомагає те, що майже у самому центрі міста розташовані залишки фортеці імені Святої Єлисавети, відомі у місті як "Вали". Багато матеріалів щодо історії міста також можна знайти у міському краєзнавчому музеї.
Серед містян поширена думка про те, що місто зможе стати процвітаючим тоді, коли йому буде повернена його історична назва. Ідея про перейменування Кіровограда у Єлисаветград для багатьох виглядала прийнятною у 1990-і і навіть у 2000-і, незважаючи на те, що Україна стала незалежною країною, адже Росія тоді ніби була партнером і України, і Західного світу. Більш того, опитування проведене Київським міжнародним інститутом соціології і групою "Рейтинг" на початку 2016 року виявило, що назва Єлисаветград є все ще популярною серед кіровоградців. –Популярною навіть у той час, коли Крим окупований і щоденно надходять новини про загибель українських хлопців від російських куль на Донбасі. Отже можна зробити висновок, що кіровоградці дуже шанують історію свого міста, аж до такої міри, що багато хто готовий дати йому назву, котра, фактично, прославляє Росію, тобто країну-окупанта. Тож виглядає, що населення Кіровограда схоже на населення Криму і Донбасу, і у випадку приходу сюди "зелених людців" багато хто може повести себе "патріотично" стосовно своєї малої батьківщини, але не обов'язково патріотично стосовно великої Батьківщини – України. Це ставить дуже серйозні питання до урядовців, що керують галузями освіти і культури і до Служби Безпеки України (а також, в додаток до цього, до тих, хто керує економікою і фінансами, адже переважна більшість людей незадоволені урядом України через економічні негаразди).
Згідно з результатами згаданого соціологічного опитування, найпопулярнішим серед українських варіантів назв для міста є Кропивницький, і саме ця назва була підтримана профільним комітетом Верховної Ради наприкінці березня 2016 року. Нещодавно, у дні коли очікувалося, що Верховнa Радa і Кіровоградськa міськрадa розглядатимуть питання про перейменування Кіровограда на Кропивницький, у Києві і в Кіровограді пройшли мітинги за і проти назви Кропивницький. Ті, що заперечували проти назви Кропивницький, не завжди відкрито виказували те, яку назву вони захищали. Проте добре відомо, що практично усі противники назви Кропивницький є прихильниками назви Єлисаветград. У повідомленнях декількох регіональних сайтів були показані світлини мітингів. Найбільш промовистими серед гасел були "Стоп Кропивницький" і "Ми не бур'янці". Це при тому, що ім'я Марка Лукича Кропивницького, засновника першого професійного українського театру (театру корифеїв, котрий був відкритий саме у цьому місті: https://uk.wikipedia.org/wiki/Театр_корифеїв), відоме всім містянам, і при тому, що театр ім. Кропивницького і вулиця Кропивницького – серед найголовніших "родзинок" міста. Тож "Стоп Кропивницький" і "Ми не бур'янці" звучали як "Стоп театр", "Стоп мистецтво", "Стоп культура". Чи як "Стоп Шевченко" і "Ми не шевці і не швачки". Можна уявити схожі гасла у Росії – "Стоп Пушкін" чи в Англії – "Стоп Шекспір". Гасла "Стоп Кропивницький" і "Ми не бур'янці" також нагадували відповідні гасла, що втілювалися у першій половині ХХ століття в Радянській імперії і в Німеччині і в другій половині ХХ століття у Китаї (під час "культурної революції"), коли у цих країнах переслідували діячів культури і науки. Ці гасла також до болю нагадують те, що нині відбувається в "ДНР" і в "ЛНР". Багато людей в Криму, на Донбасі і, на жаль, в центрі України усвідомлюють себе як носіїв російської культури, котра, на противагу "другосортній" українській/сільській культурі, часто усвідомлюється як культура міста. Це свідчить про те, що культурно-освітня політика в Україні здійснюється не в найкращий спосіб, не тими людьми і, ймовірно, не з таким бюджетом.
Сподіваюсь, що Верховна Рада невдовзі перейменує Кіровоград на Кропивницький і що це стане поштовхом до змін у свідомості громадян центру України, а також до змін у свідомості тих, хто здійснює культурно-освітньо-безпекову політику в Україні.