Коло домовленостей та обіцянок: що буде з “поправками Лозового”?

Не можна вчасно поховати небіжчиків, жертви зґвалтувань вимушені страждати в очікуванні експертиз, а правоохоронна система зазнає “колапсу”. Такі зміни до Кримінального процесуального кодексу набули чинності 16 березня відповідно до рішення Парламенту. У кожній з перерахованих страшних речей є частка правди, яка стосується сотень тисяч громадян.

Фото: dt.ua

Нові правила обчислення строків розслідування злочинів, подання клопотань до суду, оскарження повідомлення про підозру тощо – все це результат несистемних та політично вмотивованих змін. Їх було “тихенько” ухвалено разом із процесуальними кодексами, які були необхідні для запуску Верховного Суду, ще у жовтні 2017 року. Приводом для цього стали гучні лозунги “захистимо бізнес від свавілля правоохоронців”.Лише протягом останніх тижнів прокинулись Генеральний прокурор, Національна поліція, МВС та почали закликати депутатів до змін. Унаслідок законопроекту №7547, яким скасовувались нові правила, було провалено в сесійній залі. Це було несподівано, адже попередня оцінка підтримки депутатами свідчила про зворотне. Тоді стало зрозуміло, що це політичне питання, а не суто юридичне. Ми знову вплутались у політичне коло домовленостей і обіцянок.

Тим часом 16 березня слідчі підрозділи почали роботу за новими правилами. Найбільше поправки вдарили по розслідуванню загальнокримінальних злочинів (крадіжки, грабежі, легкі тілесні ушкодження тощо). Адвокати почали активно атакувати слідчих суддів скаргами на необґрунтованість повідомлення про підозру, слідчі зіткнулись із плутаниною щодо строків вже наявних кримінальних проваджень, а деякі слідчі судді взагалі застосовувати норми в хаотичному порядку. Дії депутатів стали головним болем простих слідчих, а також потерпілих від злочинів.

Результатом політичних компромісів народні депутати все-таки розпочали процес скасування нових правил. У четвер, 22 березня, Верховна Рада ухвалила проект Закону №8151 про внесення змін до КПК України щодо уточнення деяких положень, внесений народними депутатами з різних фракцій – О. Сотник, А. Геращенко, Т. Остріковою та О. Продан. Скасовано одну єдину норму, яка зобов’язувала слідчого звертатись із клопотаннями про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів та проведення обшуків в 25 судів по всій країні, які й так завалені іншими клопотаннями. Тепер це знову можна робити в судах за фактичним місцезнаходженням слідчого підрозділу, а не юрособи, якою в поліції є лише ГУНП (главк) в області.

Невирішені проблеми

Сьогодні залишаються норми, які є не менш загрозливими для розслідування злочинів та відновлення справедливості, аніж вже скасована. А саме:

- будь-яка експертиза відтепер проводиться за рішенням слідчого судді, а не за рішенням слідчого. Йдеться про судово-медичну експертизу щодо встановлення причин смерті, судово-медична щодо відібрання біологічних матеріалів у жертви зґвалтувань, криміналістична щодо зняття відбитків пальців (папілярних візерунків) на місці скоєння злочину, наприклад, при крадіжці з проникненням у квартиру тощо);

- запроваджено монополію на проведення експертиз в кримінальному провадженні у державних установах. Це призведе до корупційності справ, адже вибір місця проведення експертизи значно звужується. Понад те, це вплине на час проведення експертизи. На сьогодні, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз призначає експертизи на січень 2019 року. Тобто люди будуть роками очікувати висновків експертів з держустанов, щоб довести свою невинуватість, хоча б могли так само залучити інших експертів та пришвидшити розгляд;

- нові правила обчислення строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях (обмеження у 12/18 місяців для фактових проваджень). Водночас вони можуть необмежену кількість разів продовжуватись (не виходячи за строки давності за КК України). Але цим має обґрунтовуватись і наявний ризик їх непродовження судом, що призведе до закриття провадження;

- скасування повідомлення про підозру за ухвалою слідчого судді, що може призвести до втрати результатів розслідування за рішенням невеликого корумпованого суду, до якого з надуманих підстав буде передано справу.

Хаос навколо проваджень, які розслідувались раніше

Окрема історія з кримінальними провадженнями, які розслідувались до набрання чинності поправки Лозового. У прикінцевих положеннях процесуальних кодексів вказано, що нові правила досудового розслідування будуть застосовуватись виключно до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР, після набрання чинності цих змін. Вони не мають зворотної дії в часі, що в принципі, є загальною нормою для процесуальних норм права на відміну від матеріальних. Водночас є норма Конституції, що норми законодавства мають ретроактивну дію в часі у разі, якщо покращують становище особи. І тут процесуалісти заглибились у дискусії щодо того, чи може ця норма бути застосована в частині строків досудового розслідування. Тобто з одного боку, справи Майдану не треба закривати, а з іншого – не так вже і очевидно. Сьогодні як суди, так і сторона захисту, сторона обвинувачення, складно розібратись у тих правилах, які набрали чинності. Це вже призводить до юридичного хаосу та дозволяє злочинцям уникати відповідальності.

Про дисбаланс і несистемність змін

Нові правила задумувались як підвищення гарантій під час розслідування злочинів бізнесу. Наприклад, обмеження строків стосується проваджень щодо конкретного підприємства, яке може тривати роками та нікому не повідомляється про підозру. Водночас проводяться обшуки, застосовуються заходи забезпечення провадження, врешті-решт це впливає на репутацію підприємства. Зазвичай такі “наїзди” вирішуються корупційними “відкупами” від силовиків. Але для загальнокримінальних злочинів це означає, що якщо у слідчого є в провадженні вбивство і він за 18 місяців не знайшов підозрюваного, він вимушений кожні 12 місяців звертатись до суду з обґрунтуванням необхідності продовження. Кримінальний кодекс передбачає строки давності, в межах яких можна притягнути до відповідальності особу, в цьому випадку – 15 років. І слідчому треба щороку звертатись до суду, адже ймовірно через 10 років знайдеться банда, учасники якої винні у цьому вбивстві. А якщо суд не подовжить?

Інший приклад, для гальмування експертиз щодо бізнесу, а це судово-бухгалтерська та судово-економічна експертизи, були запроваджено правило звернення за експертизою через суд. Але у нас не існує Кримінального процесуального кодексу підприємств, у нас єдині правила для всіх злочинів. Саме тому, вносячи будь-які зміни у КПК, варто дотримуватись балансу. Якщо такі правила для експертиз поліпшують життя бізнесу, то вони стрімко б’ють по загальнокримінальним злочинам.

Ось два приклади дисбалансу для загальнокримінальних злочинів, які сколихнули країну – поховання небіжчиків і жертви зґвалтувань. Дійсно, ніхто не змінював правил поховання. Але варто знати, що будь-яка смерть людини не у літньому віці й не у лікарні, автоматично підпадає під необхідність перевірки на наявність ознак насильницької смерті. Відкривається кримінальне провадження, яке потім, після встановлення відсутності таких ознак експертом, закривається. За інформацією поліції це 97 тисяч (!) експертиз щороку. Для того, щоб провести експертизу, відтепер необхідно отримати ухвалу суду, який завантажений і не встигає розглянути клопотання навіть у 5-ти денний строк, визначений законом. А без направлення на експертизу (ухвали) тіло не можна прийняти у морг, а це означає, що воно залишається із родичами або невідомо де, якщо таких немає або встановити особу неможливо.

Щодо зґвалтувань – на практиці вкрай важливими є перші 5 годин після його скоєння. Це дає можливість експерту-криміналісту відібрати зразки біологічних матеріалів ґвалтівника з тіла жертви, для подальшої можливості використання під час доказування. За новими правилами ми змушуємо жертву, яка і так перебуває у складному психологічному стані, “почекати” на ухвалу судді, а в цей час, вибачте на слові, не приймати душ і не перевдягатись.

Нехай Лозовий і компанія далі розказують, що це все наклеп з боку проплачених телеканалів. Але жодного змістовного аргументу вони не наводять, а спрощують до висловів на кшталт “ніхто не змінював правил поховання”. Це правда, але необхідно дослухатись до спеціалістів, а не політиків.

Чим закінчиться ця історія?

На мій погляд, щодо справжніх причин таких правок народні депутати розкрили свої карти під час розгляду профільним Комітетом проекту Закону №7547 (відхиленого 15 березня). Саме тоді “засвітилась” компромісна редакція з новими правилами від Лозового і тих, хто вклав йому в руки цю поправку. Компроміс полягав у тому, щоб залишити нові правила тільки для злочинів у сфері господарської діяльності, у сфері службової діяльності та проти правосуддя, а також статей 190, 191 КПК. А це такі злочини як ухилення від сплати податків, зловживання службовим становищем, розтрата майна підприємства, хабарництво тощо.

Цілком вірогідно, що ускладнення процедур необхідно для блокування розслідування злочинів бізнесу, а також гальмування роботи НАБУ та, навіть, майбутнього ДБР. Адже злочини проти правосуддя це і незаконні затримання, і порушення права на захист, і притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності. Стратегія полягає у тому, щоб захистити бізнес людей при владі й всіляко протидіяти новоствореним органам, які розслідують злочини правоохоронців, суддів, чиновників. Під час роботи в Комітеті депутати від керівної партії були готові поступитись будь-якими речами, окрім цих розділів. Хіба що залишається питання, чому за компромісну редакцію не проголосували. Але це, повторимось, політика.

Відтак сценарій розвитку подій такий: небайдужі депутати, керівники органів правопорядку та політичні сили будуть шукати ті положення, якими одні готові поступитись, а інші – змиритись. Скоріше за все, це будуть точкові законопроекти, які поступово будуть вирішувати вишеперераховані проблеми. Але цей процес затягнеться ледь не до виборів, адже як депутати, так і суспільство, більше опікуються кадровими питаннями, боротьбою з топ-корупцією, але аж ніяк не ефективністю досудового розслідування і справедливістю для потерпілих від злочинів, яка має бути результатом цього розслідування.

Отже, вкотре кримінальна процедура стала заручником політичної боротьби. Кримінальний процесуальний кодекс стосується вкрай тяжкого втручання держави у права і свободи людини – від затримань, обшуків до тюремних строків. Тим не менш, жодної поваги з боку депутатів до процедури внесення змін немає. Туди потрапляють правки через інші закони, повз профільний Комітет, з порушенням Регламенту тощо. З часів його ухвалення (2012 рік) було змінено понад 50 статей, окремі з них, десятки разів. І черговим змінам не видно кінця. Він все більше віддаляється від таких речей як системність, збалансованість, юридична визначеність. Залишається поставити класичне запитання: “Допоки роботу професіоналів будуть регулювати неосвічені люди при владі?”.

Євген Крапивін Євген Крапивін , Експерт Асоціації УМДПЛ та Реанімаційного Пакету Реформ
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook