Сам "Київпрайд" вийшов нібито успішним для його організаторів, прийшло більше людей аніж торік, однак все-таки видюче око української блогосфери розгледіло лівоекстремістську колону в лавах маршу. Саме молоді активіст_кині з "анархофемквірколони" (умовна назва ультралівих груп на недільному заході) і розгорнули найбільш суперечливі плакати: "Make love, not civil war", "К черту ваш патриотизм", "Смерть нації". Це дійство фактично знищувало головну лінію, яку намагалось імітувати організаційне крило Київпрайду: "ми такі ж як і усі українці, просто у нас інші сексуальні вподобання".
Політизованість параду і його відверту антипатріотичність де-факто розкрили активістки з дурними плакатиками, яких насправді ніхто не зупиняв ані під час самого маршу, ані після нього, ні тим більше до... Доволі слабка комунікаційна стратегія і спроби організатора ЛГБТ-маршу Зоряна Кіся якось виправдатись в стилі "ну за всіма ж не встежиш", "в семье не без урода", схоже, зіграли лише проти нього і його заходу. Проблема була і вона була явна одразу - чомусь, ніхто її не став вирішувати.
Сам факт присутності на Майдані в 2013-14 роках правих сил, які насправді зіграли важливу і необхідну роль силової частини протесту був для багатьох європолітиків і стейкхолдерів неприйнятним, мовляв, як ви, цивілізоване і демократичне суспільство, пішли назустріч цим "радикалам"?... При цьому, посли західних держав і представники великих міжнародних організацій самі не помітили, як стали тлом для трансляції радикальних меседжів вже з лівого боку. Дивний зі сторони акцент лгбт-активістів на нації, патріотизмі і інших речах, адже хода нібито "за права людини для ЛГБТ", і нічого більше, вірно?
Насправді ми бачимо тут пряме просовування в суспільний дискурс радикальної культурно-марксистської ідеї про недоцільність існування будь-яких форм колективної ідентичності (національної, релігійної, етнічної тощо), при цьому загострюється увага також на гаслах типу "Ні - сексизму! Ні - капіталізму!" - тут теж, власне, дивує питання, а чим власне капіталізм, тобто ринковий підхід до економіки (який у західній політичній думці традиційно вважається економічною основою демократичного ладу) заважає "правам людини?". Ми з вами завтра теж можемо вийти на пікет "Так - добру! Ні - голові Голосіївської РДА!", однак чи буде такий меседж адекватним з точки зору формальної логіки? Перша частина ніби мейнстрімна, до якої свідомо притягнута за вуха сумнівна частина друга... У класичній теорії пропаганди це називається маніпулятивною технікою.
Чомусь, деякі групи "мирного Київпрайду" обрали зовсім не мирні гасла, а відверто радикальні, орієнтовані на тотальний конфлікт всередині суспільства, адже у "ні - капіталізму", яскраво читається відверте більшовицьке "все отнять и поделить", від якого свого часу немало постраждало покоління наших прадідів. Тоді вони впали жертвами власної байдужості до загрози, яка все гострішала в нібито прогресивному суспільстві раннього СРСР. Тепер ми ще маємо невеликий шанс, не дати радикальним силам зруйнувати демократичний лад і право на самовизначення та свободу національної і релігійної ідентичності. Права людини, це, звісно, добре. Однак навіщо заради них перетворювати державу у марксистську комуну?