Схоже, що після цих слів хмельницькому “ударівцю” краще тихенько спакувати валізи і найближчий час не потрапляти на очі лідеру УДАРу і майбутньому кандидату у президенти. Бо він зазіхнув на святая-святих — європейські цінності Віталія Кличка, які є головними у його арсеналі перед виборцями і опонентами.
Звичайно неприємно, коли “свої” починають ставити підніжки. Однак будьмо до кінця відвертими: партія УДАР — молодий привабливий політичний продукт з поки що незіпсованим терміном придатності. “Наповнювачі” (читай — партійці!), з яких змісили продукт на парламентські вибори 2012 року, не всюди є відданими справі бійцями. Так, це хороший бренд, який ще вигідно продається, приміром, на регіональному рівні. Звісно, можна піти на кулуарні домовленості з місцевою владою. Або сховатися за ім’ям всесвітньовідомого і мегапопулярного боксера Віталія Кличка і не вдарити пальцем або палець для зростання його рейтингу.
Проте це не вихід для політичної сили з чемпіонськими амбіціями. Віталій Кличко дарма пішов випаленою стежиною Юлії Тимошенко, зробивши розрахунок на довгограючий бренд-ім’я. Адже не треба бути маститим політологом, що зрозуміти загальну аксіому: немає Юлії — немає партії “Батьківщина”.
У цій ситуації порятунок для політика-боксера полягає у його команді. Наскільки він здатен покластися та довіритися їм і наскільки вони готові підставити плечі та добросовісно працювати на результат. Бо Віктор Федорович вже точно не піднесе Віталію Володимировичу президентські штандарти “на блюдічкє с голубой кайомочкой”.