ГлавнаяБлогиБлог Тараса Кузьо

Виборча кампанія України 2019 року розпочалася на Заході: Порошенко проти Тимошенко

Опитування громадської думки останніх років показують, що Президент Петро Порошенко у другому турі виборів 2019 року зустрінеться з Юлією Тимошенко. Незважаючи на те, що у виборах 2019 року повторно братимуть участь ті самі два головні кандидати, як і в 2014 році, зараз основна відмінність полягає в тому, що один із них (Порошенко) тепер має перевагу своєї посади. Це, швидше за все, зіграє на користь того, що він виграє другий термін президентства.

Фото: РБК

Тимошенко має великий недолік, коли робить спроби перед американським та європейським політиками позиціонувати себе як альтернативу. Зокрема, такі її спроби зробити це впродовж останнього місяця під час молитовного сніданку у Вашингтоні та під час Мюнхенської конференції з питань безпеки. Ні Порошенко, ні Тимошенко не можуть постати як «нові обличчя» української політики, але перший має досягнення на посаді, тоді як остання має незначні особисті досягнення у голосуванні за реформи, які полягають у нерішучій підтримці реформ фракцією «Батьківщини» у парламенті. У дослідженні компанії «Vox Ukraine» депутати «Народного фронту» та блоку Порошенка отримали перше та друге місця як такі, хто найбільше підтримує реформи.

«Батьківщина» опинилася на низькій п’ятій позиції, поза «Самопоміччю» та навіть Радикальною партією, і випереджає лише дві олігархічні фракції.

Порошенко має конкретні досягнення у сфері економічних, соціальних та податкових реформ, у сферах створення нових інституцій для боротьби з корупцією, розбудови нації та декомунізації, які можна продемонструвати виборцям. На міжнародному рівні Порошенко може заявити про створення першої в історії України справжньої армії, привнесення справжніх життєвих сил у стратегічне партнерство України з США та започаткування інтеграції України з Європою. Тимошенко зіткнеться із величезними труднощами, прагнучи переконати Захід, що вона є кращою, щоб очолити Україну та має кращу політику. Україна рухається до членства в НАТО за Порошенко. Тимошенко завжди була амбівалентно щодо вступу України до НАТО.

На момент виборів наступного року Тимошенко вже не буде при владі досить довго. Більшість західних експертів та політиків не мають гарних спогадів про її два уряди, які вони продовжують пов'язувати з популізмом, політичною нестабільністю, браком реформ та небажанням дослухатися до порад. Коли високошановний батько гривні Віктор Пинзеник подав у відставку з посади міністра фінансів у 2009 році, він розповів послу США про власні причини цього, а інформація з дипломатичного каналу посольства Києва просочилася до Wikileaks. Пинзеник зазначив, що Тимошенко має слабкі навички як керівник, приймала рішення, не прислуховуючись до порад, і «вона також була занадто впевнена у своїх власних рішеннях і вважала, що всі інші помиляються».

Віра в те, що лише я є правий – це притаманне усім популістам (просто візьміть та гляньте на Дональда Трампа!)

Ще одна характерна риса популістів – це їх бажання все максималізувати. Це підтвердив Пинзеник, який казав: «Тимошенко просто хотіла консолідувати владу в своїх руках». Тобто, популізм був для Тимошенко засобом досягти максимальної влади.

Тимошенко не може отримати підтримку Європи та США як кращої у боротьбі з корупцією, ніж Порошенко. Її минуле «газової принцеси» все ще переслідує її, оскільки тісно пов’язує з колишнім прем'єр-міністром Павлом Лазаренком, який перебуває у США під судом, і бореться проти своєї депортації. Тимошенко та «Батьківщина» не можуть відділити себе від інших політичних сил у плані їх фінансування, оскільки вони, як і всі українські політичні сили, покладаються на фінансову підтримку з боку олігархів та бізнесу.

Спробам Тимошенко показати Порошенка корумпованими, а себе саму як «ангела», який переможе корупцію в Україні - не вірять ані європейські, ні американські політики.

Щодо питань національної безпеки та міжнародних відносин - то і тут Тимошенко не може переконати західних політиків, що вона буде кращою, ніж Порошенко. Фактично, правдою буде протилежне, оскільки вона має репутацію слабкості до російського президента Владіміра Путіна, який, на думку багатьох, зберігає компромат щодо її боргів у 1990-х роках.

Тимошенко має негативний тягар від газових переговорів у Путіним 2009 року, коли вона погодилася на те, щоб Україна платила найвищу в Європі ціну за газ; від її малодушності навесні 2014 року, коли вона закликала не протистояти вторгненню Росії в Крим; через її відсутність у Раді під час голосування за закон про Донбас та підтримки пропозиції Путіна про миротворчі сили, які б стояли на передовій лінії Донбасу (а не на російсько-українському кордоні). Це довгий перелік фактів її орієнтованої на Росію політики. І, як я вже сказав раніше, вона завжди була не дуже позитивною щодо членства України в НАТО.

Тимошенко підтримала Путіна щодо миротворців на Донбасі

Європейські та американські політики підтримують політику та досягнення президентів та прем'єр-міністрів. Це спрацьовує проти Тимошенко двома способами. По-перше, вона не була в уряді майже десять років. По-друге, вона не вбачається як надійна та краща альтернатива Президенту Порошенко. Отже, Тимошенко має «бігти під гору», щоб отримати підтримку з боку Заходу під час її передвиборчої кампанії наступного року.

Порошенко у порівнянні з Тимошенко має дві переваги.

Перша - це його досягнення на посаді у час, який є найбільш інтенсивним періодом реформ та змін в Україні, ніж будь-коли раніше, починаючи з 1991 року, коли Україна стала незалежною. Західні політики, так само як і українські виборці, можуть побачити різницю між численними змінами, які сталися з 2014 року, та повною відсутністю реформ після Помаранчевої революції, коли Україною керували сварливі Ющенко-Тимошенко. Західні політики можуть критикувати Порошенко за те, що він не здійснив деякі реформи, але, як наголосив Голова Представництва ЄС в Україні Х'юг Мінгареллі, «не викликає сумніву, що протягом останніх чотирьох років представники політичної влади цієї країни зробили значні кроки для того, щоб модернізувати і перетворити країну на демократичне, відкрите суспільство, засноване на соціальній ринковій економіці». Якщо говорити про реформи з 2014 року, то посол Мінгареллі сказав: «Якщо ви їх не бачите, то ви дурні або обмежені».

Порошенко і Тимошенко розпочнуть боротьбу на виборах 2019 року з дуже різних стартових позицій. Юлії Тимошенко вже надто пізно досягти успіху у переконуванні європейських та американських політиків, що вони мають сильно ризикнути та підтримати її. Популізм і непередбачуваність Тимошенко спрацюють проти неї. Натомість Порошенко буде боротися під час виборів своїми досягненнями на посаді та стверджувати, що для української та європейської безпеки буде безпечніше залишитися у тих самих руках.

Тарас Кузьо Тарас Кузьо , науковець, політичний аналітик
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter