Калібр 1153 мм. Як Північний потік-2 може відкотити Європу на десятки років у минуле

Сьогодні світ перебуває в очікуванні новітніх геополітичних змін. Тенденції на енергетичному ринку є одним з вирішальних факторів в провадженні зовнішньої політики провідних країн та безпосередньо впливають на подальшу долю України.

Фото: EPA/UPG

Історія знає багато прикладів, коли індивідуальні амбіції лідерів націй ділили цілу планету. Як правило, такий поділ ніколи не проходив безкровно. Керуючись тільки хворобливою фантазією, політики бачили кінцеву мету і часто не могли уявити, що подорож до мрії буває абсолютно неочікуваною, і на фініші, замість лаврів переможця, можна отримати тавро раба. 22 вересня 1939 року відбувся абсолютно непримітний і скромний по міркам того часу військовий парад. За збігом обставин саме польське Берестя стало місцем де Гайнц Гудеріан та Семен Кривошеїн, тиснучи один одному руки, окреслили майбутню лінію зіткнення двох континентальних гігантів. Ще рівно рік і вісім місяців майбутні вороги зберігатимуть паритет, випробовуючи свої сили на сусідніх Данії та Норвегії, Франції та Фінляндії. З того часу минуло 79 років. Змінився світ. Ні, він не став кращий – війни не зникли. Змінились тільки способи ведення війни. Відкриті глобальні конфлікти зникли, давши дорогу багатоступеневим гібридним комбінаціям з багатьма невідомими. Ну і ще колишні союзники, а потім вороги, знову стали друзями.

Будь-яка спроба створити глобальний проект, оминаючи при цьому головні принципи демократії, перетворює процес його реалізації на злочин. Позиція ініціаторів будівництва Північного потоку з боку Росії, як і їхніх союзників в країнах ЄС, цілком зрозуміла. В ідеалі, бажання максимально спростити шлях від виробника до споживача, є цілком логічним. Проте низка політичних аспектів переводить його в розряд «і хочеться, і колеться». При чому, не з точки зору РФ, яка давно навчилась існувати в паралельній з іншим світом реальності, а саме з точку зору європейських політиків та представників бізнес-груп, причетних до лобіювання інтересів «Газпрому» на просторах ЄС. Європейські прихильники будівництва і досі називають неприпустимими випади, в яких Росія себе компрометує аж надто часто. Водночас, декларовані демократичні цінності непомітно переходять на задній план, поступаючись місцем інтересам корпоративним. Проект є ласим шматком для німецької та австрійської сторін, надаючи їм де-факто монополістські права на транзит газу в Центральну Європу. Така тенденція може суттєво вплинути на баланс сил в регіоні, а також поставити низку країн в стан енергозалежності від нового консорціуму з центрами прийняття рішень в Москві, Берліні, та Відні. Опинитись за «бортом» ризикують не тільки Україна, а й Угорщина та країни Балканського півострова. І справа не тільки в політиці. Монополізуючи ринок транзиту газу Німеччина, Росія та Австрія не можуть забезпечити достатнього рівня безпеки під час його транспортування.

Зовсім нещодавно, 19 грудня 2017 року на території одного з найбільших газорозподільних центрів в Баумгартені відбулась аварія, яка паралізувала подачу газу в Угорщину, Словенію та Хорватію. У випадку повної відмови від використання української ГТС з її розгалуженою системою підземних газосховищ «Газпром» та його кінцеві споживачі можуть опинитися в ситуації, коли найменша технічна несправність (особливо в підводній частині газопроводу) може залишити низку країн взагалі без енергоносіїв. Справа в тому, що загальний об’єм підземних газосховищ в тій же Німеччині становить близько 22 млрд. куб.м., а цього явно замало для необхідного резерву. Українська система має ряд переваг, адже розташована на суші, а отже більш ремонтопридатна та й об’єм ПГС становить близько 32 млрд. куб.м., що дозволяє завжди утримувати достатній резерв палива під землею.

Сукупність всіх цих факторів повинні усвідомити першу чергу в ЄС, бо саме від Заходу варто очікувати на здоровий прагматизм. Адже країні-спадкоємниці СРСР властива та ж сама лінія в провадженні глобальних проектів, які маючи цілу низку політичних передумов, необґрунтовані економічно. Доказом цьому є нерентабельний БАМ та десятки міст-привидів в Росії – невдалі спроби освоїти Далекий Схід та Крайню Північ.

Діаметр труб це звісно не калібр далекобійної артилерії, але його наслідки часто завдають ще більше шкоди. На щастя Європа, це не тільки газові консорціуми, з вузьким колом інтересів, це ще й величезний континент з багатою історією, досвідом та усвідомленням того, що історичні помилки повторювати не варто – негативні наслідки можуть суттєво перевищити прогнозований дохід.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter