Річ у тім, що ринкова вартість капіталів названих гігантів є настільки великою, що якби Google чи Apple були типовими національними економіками, то їх ВВП дозволив би включити таких суб’єктів до двадцяти найвпливовіших та найбільш економічно розвинутих країн світу – до «великої двадцятки» (G20). І вплив подібних технологічних компаній на будь-яку країну світу значно сильніший за вплив більшості незалежних сучасних держав. Так, в цьому конкретному випадку Данія має набагато тісніші зв’язки із зазначеними фірмами, ніж з багатьма європейськими і навіть досить близькими суверенними державами. Тому й перше в своєму роді рішення інституціоналізувати відносини з недержавними агентами політико-дипломатичним способом є більше ніж обґрунтованим.
Зрештою, міжнародна політика, міжнародні відносини давно перестали були лише відносинами між народами. Зростаюча роль транснаціональних корпорацій та неурядових організацій вже давно поставила під сумнів монополію національної держави в глобальній економічній і політичній системах. Світ і світові порядки швидко і докорінно змінюються. Розраховувати на класичні схеми взаємодій з класичними урядовими структурами в таких умовах значить іти позаду часу.
Для України сьогодні гостро стоїть проблема виходу з економічної кризи, що неможливо навіть уявити без зовнішніх інвестицій. Відтак пряме лобіювання національних інтересів у тій же ІТ-сфері, де в нас є чималий потенціал, - завдання не менш важливе, ніж боротьба за підтримку України у військовій чи політичній площині. Адже для того, щоб створити умови для повноцінного розвитку, традиційних методів і форм поведінки, вочевидь, замало.