Суддя хабарник та шахрай легалізував незаконну забудову друзів Гройсмана в Святошинському районі Києва

Майже два роки ми разом з громадою Святошина боремось проти незаконної забудови, яку затіяв Хачатур Хачатурян – ректор приватного ВУЗу «Київський міжнародний університет», який використовує навчальний заклад як ширму для своїх темних справ. В даному випадку, ця юридична особа виступає, у тому числі, в якості безпосередньо забудовника.

Олександр Солонько Олександр Солонько , Юрист, політичний аналітик, громадський активіст

Фото: Макс Требухов

Намагаючись звести 18-поверховий будинок з двоповерховим підземним паркінгом під виглядом розширення існуючої чотириповерхівки по вулиці Верховинній 80 Б у Святошинському районі, Хачатурян пішов на порушення низки норм містобудівного та земельного законодавства. Вже на стадії здійснення підготовчих робіт почалися проблеми у мешканців прилеглих будинків, особливо це стосується будинку по Верховинній 82, який буквально тріщить по швах після того, як за кілька мерів від нього було викопано котлован під забудову та розпочато роботи.

Столична влада традиційно вже закриває очі на подібні речі. Це при тому, що забудовник порушив цільове призначення земельної ділянки, на якій зібрався будувати, та пішов на відверту фальсифікацію дозвільної документації.

В лютому 2016 року Київрада під тиском місцевої громади та депутатів від «Свободи» підтримала проект рішення про відмову в поновленні університету (читай – Хачатуряну) договору оренди земельної ділянки, на якій він намагається будувати. Окрім низки кричущих порушень, юристи закладу допустили ще одну помилку – не подали вчасно клопотання про поновлення договору, що також стало підставою для поновлення.

Після цього, Хачатурян вирішив судитися з Київрадою, проте в першій інстанції програв. У вересні 2016 року Господарський суд міста Києва виніс рішення, яким претензії університету відхилив. Цілком закономірно, варто сказати.

Проте, відверто незаконні претензії «ректора», який не позбавлений зв’язків серед впливових в Україні політиків (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1296438093809279&id=507354492717647), останній вирішив відстоювати до останнього, використовуючи діряву українську Феміду.

В березні 2017 року Апеляційний господарський суд міста Києва задовольнив апеляцію ректора – людини, яка пов’язана з чинним главою українського уряду Володимиром Гройсманом. При цьому, колегія суддів на чолі з представницею суддівської родини Оленою Коротун вирішила закрити очі на всі порушення, яких вдосталь і якісно й кількісно. До цієї судді є багато питань, зокрема, про походження доходів її родини.

Детальніше про це тут: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1246573442129078&id=507354492717647

Київрада подала касаційну скаргу, яка була розглянута 15 червня 2017 року. І вона цілком «випадково» потрапила на розгляд колегії суддів на чолі з Віктором Швецем. Тим самим, якого було затримано при отриманні хабаря «на гарячому» у березні 2016 року. Тоді підозру судді вручав особисто генеральний прокурор Юрій Луценко.

Список звинувачень справді вражає: до суду було скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно судді Вищого господарського суду України та ще одного співучасника за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України (замах на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та завідомо неправдиве показання).

7 вересня 2017 року його було відсторонено від посади. Проте, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів мало тимчасовий характер, як і гучний піар Генпрокуратури на чолі з кумом президента Порошенка. До речі, як повідомляли ЗМІ, Віктор Швець окрім низки майна і значної суми грошових коштів (певно зароблених чесною суддівською працею) виявився щасливим власником угорського паспорту.

Звинувачення в шахрайстві мабуть не є дивиною в кар’єрі людини, яка працювала помічником заступника голови ЦВК у буремному 2004 році. Гадаю, пояснювати що це були за часи і які там відбувалися процеси – зайве.

Хай там як, а Швець продовжує тихенько працювати у Вищому господарському суді України. Цілком прогнозовано й він став на бік Хачатуряна та відхилив касаційну скаргу.

Віктор Олександрович вирішив, що «доводи скаржника про порушення позивачем норм містобудівної діяльності та нецільовим використанням спірної земельної ділянки, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований». Тобто, відверте порушення земельного законодавства для нього не є очевидним не тому, що він оцінив усі належні докази, а тому, що його колега Олена Коротун вирішила, що вони недостатні. Крім того, він так і не зрозумів, що нецільове використання земельної ділянки шляхом нового будівництва, а не реконструкції (під що власне і здавалася в оренду ділянка) – це і є порушення земельного законодавства. На його думку воно таким не є і порушення містобудівних норм та земельного законодавства ніяк не пов’язані між собою, хоча насправді пов’язані дуже тісно.

Цікаво те, що особистість судді Швеця на стільки вже важлива, що він потрапив до списку 49 представників влади включно з президентом та главою ряду, чиї декларації стали предметом повної перевірки з боку НАЗК. Що правда, поки результати цієї перевірки невідомі. А враховуючи те, що із понад тисячі кримінальних справ, скерованих прокуратурою в суди, приблизно нуль відсотків завершилися тюремними термінами для вимагачів та хабарників, і те, як жваво НАЗК «переслідує» тих, в чиїх деклараціях є неспівпадіння, котрі видно неозброєним оком, очікувати справедливості стосовно Швеця явно не варто.

Про позицію столичної влади на чолі з Віталієм Кличком в даному питанні було сказано достатньо. Цілком красномовно виглядає той факт, що представник Департаменту земельних ресурсів КМДА, котрий був третьою особою в справі на боці Київради просто не прийшов на засідання суду.

Насправді фактів такого мовчазного «красномовства» від Кличка і його підлеглих було більш, ніж удосталь. Півтора роки фактично відбувалося самозахоплення земельної ділянки бізнес-структурою Хачатуряна, але столична влада заховала голову в пісок, а міський голова та його підлеглі грали у пінг-понг, пересилаючи одне на одного депутатські звернення з вимогою привести ділянку в належний вигляд та повернути її громаді.

Один з прикладів стандартної відписки та ще деякі документи можна вивчити за посиланням: https://docs.google.com/viewer?url=http://kievvlast.com.ua/upload/file/10_reyting_7_1.pdf

Очевидно, що будівництво по Верховинній 80 Б, проти якого категорично виступає громада – це лише одна невеличка сторінка, навіть абзац в історії масштабної містобудівної афери, яку нині намагаються реалізувати Кличко, його підлеглі та забудовники в Києві. Але ця справа принципова. Не можна допускати ситуацію, коли люди з грішми і зв’язками за підтримки продажних суддів, корумпованих чиновників та за сприяння влади відверто знущаються над громадою та відбирають життєвий її простір.

Сьогодні Володимир Гройсман, який балотувався від партії Хачатуряна «Совість України» у мери Вінниці в 2010 році, є главою уряду, а завтра може й не бути. Сьогодні терпець громади ще не увірвався, а завтра може й увірватися. Ми вже бачили що буває, коли нема звідки чекати справедливості. Тоді говорять емоції, говорить вулиця. Не варто до такого доводити, але ці люди самі створюють ситуацію, за якої це знову може повторитися, як це було, наприклад, на Осокорках, де в 2015 році навколо скандального будівництва розгорнулися справжні бойові дії. А всього цього можна було би уникнути, була б у влади хоч крапля усвідомлення власної відповідальності.

Олександр Солонько Олександр Солонько , Юрист, політичний аналітик, громадський активіст