Вирішувати недоліки системи мають готові рішення, продумані та збалансовані. Неважливо, чи йде мова про утворення тарифу на газ для населення, чи про виправлення недоліків у податковій системі: людям, як і бізнесу зокрема, необхідно мати чітке уявлення про завтрашній день.
Одним з таких системообразуючих рішень, щодо яких досі немає консенсусу ключових стейкхолдерів є дійсно необхідний економіці податок на виведений капітал. Його прихильники стверджують, що запровадження податку створить розкішні умови для ведення бізнесу в Україні та значною мірою покращить інвестиційний клімат. І не лише тому, що стимулюватиме інвестувати у виробництво, але й тому, що усуне дискрецію у податковому законодавстві та прибере корупційний тиск податківців на бізнес.
Його супротивники говорять, що це наступ на захист права власності та непід’ємний прес на держбюджет. Зрозуміло, що запровадження податку на розподілений прибуток і скасування прибуткового податку підприємств (який ДФС часто використовувала як компенсатор дефіциту податкових надходжень до бюджету, роблячи «набіги» на бізнес у необхідний момент) спричинить певні втрати для бюджету. І можна скільки-завгодно говорити про позитивний ефект від залучення інвестицій чи детінізації економіки, проте цей ефект не можливо спрогнозувати та підрахувати, його неможливо прописати у бюджеті. У нього можна лише вірити, підсвідомо розуміючи, що він дійсно настане.
Віри у податок на виведений капітал не достає Міжнародному валютному фонду, аби погодитись на запровадження нового податку в Україні. Необхідно надати чіткі компенсатори, без яких ідею податку на виведений капітал реалізувати буде дуже складно.
Якими можуть бути ці компенсатори?
По-перше, обережне збільшення ставок податку на сільськогосподарську землю та зменшення «виделок» ставок. Сільське господарство в Україні, в умовах відсутності ринку землі, є вкрай прибутковим бізнесом. При цьому, підприємці, які орендують земельні паї у селян, витрачають на цю оренду у рази менше, ніж, наприклад, фермери у сусідній Польщі (за аналогічну ділянку). Збільшення податку на с/г землю може стати джерелом додаткових надходжень до бюджету, яке не стане тягарем ні для високорентабельного бізнесу, ні для селян-власників паїв (адже у договорах оренди передбачено, що збільшення розміру податку на землю прямо збільшує розмір орендної плати).
По-друге, в якості компенсатора, можливо тимчасово збільшити на 1-2% ставку податку на додану вартість. При цьому, він все ще буде нижчим, за ПДВ у країнах-сусідах України (наприклад ставка ПДВ у Польші – 23%, у Венгрії – 27%), а таке зростання піддається досить простому підрахунку. На рівень цін це підвищення теж вплинути не має: через зростання конкуренції на ринку після приходу нових інвесторів, які оберуть Україну після запровадження податку на виведений капітал, ціни будуть триматися доступного рівня для переважної більшості українців.
По-третє, компенсатором може стати модифікація третьої групи спрощеної системи оподаткування, яка для частини підприємців є своєрідним «внутрішнім офшором». Її нерідко використовують для зменшення податкових зобов’язань та зловживань. Збільшення ставки податку для платників третьої групи єдиного податку до оптимальних показників, які необхідно розрахувати разом із Міністерством фінансів, зможе стати прийнятним компромісом. Це призведе до подорожчання схем з мінімізації податків та може бути компенсатором для запровадження податку на виведений капітал.
Також ця достатньо незначна сума тимчасових втрат від ПнВК може бути компенсована за рахунок заходів з детінізації та боротьби з контрабандою, які вже здійснюються Кабінетом Міністрів України та вітчизняним Парламентом.
І це не говорячи про безліч пропозицій по скороченню неефективних видатків бюджету, які, згідно рекомендацій економістів, необхідно терміново зменшити. Як ми бачимо, роздуте питання втрат бюджету від ПнВК — це достатньо популістична заява, адже у податкової системи України є потенціал повністю перекрити недонадходження, та зробити перехід на нову систему оподаткування більш прогнозованим та менш ризиковим.
Також важливо не забувати і про «неосяжні» ефекти від ПнВК — зростання інвестицій, розширення виробництва, збільшення робочих місць та покращення інвестиційного клімату. Їхній ефект стане «бонусом» до цілком реальних та прогнозованих компенсаторів.
Зміни страшні лише тоді, коли робити їх навмання, а найбільш ефективні — коли ті, кого вони стосуються, є найбільшими прихильниками таких змін. Бізнес чекав на запровадження податку на виведений капітал надто довго, щоб перетворити його на чергову невиконану обіцянку чи нездійсненну мрію. Тому сьогодні бізнес готовий йти на компроміс та самому забезпечити компенсатори, аби довгоочікувані зміни таки відбулись у наступному році.