Офіційно
Паблік операції об‘єднаних сил у сухій манері повідомив про ворожий обстріл і його наслідки.
Одночасно інформацію поширила волонтерська спільнота, котра повідомила про втрати у полку Національної гвардії «Азов» після нічного артилерійського обстрілу 122 мм снарядами.
А зранку ми дочекалися і на офіційну реакцію Адміністрації Президента України.
І ось два офіційні месиджі з викладеної позиції Глави держави:
«...застосування артилерії – свідчить, щонайменше, про часткову втрату управління та контролю над найманцями»;
«... ми сподіваємося, що російська сторона відновить контроль над цими підрозділами».
Неважко здогадатися, що така офіційна позиція Президента України викликала шквал коментарів серед військових експертів та волонтерських спільнот. Неважко здогадатися і про те, як відреагували на неї і більшість військових, що боронять Україну на лінії фронту.
Як мав зробити Президент України?
Десь всередині ще маю розрахунок, що озвучена вимога до Росії «встановити контроль над найманцями», є наслідком інерції мислення. Колишній лідер 95 кварталу дійсно мав уяву щодо «простапрекратітьстрелять» і «дагаварімсяпасрєдінє» щодо неймовірно складного геополітичного вузла на тимчасово окупованому росіянами Українському Донбасі. Але месиджі, що годилися своєю простотою для кампанії, непридатні для реальності, у якій Путін промацує нашу лінію оборони як в прямому, так і в переносному значенні. І в цій реальності треба навчитися стати Верховним Головнокомандувачем, який повинен знати:
А) артилерією 122 калібру не можуть управляти якісь найманці без спеціальних знань і навиків, не кажучи про доступ і обслуговування складних артилерійських систем;
Б) російський Генштаб (або його представники на тимчасово окупованому Українському Донбасі) не контролює, а віддає накази про застосування артилерійських підрозділів;
В) сподівання на те, що російська сторона «відновить контроль над найманцями» є не лише утопічною, а щонайменше принизливою позицією для Президента воюючої країни.
Відтак, Президенту Володимиру Зеленському час змінювати власну позицію і підвищувати поінформованість про процеси, що мають місце в зоні ООС.
Найлегше це зробити у спосіб ретельного читання документів. Бо Президент щодня отримує:
- довідки з МО, Генштабу і РНБО щодо стану справ на фронті;
- довідки з СБУ щодо реакції в інформаційному полі;
- довідки з Головного управління розвідки, в які входять радіоперехоплення з ворожої сторони і агентурні дані щодо дій управлінням військами РФ в ОРДЛО.
Якщо цього недостатньо – робоча нарада, поставлені завдання щодо отримання відповідної розвідувальної чи аналітичної інформації. Бо в цьому і є робота Президента України і служб, які його обслуговують.
Тому інколи треба просто читати.
P.S. Порада для райтерів з АП:не поєднуйте заголовки «На такі дії наша армія відповідатиме з усією потужністю – Президент України про застосування артилерії в районі Новолуганського» з плазуванням на кшталт сподівань про «відновлення контролю над найманцями». Будьте вже послідовні!