Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов –
Помагай роя знайшов.
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став, –
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок,
Помагая у труді
Знають літні й молоді,
Ковалі і муляри –
Всі радянські трударі.
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопець Помагай.
Цими днями доблесні свободівці намагаються встигнути всюди, щоб наробити своїх добрих справ – точно як Помагай. Зібралися люди під Українським Домом відстоювати свої мовні права – і Свобода вже тут як тут, «вмить принесла» балончик, щоб пшикнути в «Беркут» і потрапити зі своїм передвиборчим логотипом не мало не багато – в New York Times.
Далі, як каже віршик, «Помагай роя знайшов»: за два дні після сутички з беркутівцями «Свобода» успішно зірвала антигомофобну акцію проти законопроекту про цензуру і «пропаганду гомосексуалізму». Як це стосується мови? Слушне питання: за кілька годин після зриву антигомофобної акції так звана «опозиція» за участі Тягнибока закликала людей під Українським Домом розходитися кудись «на місця».
Ще один збіг обставин: всупереч вимогам чинного законодавства, злий-поганий Беркут навіть не думав карати Помагая. Хлопець вийшов сухим із води, так і не намочивши свою красиву свободівську футболку, і тут же взявся писати у соцмережах: «Невже важко осягнути, який страшний перехід зробили ці смішні та тендітні хлопчики та дівчатка у вишиванках, що сидять нині біля Українського Дому? Без жодних партійних прапорів».
Подумки аплодую людям, які розробили цю безпрограшну політичну стратегію:
1. Уважно слідкувати за всіма громадянськими ініціативами, вичікуючи влучного моменту, в який можна буде «примазатися» і засвітитися перед камерами.
2. В момент, коли протестна група запідозрить неладне і спробує знайти винних – швиденько піти по-англійськи і приступити до наступної операції присвоєння/дискредитації громадянського протесту.
3. Тимчасом публічно розповідати про тріумф народної волі – ні в якому разі не згадуючи жодного імені простих активісток і активістів, чиїми руками все було зроблено.
Проблема не в тому, що політичні функціонери приходять на акції протесту – проблема в тому, навіщо вони це роблять. Як допомагають українській мові партійні логотипи? Чому новини пишуться від імені лідерів «опозиції»? Хто дав цим людям право розганяти майдани?
«Помагая у труді знають літні й молоді» – от і нам треба навчитися ідентифікувати і знешкоджувати партійних функціонерів. Якщо комусь із Помагаїв справді закортіло підтримати народ, нехай вчаться мовчки стояти поруч, анонімно здавати гроші, ночувати в спальниках, тягати техніку і робити бутерброди. Заборона партійних гасел і символів має бути непорушним принципом будь-якого громадянського протесту. Хібащо це буде партія «Помагаїв».