Якщо хтось із росіян перебував у Лондоні в екзилі, то сидіти мав тихо, немов церковна (російська, звичайно) миша. Інакше до «говоруна» приходили хлопці із «сталевим блиском» в очах і відбувалось «жертвоприношение» в кращих традиціях НКВД-КГБ-ФСБ. Так було із Литвиненком, згодом із Березовським, а тепер — із Скрипалем. Останній випадок свідчить про те, що від «тихих» операцій по знищенню недругів Путіна кремлівські спецслужби перейшли до досить «голосних», як у випадку із Литвиненком та Скрипалем. І це не прокол з боку путінських «майстрів плаща і кинджала», це свідомі дії демонстративного вбивства сім’ї «предателя Родины». А заодно і попередження землякам про те, хто в «домі господар».
Втім, більше це вбивство було розраховане на міжнародну громадськість. Не будете з нами рахуватись, отримаєте масові трагедії — такий підтекст теракту в Солсбері. Так що запрошуйте великого керманича із Кремля знову до G8, домовляйтеся з ним про Сирію, припиніть «казліть» Nord Stream-2...
Однак цього разу путінський режим, мабуть, прорахувався. У Кремля не придали значення тому факту, що вперше з часів Другої світової війни на території країни НАТО була застосована хімічна зброя, заборонена до того ж міжнародним законодавством. І це ставить під загрозу життя мільйонів жителів континенту і навіть світу. А значить така відверта ницість має бути покарана. Колективно. Від НАТО до ООН. Та індивідуально — в силу можливостей кожного із учасників.
Вислання 23 розвідників під дипломатичним прикриттям — це насправді не акція перестороги. Це ліквідація остова всієї агентурної мережі кремлівських спецслужб на території Великої Британії і, очевидно, у Європі. Заборона Russia Today, якщо вона відбудется (а до цього йде), сильно похитне публічні позиції Кремля в Британії. Якщо б цей «тренд» підтримала стара Європа — путінсько-російська підтримка на континентні впала би до кількох відсотків.
І ще. Чотирикратний канцлер Німеччини Меркель як тільки обійняла цю посаду, одразу заявила, що Німеччина змінює енергетичну політику і має намір відмовитися від російського газу. Здається, над просторами Сибіру — від Тюмені до Ямалу — вже набирає звучання музика Шопена «Соната для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор», третя частина — Похоронний марш. Цього разу — для всієї московської імперії. І, звісно, передусім — для персонального і колективного Путіна.