Ні для кого не є секретом, що потреба нагальних реформ в галузі охорони здоров’я ускладняється не лише небажанням деяких чиновників знищувати корупційні схеми в медицині. Проблема також і в тому, що фінансові можливості держави обмежені, і більшість перетворень гальмуються через економічну кризу. Не новина і те, що українська система охорони здоров’я має низький рівень забезпечення та фінансування, технічно відсталу інфраструктуру та технічну базу і відповідно потребує значних фінансових вкладень. Це в першу чергу стосується застосування новітніх технологій, які держава через кризу та при обмеженому бюджеті не здатна забезпечити. Тож ДПП має відмінні шанси стати потужним інструментом оновлення медицини об’єднавши можливості держави з інвестиційними ресурсами приватного сектору.
Країна йшла більше п’яти років до впровадження та розвитку окремих форм ДПП: у 2010 р. прийнято Закон України «Про державно-приватне партнерство», у 2011 році затверджена Концепція загальнодержавної програми «Здоров’я 2020: український вимір», програма економічних реформ на 2012-2014 роки теж мала один із пунктів, де згадувалось про корисність впровадження ДПП. Але, на жаль, конкретних дій в напрямку реалізації цих механізмів державно-приватного партнерства не було зроблено.
Та що там казати, системні недоліки Закону про ДПП заважали його широкому використанню, а складність, зарегульованість процедур підготовки відповідної проектної документації, «перетягування» повноважень місцевих органів влади щодо розпорядження майном територіальної громади на центральний рівень на тлі конкуренції законодавства не сприяло залученню інвестицій на довгострокових засадах.
Тож коли парламентом наприкінці 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні» (який президент підписав 22 лютого 2016 року), можна з полегшенням сказати, що нарешті країна і медична галузь отримала шанс на реальний розвиток і ефективне запровадження реформ.
Які полегшення цей закон принесе? Дозволить чітко розмежувати проекти, які реалізуються в рамках ДПП, та проектами, реалізовані в інших формах. Також введено ефективні механізми державної підтримки територіальних громад у реалізації проекту ДПП. Ним визначено права та гарантії приватних партнерів. Зокрема, розширено гарантії приватних партнерів від зміни законодавства («Stability Clause») та в разі розірвання договору про ДПП через порушення державним партнером своїх зобов’язань за договором про ДПП. А ще встановлено для приватного партнера реальні гарантії на випадок не врахування в цінах (тарифах) на товари (роботи, послуги), що підлягають державному регулюванню, інвестиційної складової, або затвердження тарифу на рівні, нижчому за економічно обґрунтований. Важливо, що усунуто протиріччя між Законом про ДПП та іншими спеціальними законами та нормативно-правовими актами, які регулюють порядок укладання договорів в рамках ДПП в різних сферах економіки.
А як у світі з впровадженням ДПП в галузі медицини?
Мушу сказати, що у світі вже давно оцінили користь запровадження ДПП. Хоча і механізм державно-приватного партнерства представляє собою складний організаційний та фінансовий процес. З одного боку це держава – де в якості партнерів виступають органи місцевого самоврядування та державні органи. З іншого – приватний партнер – фізичні особи, або юридичні, які готові інвестувати в об’єкт кошти. Партнери одночасно несуть солідарну відповідальність та зобов’язання, розглядаючи на рівних розподіл комерційних ризиків, розробляючи схеми фінансування та їх юридичного втілення. Але попри все, світова практика в плані реалізації проектів ДПП, показує, що це широке поле для реалізації багатьох проектів.
Великобританія свого часу теж зіткнулася з проблемою дефіциту коштів в медичній галузі. Але з появою у 1992 році в країні Приватної фінансової ініціативи за 20 років було реконструйовано 107 лікарень і збудовано 130 об’єктів охорони здоров’я, більшість з яких перебувають в управлінні приватних інвесторів. Яскравий приклад такого партнерства - будівництво госпіталю в Великій Британії (611 млн.дол.) та реконструкція онкологічного центру «Крісті» в Манчестері з інвестиціями в 14 мільйонів фунтів стерлінгів. Погодившись на партнерство, британські муніципалітети отримали значну економію коштів з одночасним покращенням якості медичного обслуговування, а приватні інвестори отримали гарантію дострокового стабільного доходу.
Треба відзначити, що у Великої Британії в різних сферах діяльності, включаючи галузі соціальної сфери, реалізовано більше 450 проектів на загальну суму 24 млрд фунтів стерлінгів. Вартість більшості проектів складає 1,1-15 млн фунтів стерлінгів. За даними британського уряду, такі проекти забезпечують 17% економії для бюджету країни.
Британський досвід впровадження механізмів ДПП в проекти охорони здоров’я був успішно перейнятий Німеччиною та Австралією. В цих країнах ДПП почали вводити з середини 90-х. У Німеччині механізм активно застосовується при будівництві об'єктів у сфері освіти, медицини, в Австралії розвинена практика участі приватних компаній в реконструкції, управлінні і будівництві лікарень. В якості першого кроку впровадження ДПП в систему охорони здоров'я Австралії уряд вибрав єдиного приватного оператора для проектування, будівництва, управління новими лікарнями. Оператор працює з інвесторами, пропонуючи 15-річні контракти під зобов'язання не створювати штучних обмежень доступності медичної допомоги. Завдяки такій реформі в Австралії держвитрати на будівництво лікувальних установ впали на 20%, кількість обслуговуваних пацієнтів зросла на 30%. У Німеччині медичні установи приватизуються за відносно невеликі гроші в обмін на інвестиції та зобов'язання за державним замовленням.
Лідером в запровадженні ДПП також можна назвати і Швецію. Там дозволено брати в оренду лікарні, лабораторії та служби швидкої допомоги. Здача в оренду госпіталю Сент-Грегорі в Стокгольмі, наприклад, дозволила скоротити витрати на 30% і обслуговувати додатково 100 тис. пацієнтів на рік, вартість рентгенівських послуг впала на 50%, тривалість очікування діагностики та лікування скоротилася на 30%, вартість послуг швидкої допомоги знизилася на 10% , вартість лабораторних послуг - на 40%. Зараз ДПП широко розповсюджується в Китаї, Кореї, Філіппінах та Сінгапурі та інших країнах світу. Тож Україні варто дослухатись до такого досвіду.
ДПП – шанс поставити медицину на новий якісний рівень.
У Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) прорахували, що задля того, щоб медична галузь в державі могла нормально існувати та надавати медичні послуги належного рівня, з бюджету треба виділяти на неї не менше ніж 5% ВВП. Будь-яке зниження призводить до значного погіршення рівня та доступності медичної допомоги та руйнує саму систему.
В Україні ці цифри дуже далекі від рекомендацій ВООЗ. В минулому році у бюджеті закладено 3,8% ВВП на фінансування охорону здоров'я, а в 2016 виділять і того менше - всього 2,5% ВВП. Зрозуміло, що очікувати нормального функціювання галузі марно. Більш того, зменшення видатків на медицину – це прямий шлях до її знищення. Тож задля того, аби знайти механізми компенсації дефіциту бюджетних коштів треба підібрати альтернативні джерела фінансування галузі охорони здоров’я. Однією з таких форм може стати саме ДПП, дійсно реальним шляхом виходу з кризи вітчизняної системи охорони здоров’я.
По-перше, впровадження ДПП торкнеться майже всіх напрямків медицини: надання медичних послуг та досліджень, наприклад УЗД, МРТ, впровадження сучасного медичного обладнання, препаратів, наприклад, вакцин, будівництво нових клінік, та ін. Крім того, це дозволить змінити підхід до надання допоміжних послуг – харчування, транспортування хворих, переглянути менеджмент в медустановах, вдосконалити електронні системи обліку, обслуговування обладнання тощо.
По-друге, однією з особливостей ДПП є збереження прав державної та комунальної власності у медустанові. Тобто цей механізм не передбачає зміни державної або комунальної форми власності і відповідно не дає права приватному партнеру продажу або приватизації закладів охорони здоров’я. І це є запорукою того, що клініка, чи інший медичний заклад не стане чиєюсь приватною власністю, що нині, до речі, так лякає багатьох громадян. ДПП дозволить побудувати нову модель фінансування та організації системи охорони здоров’я в країні, дозволить сформувати ефективні структури правової системи та підніме на новий рівень якість надання медичних послуг.
Впевнена, що розвиток взаємодії державного і приватного сектора в сфері охорони здоров’я дозволить якісно реформувати галузь. Адже ДПП в першу чергу дасть можливість навести лад у питанні бюджетних видатків, підвищити ефективність використання коштів, дозволить створити належні умови для покращення рівня надання медичних послуг, підняти рівень оплати праці медпрацівникам.