1. Запропонований членами Ради НБУ проект Основних засад не можна вважати альтернативним. Саме Рада Національного банку має відповідно до ст. 100 Конституції України розробити Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік. Згідно зі ст. 9 Закону України про Національний банк Рада розробляє Основні засади на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку. І ми маємо такі пропозиції. Правління Національного банку надало Раді Національного банку їх у вигляді цілої низки документів, основний з яких – проект Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу. Рада Національного банку дякує Правлінню Національного банку за розробку та подання цих документів. Але це все лише ПРОПОЗИЦІЇ і не більше. Тому яка альтернатива може бути до пропозицій? Ті, хто говорять, що члени Ради вносять альтернативний проект – не читають Законів України. Саме члени Ради, визначені відповідно до розподілу функціональних обов’язків, мають узагальнювати всі пропозиції і вносити проект Основ Раді Нацбанку. Що і було зроблено.
Але перед тим, як розпочати дискусію з приводу цього проекту та більш широкого кола питань, що стосуються Основних засад на наступний рік, є сенс окремо відзначити, що згідно і з Конституцією України, і з Законом України «Про Національний банк України» ВСЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗРОБКУ ОСНОВНИХ ЗАСАД НЕСЕ РАДА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ.
Внаслідок цього, якими би не були проекти та рекомендації до цих засад, якими би не були думки, бачення та аргументи шановного нами Правління Національного банку, за Конституцією України, всю відповідальність за Основні засади грошово-кредитної політики та контроль за її проведенням покладено на Раду Національного банку.
Отже, як тільки Рада затвердить будь-який проект Основних засад вона автоматично прийме на себе відповідальність за їх зміст. Не директори департаментів Нацбанку, що приймали участь в розробці проекту, ні члени шановного Правління Національного банку, а саме Рада НБУ і Голова НБУ - як член Ради.
Вважаю це принциповим питанням, яке ми всі маємо пам’ятати.
2. Рада Національного банку перебуває у непростій ситуації.
Часу з початку її функціонування (з 24.10) ледве вистачило для швидкого обговорення поточного стану справ на грошово-кредитному ринку, у банківській сфері та в економіці з урядовцями, Правлінням Національного банку, народними депутатами, представниками банківської спільноти, науковцями, незалежними експертами. Крім того, є і інші завдання і напрямки роботи визначені Законом. Треба брати до уваги, що більше 1.5 року рада не працювала, жодного працівника апарату не було – всі були звільнені, і кабінети, де завжди розташовувалась Рада – зайняті.
При цьому складність завдань, пов’язаних з прийняттям Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік, явно перевищує той потенціал часу, який фактично мала Рада з початку її роботи.
Тим не менш, Рада готова не лише до предметного діалогу з Правлінням Національного банку щодо проекту Основних засад, який воно підготувала. Члени Ради також мають й власні погляди на визначення ключових напрямів монетарної політики у наступному році. Так, погляди різні і ми шукаємо консенсусу в цьому плані. Через надмірну емоційність деяких членів Ради створюється враження, що Рада недієздатна. Запевняю, що Рада працює і впевнено заявляє про себе.
3. Які ключові моменти позиції членів Ради:
Оцінка ситуації: ознаки стабілізації та наочні ризики
Переходячи до розгляду цих питань, не можна не відмітити ознак стабілізації і національної економіки, і грошово-кредитного ринку. Відзначаємо відновлення економічного зростання в країні, поступове підвищення його темпів, нарощування капітальних інвестицій та валового нагромадження основного капіталу.
Прослідковуються й ознаки стабілізації у монетарній сфері: сповільнюється інфляція, Правління Національного банку поступово знижує облікову ставку, відповідно зменшуються ставки за кредитними ресурсами в економіці, починає збільшуватися банківське кредитування бізнесу, динаміка обмінного курсу не виходить за межі безпечної зони його коливань.
Водночас, не можна не врахувати й наочні ризики поточної макроекономічної ситуації:
- темпи зростання, на жаль, вряд чи можна визнати задовільними;
- динаміка обмінного курсу гривні та стан валютного ринку, як і раніше, залежать від плідності наших стосунків з МВФ та іншими зовнішніми донорами;
- відповідні курсові ризики продовжують відображатися у сприйнятті інфляційних очікуваннях бізнесом та населенням;
- суверенні рейтинги України залишаються надзвичайно низькими (де-факто – спекулятивними);
- зовнішня кон’юнктура, у кращому випадку, - крихка, у найгіршому – загрозлива.
Щодо проекту Основних засад, підготовленого Правлінням Національного банку.
Правління Національного банку зробило велику справу, розробивши та подавши власні пропозиції до проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу.
Запропоновані пропозиції – достатньо ясно та уважно прописані.
Проте, при ознайомленні з ним виникає кілька принципових зауважень. Причому не всі ці зауваження були висловлені членами Ради Національного банку. Цілу низку зауважень ми отримали від незалежних фахівців та представників банківської спільноти. Мова, зокрема, йде про таке:
- пропозиції (проект), запропонований Правлінням Національного банку, дещо відірвані від контексту української економіки. Так, Нацбанк декларує свою незалежність, але ми живемо в Україні і працюємо на державу. В ньому не аналізується а ні її поточний стан, а ні її структурні особливості та вади, що з десятиліття в десятиліття спричинюють знецінення гривні, а ні можливі шляхи та підходи щодо подолання цих системних недоліків;
- в пропозиціях (проекті) відсутнє бачення долі та перспектив розвитку банківської системи України, які такої. Однак, маємо визнати, що це сьогодні – одне з ключових запитань та дорікань, що лунають на адресу Національного банку;
- якщо проект окреслює не лише Основні засади на 2017 рік, але також і визначає Стратегію грошово-кредитної політики (саме так вказано у тексті проекту!), виникає питання щодо середньо- та довгострокового прогнозу та умов її реалізації. Мова при цьому має йти не лише про макроекономічний, але і глобальний контекст здійснення Національним банком монетарної політики та втілення у життя його стратегічних завдань. На жаль, у проекті про це нічого не сказано, як і про наочні ризики поточної світової кон’юнктури, надзвичайну обмеженість доступу вітчизняного бізнесу до зовнішніх фінансових ринків, а також відповідні загрози для платіжного балансу, валютного ринку, обмінного курсу гривні та рівню нашої інфляції;
- чи має Монетарна стратегія відзначати ключову роль в її проведенні МВФ? Або Україна має намагатися визначити та знайти власні внутрішні точки опори? Вважаю це концептуальним питанням при розробці Основних засад грошово-кредитної політики, якщо мова, зрозуміло, йде саме про стратегію НЕЗАЛЕЖНОГО Національного банку України. Внаслідок цього, яким чином і в якому контексті доречно згадувати міжнародні фінансові організації в тексті Основних засад, не говорячи вже про Монетарну стратегію – окреме питання для серйозного обговорення;
- непросте питання про «інфляційне таргетування» (ІТ). Не скрию, що навколо нього точилося немало дискусій під час спілкування з незалежними фахівцями.
А саме – суть та розуміння ІТ після кризи 2008 року докорінно змінилася. Так, сьогодні вже не можна казати, що якщо у центрального банку є кількісна ціль по інфляції, то він дотримується монетарного режиму ІТ. Всім відомі приклади – ЄЦБ та ФРС, які мають 2-відсоткову ціль по інфляції, але не вважають, що перебувають в режимі ІТ!
Враховуючи це, пропозиції, які запропоновано Правління Національного банку і які передбачають оголошення ІТ, мали би відповісти на це питання.
Нарешті, варто звернути увагу на офіційну оцінку, надану МВФ, щодо причин не впровадження «інфляційного таргетування» в Україні під час реалізації програми Stand-by 2014 року. Мова, зокрема, йде про документ, датований вереснем поточного року «UKRAINE EX POST EVALUATION OF EXCEPTIONAL ACCESS UNDER THE 2014 STAND-BY ARRANGEMENT».
В п. 25 цього документу визнається, що план по переходу до режиму «інфляційного таргетування» в Україні був «занадто амбітним». А серед причин такої «завищеної амбітності» вказується «ослабленість механізму монетарної трансмісії через слабкість банківської системи».
У зв’язку з цим виникає резонне запитання, а що змінилося з тих пір у вітчизняному «механізмі монетарної трансмісії»?
Вважаю доречним врахувати цей висновок фахівців МВФ під час обговорення проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік. Як і те, що відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику від 1 вересня 2016 р., «інфляційне таргетування» розглядається лише як мета Національного банку, а не завдання щодо його негайного впровадження.
Вважаю, що зазначені зауваження відносяться до ключових питань, і без правильної відповіді на них Рада Національного банку не зможе прийняти виважених рішень.
З огляду на це, після тривалого обговорення з фахівцями, численних дискусій в наукових колективах, засіданнях Громадської та Вищої експертної Ради, для розгляду було запропоновано проект Основних засад, який підготовлений членами Ради. До речі, Громадська колегія висловилась негативно відносно Пропозицій, наданих Правлінням. Неоднозначні оцінки були і в членів Вищої експертної ради. Ми свідомо пішли на обговорення пропозицій Правління для того, щоб відкинути будь-який тиск на членів Ради. Висновок один – суспільство неоднозначно оцінює цей документ і потрібен компроміс. Який би відкривав можливості для економічного зростання.
Як члени Ради бачать ключові напрямки Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік
Проект Основних засад, передбачає, серед іншого, таке:
• Стислий аналіз стану та очікуваної динаміки світової економки із окресленням відповідних ризиків для української економіки та її національної валюти, яку стисло можна охарактеризувати як сировинну.
Мова, зокрема, йде про тренд на зниження у 2017 р. світових цін на зернові, що експортує Україна. При цьому відзначаються ризики того, що очікуване подорожчання енергоносіїв (нафта – на 17,9%) значно перевищує можливі темпи зростання цін на неенергетичну сировину (0,9%) та, зокрема, металів (2%).
Такі тенденції підвищують ризики платіжного балансу, фінансування його розривів та загальної стійкості гривні. Внаслідок цього постає природне питання щодо швидкості зняття обмежень на валютному ринку.
Очевидно, що без правильної відповіді на ці виклики механічне стискання грошової пропозиції може виявитися занадто обтяжливим для української економіки. Навіть якщо мова буде йти про досягнення цільового рівня інфляції.
• Акцентування уваги на Основних засадах грошово-кредитної політики саме 2017 року, а не монетарній стратегії більш віддаленого періоду. Це пояснюється надмірними невизначеностями як глобального масштабу, так і суто національного характеру. При цьому враховується, що адаптація до нових реалій вимагає від Уряду та Національного банку не механічних дій, а розробки нових узгоджених механізмів та інструментів структурної політики, а також їх координації в процесі впровадження та удосконалення. Мова, зокрема, може йти про наповнення реальним змістом спеціалізованих функцій державних банків, початок роботи експортно-кредитного агентства, підтримки діяльності ВПК тощо.
• Встановлення середньострокової цілі грошово-кредитної політики, а саме – зниження та утримання споживчої інфляції на однозначному рівні.
• Визначення цільового орієнтиру за споживчою інфляцією на 2017 рік на рівні 8±2%. Такий орієнтир узгоджується з дезінфляційним трендом, що спостерігається у поточному році, а також відповідає пропозиціям Правління Національного банку, Прогнозу економічного та соціального розвитку України на 2017 рік (затвердженому КМУ 1 липня 2016 р.) та основним макропоказникам, які використано при підготовці Державного бюджету України на 2017 рік.
Водночас, встановлення цільових орієнтирів по інфляції на більш віддалену перспективу наразі виявляється передчасним з огляду на невизначеність глобальних ринків та можливу швидкість пристосування до них вітчизняної економіки.
Крім того, якщо такий орієнтир у майбутньому буде підвищено, або фактична інфляція відхилятиметься від нього на значну величину, це завдасть значної репутаційної шкоди Національному банку та дезорієнтуватиме населення та бізнес.
• Визначено структурні обмеження, що заважають дії трансмісійного механізму процентних ставок в Україні, а саме:
- недостатньо розвинений фондовий ринок;
- наявність аномально великого сегменту економіки, що обслуговується обігом готівкових коштів;
- активне використання в якості засобу приватних заощаджень та неформальних розрахунків готівкової іноземної валюти;
- різке стискання міжбанківського кредитного ринку.
• Внаслідок цього зроблено висновок щодо доцільності подальшого практичного застосування Національним банком орієнтирів по динаміці монетарної бази та її окремих складових – чистих міжнародних резервів та чистих внутрішніх активів. Цей висновок узгоджується і з фактичною практикою Національного банку, і з положеннями програми EFF, що встановлює відповідні критерії ефективності за наведеними показниками.
• Проект не акцентує спеціальної уваги на особливостях застосування інструментів грошово-кредитної політики. Це пояснюється, з одного боку, браком часу для підготовки таких рекомендацій. З іншого, - більш важливим сьогодні виглядає розробка та узгодження магістральних напрямів реалізації грошово-кредитної політики. Як тільки це буде зроблено, можна буде переходити до визначення більш конкретних та специфічних аспектів такої політики.
• Відзначено застереження та загальні підходи до пом’якшення адміністративних обмежень при здійсненні валютних операцій, а саме:
- по-перше, такі підходи ґрунтуються майже дослівно на зобов’язаннях, взятих Україною в межах програми EFF;
- по-друге, вони передбачають такі критерії обачності:
«Поступове послаблення адміністративних заходів валютного характеру має узгоджуватися зі здатністю держави не лише нівелювати довгострокові внутрішні та зовнішні фінансові дисбаланси, але також і з її спроможністю виконувати ці функції без використання допомоги МФО».
- по-третє, наголошується, що:
«збереження таких обмежень не має виключати винятків на користь іноземних інвесторів, які сприяють розвитку національної економіки, за прозоро встановлених умов та у заздалегідь визначений спосіб.»
• Зазначено, що обмінний курс гривні залишатиметься гнучким. При цьому враховано фактичну специфіку курсової політики Національного банку та прогнозний рівень курсу гривні до долара США, передбачений програмою EFF (приблизно 27-28 грн./ дол. США упродовж 2016-2020 рр.)
«Вплив на його динаміку з боку Національного банку обумовлюватиметься не цільовими обмеженнями амплітуди курсових коливань гривні, а необхідністю підвищення банківської та фінансової стійкості національної економіки і поступовому її виходу на траєкторію сталого піднесення.»
«Валютний режим де-факто тяжитиме до керованого плавання з беззаперечним нівелюванням ризику небезпечних коливань обмінного курсу гривні. Валютою її курсової прив’язки залишатиметься долар США.»
• Враховуючи необхідність вимушеного обмеження курсових коливань гривні (фактично – убезпечення її від будь-якої серйозної девальвації), проект Основних засад робить наголос на необхідності максимального накопичення міжнародних резервів, насамперед, шляхом викупу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку:
«Зважаючи на несприятливу зовнішньоекономічну кон’юнктуру та складність доступу до світових фінансових ринків, нарощування чистих міжнародних резервів має розглядатися в якості окремого завдання підвищеної уваги не лише у 2017 році, але й у середньостроковій перспективі.»
• Підкреслено критичну необхідність виконання Національним банком своєї функції щодо забезпечення фінансової стабільності, в тому числі стабільності банківської стабільності. При цьому зроблено наголос на такому:
«При досягненні цих цілей має враховуватися, що фінансова та банківська стабільність разом із підтримкою стійких темпів економічного зростання може виступати не лише цілями другого та третього планів, але також факторами і навіть передумовами забезпечення цінової стабільності держави.»
• Обґрунтовується необхідність координації діяльності Національного банку та Уряду України. При цьому підкреслюється, що така координація має виходити з добре відомих «прямих зв’язків між монетарною сферою, реальним виробництвом, фінансово-бюджетної системою та платіжним балансом країни».
Вважаю, що пояснювати зміст цих залежності не потрібно, адже вони є базою стандартного фінансового програмування МВФ.
• Відзначається, що стабільність національної грошової одиниці забезпечується заходами не лише монетарного, але також і структурного характеру. У зв’язку з цим підкреслено, що у разі наявності пропозицій Уряду України, «Національний банк готовий:
- разом з Урядом України розробити спільну політику щодо пріоритетів економічного розвитку,
- визначити умови, принципи та правила підтримки банківських установ, які фінансуватимуть інвестиційні проекти в рамках такої політики;
- запропонувати фінансові інструменти та регуляторні норми, необхідні для підтримки такої політики.»
• Підкреслено, що при виконанні Основних засад грошово-кредитної політики та всіх окреслених завдань, Національний банк керуватиметься вимогами чинного законодавства, включаючи норми Закону України про Національний банк як в частині визначення його пріоритетної цілі (досягнення та підтримка цінової стабільності в державі), так і незалежності.
• Визначено внутрішні та зовнішні ризики щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики в 2017 році.
• Окреслено основні принципи реалізації грошово-кредитної політики у середньостроковій перспективі, які включають:
- пріоритетність досягнення та підтримки цінової стабільності в державі;
- гнучкий обмінний курс гривні та відсутність зобов’язань щодо його фіксації відносно іноземних валют на будь-якому заздалегідь визначеному рівні;
- перспективний характер прийняття рішень, які мають ґрунтуватися на макроекономічній основі;
- прозорість діяльності Національного банку;
- інституційна, фінансова, та операційна незалежність Національного банку при виконанні ним своєї основної функції щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Окремо варто зауважити, що жодне з запропонованих положень проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік не суперечить законодавству України або її зобов’язанням, узятим в рамках програми співпраці з МВФ EFF.
Це ще не кінцевий варіант. Обговорення триває і ми шукаємо через діалог найбільш раціональні форми грошово-кредитної політики на 2017 рік.