Реструктуризація позаду, попереду – нові позики!
Заступник міністра фінансів Артем Шевальов заявив цього тижня, що за наявності потреб у фінансуванні економічного зростання, незважаючи на проведення реструктуризації державного боргу, допускає вихід на зовнішні ринки запозичень вже наприкінці 2016 року.
«Ми обговорюватимемо ці речі вже наприкінці 2016 року з нашими колегами з МВФ».
З початку року обсяг надходжень до держбюджету від продажу ОВДП становить 10 млрд грн і $ 640 млн.
На нашу думку, це доволі цікава новина, особливо якщо її розглядати в прив’язці до презентованого проекту державного бюджету.
Країна, яка щойно реструктуризувала фактично всі зовнішні комерційні запозичення (на сьогодні вони котуються на рівні 60 % від номінальної вартості), анонсує, що за рік запропонує міжнародним фінансовим інституціям та компаніям нові боргові папери.
Пригадаємо в цьому ключі графік надання позик Міжнародним валютним фондом у рамках програми EFF: у поточному році ми мали отримати ще один транш у розмірі 1,182 млрд СПЗ.
Поряд з цим, як і прогнозував «Публічний аудит» раніше, Міністерство фінансів цього тижня повідомило, що ймовірність його зарахування до міжнародних резервів у 2015 році є вкрай сумнівним через затримки в реформуванні податкової та бюджетної галузей. Наслідком цього в тому числі стають такі пов’язані з МВФ явища, як кредити Світового банку та залучення позики в $ 1 млрд під гарантії США.
Як наслідок, ціль, до якої прагнув Національний банк України на кінець 2015 року, в $18 млрд вже переглянуто, планку опущено до $13 млрд – її фактично було досягнуто ще наприкінці жовтня.
Тобто, протягом грудня 2015 року НБУ, враховуючи наявний підвищений попит на валюту на міжбанківському валютному ринку, не планує викуповувати валюту в тих обсягах, в яких це відбувалося в літні місяці (позитивне сальдо $ 200–300 млн), натомість балансуватиме між продажом незначних сум для стримування курсу та придбанням дещо менших сум через механізм аукціонів, для підтримання умовного балансу міжнародних резервів. Рівня покриття тримісячної потреби імпорту у валюті досягнуто – в першу чергу за рахунок скорочення самого імпорту, навіть у порівнянні з попереднім роком мінус 38 % (статистика за 10 місяців 2015 року, детальніше про це в попередньому випуску щотижневого аналітичного огляду), та за рахунок позик. До цього питання ми ще повернемось далі.
Прогнозується, що бюджет буде прийнятий із дефіцитом у 3,7 % від ВВП.
На 2016 рік обсяг фінансування в рамках програми EFF буде суттєво меншим за той, який отримувала Україна в поточному році. Так, передбачено чотири транші по 438 млн СПЗ. Якщо додати до цього неотриманий у поточному році транш, разом це близько 2,9 млрд СПЗ, конвертувавши зазначену суму в американський долар за поточним відсотковим співвідношенням, вона становитиме $ 4 млрд.
При цьому таргет за міжнародними резервами, які Національний банк планує накопичити на кінець 2016 року, – $ 22 млрд, навіть в умовах скорочення поточного плану на $ 5 млрд, допустимо скорочення на аналогічну суму і в наступному році, це становитиме $ 17 млрд. При поточних $ 13 млрд обсяг викупленої валюти на міжбанківському валютному ринку за результатами 2015 року не перевищить $ 1,5 млрд, для досягнення таргету в $ 17–18 млрд міжнародних резервів на кінець 2016 року, фактично всі позики МВФ повинні піти на їх поповнення ($13 млрд – база, $ 4 млрд – обсяг траншів).
До чого все це?
Питання в тому, що вже сьогодні, особливо протягом жовтня–листопада, Україна відчуває дефіцит валюти, що впливає на стабільність національної грошової одиниці. Така ж динаміка матиме місце й протягом усієї зими в силу об’єктивного скорочення виручки від експорту промислових товарів та збільшення енергетичного імпорту. Відповідно для того, щоб у 2016 році покривати дефіцит державного бюджету, орієнтовно в обсязі 84 млрд грн, потрібні ресурси для цього.
На внутрішній ринок, як у минулому році, Кабінет Міністрів ОВДП випускати не зможе, оскільки це суперечитиме стратегії реформування НБУ, а також призведе до чергового витка інфляції, що знову ж таки зумовить погіршення макроекономічних показників, яких Україна повинна досягти за результатами року (інфляція не більше 12 %), визначених програмою співпраці з МВФ. Тому залучати кошти необхідно на зовнішніх ринках, на які і планує виходити Уряд.
Наскільки в ринкових умовах користуватимуться попитом цінні папери України прогнозувати складно. Задумайтеся, чи б самі купували цінні папери держави, яка ще минулого року двічі (а цілком ймовірно, і тричі) пережила дефолт. Мабуть, що ні. Відповідно, ці зовнішні запозичення матимуть швидше за все публічний характер, коли кредитуватиме не міжнародна організація чи фінансова група, а конкретна країна в рамках Паризького клубу. Тому це питання в тому числі й обговорюватиметься з МВФ, оскільки додаткові зовнішні запозичення збільшать обсяг державного боргу з 1,5 трлн грн (плановий показник на 2016 рік – 96 % ВВП) до значно більшого розміру, наближеного до 100 % ВВП.
Повернімося до питання платіжного балансу. У жовтні 2015 року поточний рахунок було зведено з дефіцитом $ 322 млн – насамперед унаслідок погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами.
Хоча річні темпи зниження експорту товарів залишилися майже незмінними, в порівнянні з вересневими (23,3 %), за вирахуванням сезонного фактора, експорт за місяць знизився на 6,6 %. Скорочення вартісних обсягів експорту було зумовлене переважно продовженням зниження цін на основні українські сировинні товари. Так, високий урожай пшениці дав змогу наростити фізичні обсяги поставок зернових культур у жовтні. Однак прискорення зниження експортних цін зумовило зменшення вартісних обсягів експорту зернових культур на 9,1 % м/м27. Експорт продукції металургії скоротився на 13,6 % м/м як за рахунок фізичних обсягів, так і за рахунок цін, та був найнижчим із 2003 року ($ 653 млн).
На відміну від експорту, імпорт товарів суттєво збільшився в жовтні 2015 року – на 11 % м/м, а в річному вимірі зниження сповільнилося до 21,2 % (з 34,5 % у вересні). Визначальним фактором такої динаміки було зростання обсягів енергетичного імпорту. Імпорт природного газу в жовтні збільшився втричі, якщо порівнювати з вереснем (2,7 рази в річному вимірі), – до 2,4 млрд м3, із яких 2 млрд м3 було імпортовано з Росії.
Власе кажучи, офіційні відомості НБУ підтверджують висновки, які ми зробили вище.
До цього тільки варто додати, що протягом листопада 2015 року (детальний огляд буде опублікований тільки наприкінці грудня 2015 року) енергетичний імпорт продовжує тиснути на гривню. Так, за даними «Укртрансгаз», протягом листопада 2015 року Україна імпортувала 1,1 млрд куб. м природного газу, і до цього варто додати очікуване прибуття вугілля енергетичної групи з Африки, оскільки до початку відновлення постачання електроенергії в АР Крим постачання з тимчасово непідконтрольних Україні територій припинено.
Таким чином, із припиненням енергопостачання в АР Крим, Україна не тільки втратила дохід від основного виду діяльності (постачання, реалізації електроенергії), але й погіршила ситуацію з платіжним балансом, «досягши» додаткового чинника впливу на стабільність національної грошової одиниці, платіжний баланс та збільшивши попит на валюту.
Крім цього, в питанні імпорту природного газу на боці України – природні явища, а саме погодні умови, адже тепла зима дозволить не збільшувати обсяги щодо добового закачування природного газу та зберігати його на рівні (добове надходження природного газу з території Європи здійснюється по словацькому та угорському напрямку в режимі 29 та 0,5 млн куб. м. відповідно).
Очікування 2016 року від продажу майна, однак вже не Фонду державного майна, а Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України
Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтин Ворушилін цього тижня в інтерв’ю одному з інформаційних видань заявив про сподівання Фонду отримати в 2016 році як мінімум 5 млрд грн, максимум – 12 млрд грн, а ось НБУ може виручити суму, вдвічі більшу.
Із його слів, регулятор вже давно обіцяє виставити на продаж Херсонський нафтопереробний комплекс «Реал банку», а також ТЦ «Республіка»: «Стоимость каждого из них, минимум, сотни миллионов, а возможно и более миллиарда гривень. От продажи активов НБУ в следующем году может выручить не менее 15–20 млрд грн».
Нагадаємо, що за давнішими повідомленнями Фонду держмайна, вартість активів, переданих в управління, перевищує 380 млрд грн, а оціночна вартість – в 4 рази менша.
Як вказав Ворушилін, така ситуація має місце у зв’язку зі значними порушеннями, допущеними банками при визначенні вартості активів, які виступали забезпеченням позик кредитів: «…не секрет, что когда банки проворачивали схемы по выводу денег через кредиты связанным лицам, залоги переоценивались десятки раз. "Рисовали" завышенную цену на объект, заемщик получал под его залог огромный кредит, а деньги "распиливали"».
У світлі цього буде цікаво подивитися на кінцеву вартість майна, яке надавалося банками під кредити з рефінансування, що продаватиме НБУ. Це буде лакмусовий папірець прозорості надання рефінансування в післяреволюційний період.
Нагадаємо, що зазначене питання регулюється Положенням про відчуження Національним банком України майна, набутого у власність у рахунок погашення боргу за кредитами, наданими банкам України, до якого цього літа було внесено деякі зміни та затверджено в новій редакції.
Виходячи з того, що відповідно до зазначеного положення, на торги / аукціон майно виставляється за ринковою ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, який до цього ж підлягає обов'язковому рецензуванню, озвучені Ворушиліним суми можуть бути скореговані вже по факту. Оскільки ті акти оцінок майна, які надавалися для отримання рефінансування, можуть бути далекі від ринкових, враховуючи суцільне просідання ринків України як у частині нерухомості, так і корпоративних прав, очікувані суми компенсацій для НБУ можуть бути в рази меншими.
Якщо ж говорити про саме положення, відповідно до якого здійснюватиметься продаж майна Нацбанком, то цей напрям бізнесу (саме бізнесу) є не менш, а навіть більш цікавим, ніж приватизація у 2016 році, бо тут всією повнотою повноважень володіє виключно НБУ, а прозорість проведення продажу та увага суспільства до нього значно менша.
Так, до прикладу, суб'єкт оціночної діяльності, що визначатиме ринкову ціну майна, а також особа, яка проводитиме рецензування звіту про оцінку майна, визначаються на конкурсних торгах, які проводяться уповноваженим колегіальним органом Національного банку.
Передбачена можливість проведення переговорної процедури продажу у випадку відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником через відсутність альтернативи; або ж якщо Національним банком двічі скасує процедуру закупівлі через відсутність достатньої кількості учасників.
Якщо один із учасників електронних торгів/аукціону запропонував придбати лот за початковою ціною і пропозицій щодо купівлі лота від інших учасників не надійшло, то лот реалізується за початковою ціною.
У разі участі в електронних торгах/аукціоні лише одного учасника, який запропонував придбати лот за початковою ціною, лот реалізується за його початковою ціною.
Якщо на перших електронних торгах/аукціоні лот не був реалізований, то він виставляється на повторні/повторний електронні торги/аукціон.
Перед другими/другим електронними торгами/аукціоном лот згідно з рішенням Національного банку буде уцінений, але не більше, ніж на 25 % від його початкової ціни, а перед третіми/третім електронними торгами/аукціоном – не більше, ніж на 50 % від його початкової ціни.
Національний банк має право прийняти рішення про підвищення ціни реалізації на повторних/повторному електронних торгах/аукціоні або про зняття лота з електронних торгів/аукціону.
Якщо в результаті вжитих заходів майно не було відчужене жодним із перелічених у положенні способів, то Нацбанк має право з дотриманням вимог законодавства України прийняти рішення про:
1) використання майна у власній діяльності;
2) безоплатне передавання майна, у тому числі шляхом обміну, у комунальну власність та до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном;
3) списати з балансу, ліквідувати майно.
Таким чином, важелів для маніпуляцій у регулятора достатньо для того, щоб в інтересах певних осіб, груп тощо реалізувати майно за тією вартістю, за якою потрібно, і тим суб’єктам, кому потрібно. Для цього достатньо зіслатися на об’єктивні на сьогодні фактори відсутності попиту, низької платоспроможності тощо.
І при цьому гривнева маса, різниця між обсягом рефінансування та вилученою вартістю від продажу, назавжди залишиться в обігу, будучи формою електронної емісії, тобто грошовими одиницями, незабезпеченими матеріальними благами.
При цьому формально НБУ може й не особливо заморочуватися щодо відбивання за рахунок майна повної суми рефінансування, оскільки відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України належить до п’ятої черги з задоволення вимог за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації банку та продажу його майна. Таке право в НБУ виникло в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування.
Таким чином, надавши незабезпечені (забезпечені за завищеною оціночною вартістю) кредити рефінансування, емітувавши в грошовий обіг масу незабезпеченої гривні, продавши майно за заниженою вартістю, НБУ ще має право на задоволення вимог за рахунок компенсацій (роблячи тим самим утопічними мрії про повернення коштів кредиторами 6–10 черг, у тому числі вимоги фізичних осіб, які не є пов’язаними особами банку, платежі яких або на ім’я яких заблоковано; юридичних осіб-клієнтів банку) і ніхто ні за що з посадових осіб регулятора не відповідатиме.
Коротко
Рента на природний газ у проекті Податкової реформі від Мінфіну
Міністерство фінансів у проекті Податкового кодексу, презентованому цього тижня, пропонує знизити ставки ренти при комерційному видобутку газу з 55 % до 29 % (при глибині свердловини до 5 км) і з 28 % до 14 % (при більшій глибині свердловини) з 1 січня 2016 року, а до 20 % і 10 % (залежно від глибини свердловини) відповідно з 2018 року. З 1 січня 2018 року в якості компенсатора для бюджету діятиме надбавка до податку на прибуток для видобувачів газу в розмірі 15 %.
Перше, на що в цьому випадку звертаємо увагу, це що зазначені ставки стосуються видобутку тільки тих підприємств, які орієнтовані на продаж природного газу промисловим споживачам. Таким чином, Мінфін, розробивши стратегію стягнення ренти на щонайменше три роки, демонструє іноземним інвесторам готовність до співпраці та закликає до інвестування в галузь.
Прогнозованість податкової системи в цій сфері дозволить інвесторам розробляти довготривалі стратегії окуповуваності інвестицій та прогнозування розвитку бізнесу.
Варто зазначити, що, крім ставок, Мінфін пропонує змінити й базу оподаткування, яка сьогодні вираховується з ціни, що дорівнює максимальному рівню ціни на природний газ, який реалізується промисловим споживачам, яка встановлюється НКРЕКП.
У запропонованому варіанті базою стане середня митна вартість імпортованого природного газу, що склалася в процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий період.
Змінено й податковий період, протягом якого переглядається база для оподаткування. Так, якщо сьогодні тариф НКРЕКП встановлювала на квартал зі сплатою щомісячних авансових внесків, то тепер цей період пропонується до визначення як календарний місяць.
У цілому це позитивна тенденція для зазначеного сегмента ринку видобувачів, оскільки динаміка цін та їх перегляд на зовнішніх ринках відбувається щомісячно і вона швидше реагує на динаміку цін на пов’язані товари, зокрема нафту, газоль, вугілля тощо.
Відкритим у цьому сегменті змін залишається питання з рентою для підприємств, що видобувають газ на підставі договорів про спільну діяльність, та державних підприємств, які повинні реалізовувати газ для потреб населення. Це може означати два варіанти: перший полягає в тому, що планується до прийняття ініційований «Батьківщиною» законопроект, по якому немає згоди в парламенті та який направлено на повторне друге читання; другий передбачає, що пропонуватиметься зовсім інша модель оподаткування з іншими, відмінними від комерційних видобувачів ставками.
У будь-якому випадку, за відсутності станом на сьогодні формули, яка б визначала залежність тарифу для населення від ставки ренти навіть за умови зменшення ставок для видобувачів за договорами про спільну діяльність чи державних підприємств, на тариф для населення впливу це не матиме. Нагадаємо, що перегляд тарифів станом на сьогодні відбувається (правильніше, буде відбуватися, починаючи з 2016–2017 років) тільки зі зміною двох критеріїв, курсу гривні та вартості енергоносія на зовнішньому ринку.
Крім цього, в концепції Податкової реформи пропонується зміна підходу до визначення рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку – в абсолютних значеннях. Так, відповідно до повідомлень у ЗМІ, Міністерство фінансів пропонує в 3,8 рази підвищити ренту за транспортування аміаку через територію України (з поточних $ 0,64 до $ 2,4 за тонну на 100 км).
З одного боку, це хороша тенденція для аміаку, який транспортується транзитом через територію України та в подальшому направляється на експорт. За умови відсутності альтернатив у заводу «Тольятті», розміщеного в РФ, надходження бюджету за рахунок цих платежів будуть збільшені. З другого боку, «Одеський припортовий завод», який використовує аміак для виробництва добрив, буде пропорційно підвищувати вартість своєї продукції, що позначиться на вартості сільськогосподарської продукції на наступні періоди.
Крім того, в світлі приватизації ОПЗ, запланованої на 2016 рік, інвестор повинен буде враховувати збільшення ставок на транзит основної сировини при формуванні бізнес-плану підприємства.
На нашу думку, Мінфіну варто було взяти приклад та перейняти досвід в тому числі американських колег, у яких вартість транзиту, ренти, розраховується не за обсяг, прокачаний на 100 км трубопроводу, а за обсяг, прокачаний усією частиною трубопроводу територією України, оскільки в ньому відсутні технічні можливості зміни точок входу та виходу і протяжність аміакопроводу є фіксованою.
4. Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк пропонує вивести держкомпанії з-під підпорядкування міністерств і створити на їх базі сім держхолдингів.
«Я буду пропонувати членам уряду вивести всі держкомпанії з-під підпорядкування міністерств і міністрів. Міністр не повинен управляти власністю. Виведені компанії повинні сформувати сім держхолдингів, які будуть управлятися незалежними директорами через призначення на відкритому конкурсі за участю наших міжнародних партнерів», – додав Яценюк.
За приклад для ініціювання зазначеного Арсеній Петрович наводить зміну концепції корпоративного управління НАК «Нафтогаз України (громадськості ця концепція до відома досі не доведена), а також утворену ПАТ «Українська залізниця».
Попри те, що така стратегія розвитку державного підприємництва має право на існування та довела свою придатність за кордоном, в Україні вона повноцінно ще не працювала та ефективність не довела.
Приклад із обранням на відкритому конкурсі керівника державного підприємства в Україні станом на сьогодні є один, і, виходячи з того, як розвиваються події навколо «Укрнафти» та позиції її керівника з «міжнародним досвідом», тут ще треба двічі подивитися, чиї інтереси він відстоює –міноритарних чи мажоритарних акціонерів.
Більше того, ці два підприємства (НАК і УЗ) завжди перебували в межах відання одного міністерства, профіль діяльності внаслідок реформування не змінили.
Якщо ж говорити про очікувані сім холдингів, ймовірно, їх формуватимуть шляхом об’єднання активів держпідприємств різних профілів та різного підпорядкування (мається на увазі, різних міністерств).
Відкритими та відверто такими, які гальмуватимуть процес, будуть питання, до відання якого міністерства належатиме той чи інший холдинг. Якщо він буде безпосередньо підзвітний Кабміну, то, ймовірно, контроль держави над переданими активами буде втрачено.
Зважаючи на те, що протягом року виголошувалися різні думки з цієї теми (зокрема, що до холдингу входитимуть у тому числі державні банки, що Державне агентство резерву переформатують у холдинг з різними напрямами діяльності), мабуть, зазначене питання досі перебуває на етапі обговорення та чіткої концепції в Кабміні немає, а реалізація триватиме декілька років, оскільки тільки процес передачі активів, їх оцінки виділення ліквіду та баласту може, за відсутності зацікавленості, тривати вічно.
На підтвердження того, що процес розлучення міністерств із підконтрольними їм підприємствами буде вкрай складним та довготривалим, свідчить офіційна заява Мінпаливенерго щодо корпоративного управління НАК «Нафтогаз України», еталонного для прем’єра: «Ключова пропозиція міністерства: "Нафтогаз" повинен займатися тільки трейдинговою діяльністю... Інші активи НАК, такі як "Укргазвидобування", повинні відійти новому держхолдингу, який буде створений МЕРТ... Вважаємо, що природні монополії з транспортування енергоресурсів ("Укртрансгаз", "Укртранснафта", а також "Укренерго") повинні залишитися у складі Міненерговугілля».
Цікава позиція, в аспекті НАКу викликана ще й тим, що відповідно до фінансової звітності компанії за 9 місяців 2015 року вона отримала прибуток у сфері діяльності з транспортування природного газу – 14 млрд грн, від дочірніх асоційованих компаній (в тому числі від «Укргазвидобування») – 8 млрд грн. У той же час прибуток від реалізації газу промисловим споживачам становив 8,1 млрд грн, а збитки від продажу газу населенню – 7,9 млрд грн. Не аналізуючи структуру доходів та збитків, вбачається, що міністерство має намір залишити у власному управлінні ті відгалуження НАКу, які приносять дохід.
Залишивши НАКу тільки трейдинг та утримуючи за ним протягом найближчих трьох років статус «постачальника останньої надії», міністерство фактично підведе холдинг до нового етапу збитковості, оскільки з набранням чинності Закону України «Про ринок природного газу», який забезпечує доступ до мереж та на ринок України іноземних трейдерів, частка в прибутку від продажу газу промисловості тільки скорочуватиметься, а фінансове благополуччя населення, яке дозволить платити «європейський тариф», не використовуючи компенсатори у вигляді субсидій, якщо й покращиться, то щонайменше за декілька років, тобто в кращому випадку в середньо-, а якщо реально, в довготривалій перспективі.