Тож рушаймо з Богом у незвідане! Світлі Великодні помисли спонукають нас заглянути в Душпастирський порадник «Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни», випущений Українською Греко-Католицькою Церквою (УГКЦ). Там, зокрема, громадян закликають відійти від свідомості патерналізму. На думку авторів порадника, відтворювати в суспільстві патерналістську систему зручно некомпетентній владі, метою якої є нав’язування громадськості свого соціального порядку, авторитету та небажання діяти для добра суспільства.
«Неефективність цього механізму проявляється у виникненні величезної соціальної нерівності, значного прошарку бідних людей, а також в усвідомленні багатьма своєї немічності перед державною владою. Відійти від патерналізму означає позбутися комплексів меншовартості, взяти ініціативу творення нового суспільного устрою у свої руки на різних рівнях державної влади і місцевого самоврядування – сільському, селищному, об’єднаних громад, районному, обласному чи національному», – справедливо стверджують в УГКЦ.
У чому ж має полягати сутність компетентності дійсно необхідної нам сучасної влади? Відповідь знаходимо в українському академічному визначенні поняття «публічне управління», де сказано, що це практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її впорядкування, збереження чи перетворення, опираючись на владну силу, яку обмежує дієвий суспільний контроль як основний чинник панування в суспільстві верховенства права.
Отже, заохочення громадян до активної конструктивної самодіяльності, глибоке розуміння, тонке відчуття та вміле модерування цих процесів дозволять владі стати єдиним цілим з народом, а йому самому відійти від антагоністичного сприйняття влади до партнерського. Взаємний зустрічний рух до вироблення простих, але ефективних правил самоорганізації (перш за все, соціально-економічних) в дусі раціонально обмеженої традиційної української вольниці з неодмінною відповідальністю – ось що потрібне усім загалом і кожному окремо.
На жаль, українцям завжди було складно жити по-своєму поруч із історичними сусідами, чиї уявлення про власну «велич» були несумісними з нашою територією свободи. Сто років тому уряд Української Народної Республіки у відозві до початку Першого зимового походу своєї Армії констатував: «Доля судила, що український народ на шляху до самостійного життя не мав реальної підтримки серед держав світу. Територія України вважалася і вважається як приватна здобич для кожного, хто може свої бажання піддержати озброєною силою, а не як хата вільного українського народу й свобідних рівноправних меншостей цієї країни».
З того часу світові принципи співжиття народів значно еволюціонували. Сьогодні вже потужна міжнародна коаліція стоїть за Україну в спільному протиборстві з агонізуючою імперією минулого. Тому, пам’ятаючи про необхідність відбиття та стримування російської збройної агресії, давайте так само наполегливо працювати над облаштуванням своєї добротної хати.
Читайте такожЯценюк призвал молодежь не ждать "доброго царя" и действовать самостоятельно