З учорашнього дня сторінки соціальних мереж яскраві як ніколи. Багато користувачів виклали фото у вишиванках: хтось – у старовинній бабусиній, хтось – у сучасній стилізованій. Отримали свої перші фото у вишиванках і наймолодші ірпінці. Дуже хочеться, щоб енергетика, яку несе вишиванка, залишилася з цими дітьми назавжди. Бо це не просто одяг. Це код української нації, залишений у кожному візерунку нашими предками.
За осанні роки увага до національного одягу помітно зросла. Але особисто мені не хочеться, щоб вона перетворилася у моду чи скотилася до «шароварщини». Бо мода швидкоплинна і трохи безрозсудна, як мені здається. А вишиванка – це повідомлення: «Я українець. Я люблю свою землю. Я чесний перед людьми і перед собою. Я маю честь і гідність».
Багатьом народам, які зазнали переслідувань і депортації, вдалося знову об’єднатися в тому числі і завдяки національним символам. Кримські татари та євреї не цураються своїх національних символів, своєї ідентичності. Навпаки, вони пишаються ними і ділять з іншими народами. Можливо, саме це допомогло і допомагає їм пережити важкі часи.
В Ірпені естафету наших українських предків прийнято. Уже 20 років на базі Ірпінської школи художнього профілю №1 імені Антона Макаренка діє унікальний музей етнографії України «Берегиня». Все почалося з невеликої скрині, до якої під час марафону Коляди учні поклали рушники, сорочки, свитки, речі побуту. З часом ця скриня переросла у велику світлицю, що зберігає ті самі елементи нашої національної ідентичності. Це і предмети декоративно-ужиткового мистецтва, домашнього ужитку, а також комплекти національного одягу. Справжнім скарбом для музею є домотканий рушник, переданий з Вінницької області. Йому 104 роки. Сьогодні у музеї зберігається 319 експонатів, які були подаровані гостями, родичами учнів школи і передані з різних куточків України.
Для найменших ірпінців у нашому місті на вулиці Пушкінській діє етно-садочок. Там дітей знайомлять із традиціями та побутом наших предків. Навчають шанувати і любити своє коріння.
А нещодавно Ірпінь оздобили традиційними українськими мотивами. Під час реконструкції дороги на вулиці Грибоєдова на тротуарі з’явилася вишиванка. Серед семи пропозицій щодо оздоблення цього місця обрали саме український етнічний орнамент. Скоро такі вишиванки із бруківки з’являться також на вулицях Паламарчука та Гагаріна.
Вишиванка для кожного з нас повинна бути нагадуванням, хто ми, і що ми можемо зробити для України, для наших міст і сіл.