Не зловтішався і не радів за жодну із сторін. Вважаю, що ТАКЕ переобрання не може кваліфікуватися як перемога жодної зі сторін. Відсутність підтримки Дональда Туска з боку уряду своєї власної країни, очевидно, не посилюватиме, а лише послаблюватиме його на цій важливій посаді надалі. Уряд Польщі, натомість, буде й надалі віддалятися від Брюсселя, який своєю однозначною і безапеляційною підтримкою Туска діючу владу Польщі де-факто принизив (давайте називати речі своїми іменами) в очах не лише їхніх виборців, а й усієї Європи. І ще невідомо, чи таке дистанціювання не призведе до такого зростання євроскептичних настроїв у Польщі, що рано чи пізно партія "Право і справедливість" буде готова поставити у розігрітому євроскептичними настроями польському суспільстві на референдум питання про Полекзіт. Чи вигідний такий розвиток подій для Польщі? Не думаю. Чи вигідний такий сценарій для України? Дуже сумніваюсь. Чи вигідний він для ЄС? Точно ні. Очевидно, що ввійти в клінч із польським урядом навколо кандидатури Туска було не найбільш далекоглядним рішенням. Дуже хочу сподіватись, що на офіційному рівні в Україні теж це усвідомлюють.
На моє глибоке переконання, Україна має максимально дистанціюватись від обох польських політичних таборів. Нам потрібні однаково якісні партнерські відносини як з партією Туска, так і з партією Качинського. Як із діючим урядом Польщі, так і з очільником Європейської Ради. Ніяких зрад і перемог. Жодних зловтішань.