Провокації російських спецслужб
Для початку варто зрозуміти одну просту аксіому: Північний Кавказ – це той регіон, де не можуть стихійно виникнути антисемітські, чи інші подібні акції. Після Другої чеченської війни цей регіон перебуває під посиленим контролем російських спецслужб, які відслідковують будь-яку активність підозрілих людей. Влада там у руках зрозумілих Кремлю чиновників: їм дароване право на застосування сили. Вулиці великих та не дуже кавказьких міст заповнені камерами спостереження, там діють у посиленому режимі правоохоронні органи, а інтернет-трафік повністю відслідковується. Тому на Кавказі в принципі не може відбутися щось схоже на те, що ми побачили у Махачкалі та в інших містах регіону.
Протягом тижня російські спецслужби та підконтрольні їм медіа-ресурси створювали та розповсюджували антиізраїльські сюжети по всій території Росії, Кавказ, звісно, ставився в пріоритет. Головний пропагандист РФ Дмитро Кисельов, який отримує методички безпосередньо з Кремля, заявив, що Росія – історично мусульманська країна, а для мусульман антисемітизм – це норма. Паралельно лідер Чечні Рамзан Кадиров активно агітував за те, щоби покарати Ізраїль та усіх євреїв. Він називав ізраїльтян фашистами та погрожував відправити чеченські батальйони до сектору Гази у якості «миротворців».
Спочатку силовики РФ розпочали в інтернеті кампанію із закликом не надавати євреям житло на Кавказі. Величезна кількість подібних об’яв з’явилася на сайтах з пошуку апартаментів, на дверях готелів тощо. Далі, 27 жовтня, в Кабардино-Балкарії запустили серію петицій (причому на різних платформах) із закликом не допустити будівництва Єврейського культурного центру в місті Нальчик. Цей центр мав стати найбільшим єврейським об’єктом на території Північного Кавказу. Далі, вже під час подій у дагестанській Махачкалі, провокатори влаштують підпал цієї будівлі і на стінах напишуть: «смерть яхудам» (з араб. – іудеям, семітському народу).
28 жовтня одночасно в кількох містах Кавказу відбулися акції, що були направлені проти єврейського населення. Спочатку пройшов мітинг у Черкеську, столиці Карачаєво-Черкесії, де пів тисячі жителів міста вийшли з вимогою депортувати євреїв за межі регіону та не допустити біженців з Ізраїлю. Російська міліція на ці дії майже не реагувала. Далі в дагестанському Хасав'юрті через соціальні мережі розігнали інформацію про те, що наче в готелі «Фламінго» проживають євреї. Зібрався натовп, який російські силовики контрольовано направили до готелю і навіть дозволили провести там обшуки. Замість євреїв там знайшли тільки росіян.
Тут варто сказати, що гірських євреїв на території Північно-Кавказького округу залишилося не так вже й багато. Простий приклад: у немаленькій Махачкалі з населенням майже 600 тисяч їх усього 700-750 людей. Тож важливо було не стільки когось знайти, скільки влаштувати показову антисемітську кампанію.
Апофеозом її стали події в столиці Дагестану, Махачкалі, де оскаженілий натовп проник на територію аеропорту в очікуванні літака з Тель-Авіва. Кількасот людей зупиняли автівки та автобуси поблизу летовища, в них намагалися знайти євреїв, вони спробували захопити літак та заблокувати злітні смуги. Однак важливим є не лише акт агресії дагестанців, а те, як російські силовики цю агресію направили та спровокували.
Спецоперація «Махачкала»
Як розпочався цей напад на летовище в Махачкалі? В інтернеті заздалегідь розповсюджували інформацію про літак із Тель-Авіва, який має ось-ось приземлитися в дагестанській столиці. До аеропорту став підходити натовп, всередині якого були провокатори, які точно знали, куди та як провести людей. Окрім них там перебували люди міцної фізичної статури – підготовлені бійці, які здатні були у разі чого влаштувати бійку з російськими силовиками.
Організатори цього дійства точно знали, коли має приземлитися літак (який, до речі, прибув раніше запланованого часу). Вони також знали, що він розвернувся і направився на запасну посадкову смугу. Ба більше, їм точно було відомо, де ця смуга розташована та як туди проникнути.
Що робили російські силовики? Міліція та бійці Росгвардії стояли і мовчки спостерігали за цим погромом. Вони дозволили найбільш зухвалим провокаторам перевіряти автобуси та автівки на предмет того, чи є всередині євреї. Показово, що натовп перевіряв навіть міліцейські машини. Водночас година знадобилася для того, щоби до аеропорту приїздив ОМОН, який так само нічого не захотів робити, а просто спостерігав за тим, що відбувається.
А відбувалися доволі цікаві події: група незрозумілих осіб прорвалася на територію стратегічного об’єкта – летовища Махачкали. Вона спробувала захопити силою цивільний літак з людьми на борту та влаштувати там акт насилля. По дорозі натовп усе руйнував і блокував звичайних людей з хворими дітьми на руках в автобусах. Усе це знімали на камери самі провокаторами та організатори точно з числа силовиків РФ.
Події в Махачкалі дуже нагадують погроми, що сталися в азербайджанському Сумгаіті в 1988 році. Тоді провокатори з КДБ СРСР підбурили місцевих жителів та скерували їх знищувати вірменське майно. Кожна точка, куди заходив натовп, була попередньо спланована силовиками, а по дорозі були розставлені спеціальні люди з камерами. Події в Сумгаіті планувалися високопоставленими людьми у високих кабінетах Москви, а в Кремлі про хід подій в Азербайджанській РСР дуже добре знали. Так само і зараз: антисемітські акції на Північному Кавказі планували і проводили російські силовики, а наказ йшов виключно з Москви.
Чому ми вважаємо, що цей наказ давав особисто президент Росії Володимир Путін? Бо тільки він міг наказати керівникам регіонів, зокрема главі Республіки Дагестан Сергію Мелікову, діяти на власний розсуд, чи узагалі не заважати «демонстрантам».
Показово, що тільки за кілька годин з моменту початку погромів в аеропорту Махачкали Меліков та інші глави кавказьких регіонів, як один, стали засуджувати антисемітські акції та звинуватили Захід та Україну у їх провокуванні.
Навіщо Путіну єврейські погроми?
Тож найголовніше питання: чому Путіну знадобилося проводити антисемітські акції на Кавказі?
По-перше, Росія та її партнери (Іран, Китай і не тільки) нині намагаються щонайменше послабити позиції США на Близькому Сході, задача максимум тут – узагалі витурити Америку з цього регіону. Кремль відкрито підтримав ХАМАС. Москва постачала терористам озброєння, гроші, агентурні дані та долучилася до створення закритої мережі для комунікації між ХАМАС, Іраном та терористами ліванської Хезболла. Йому потрібно об’єднати довкола антисемітської теми усіх мусульман Росії, зокрема і задля того, щоби в подальшому надсилати найагресивніших з них на Близький Схід (сирійський сценарій).
По-друге, Росія, підбурюючи такі акції, надсилає сигнал тим країнам Глобального Півдня, де проживають мусульмани. Фактично в Кремлі говорять: Москва підтримує вас у протидії американцям. Путін знищує ті контакти та нівелює ті домовленості, які за останні пів року – рік були досягнуті між Заходом та країнами Глобального Півдня.
По-третє, Путін шантажуватиме Захід, як це робили керівники СРСР. Він показав США та їх союзникам, що євреї Росії нині перебувають у нього в заручниках, і що лише від його волі залежить, чи будуть вони жити у відносній безпеці. І при цьому він не виключає проведення повторних погромів на території того ж Північного Кавказу. Президент РФ фактично каже: «вийдіть на комунікацію зі мною».
По-четверте, він, підживлюючи антиєврейські настрої всередині російського суспільства, направлятиме їх проти України. І пояснюватиме, що Росії там протидіють, так само як і мусульманам на Близькому Сході, американці та євреї.
По-п’яте, Росія, запускаючи подібні акції, грає і проти Туреччини. Нещодавно на пропалестинському мітингу в Стамбулі президент Турецької Республіки Реджеп Ердоган заявив, що він звільнятиме та підтримуватиме мусульман від Боснії до Палестини, від Лівії і до Кавказу. Путін розуміє, що Туреччина нині посилюється в Середземному та Чорному морях, а також на Кавказі (Азербайджан – Карабах) та в Центральній Азії (Узбекистан, Казахстан, Киргизстан). В Росії налічується величезна кількість регіонів, де проживають ті чи інші тюркські етноси. Нинішні погроми на Кавказі відбулися, зокрема, у тих місцевостях, де або тюрки складають більшість, або там, де вони можуть розіграти турецьку карту.
Водночас слід проаналізувати, що ситуацією у Махачкалі нині активно користуються російські силовики та наближені до Путіна олігархи, що фінансують спецслужби РФ. Події в Дагестані відбулися у момент, коли міністр оборони РФ Сергій Шойгу перебуває в Китаї. Глава Дагестанської Республіки Сергій Меліков – генерал-полковник, людина, наближена до глави міноборони РФ. Його вже давно бажають зняти близькі товариші Путіна – брати Ковальчуки та ті російські спецслужби, які грають проти того самого Шойгу. Але це зовсім інша історія.
***
Російська влада несе безпосередню відповідальність за те, що в Росії знову розцвів антисемітизм. Хоча, по правді, він нікуди і не зникав. Путін просто вкотре продемонстрував своє справжнє обличчя лютого антисеміта. Саме він підігрівав антиєврейські настрої всередині Росії і спекулював на тему того, який єврей є кращим і в кого чистіша кров. Це він спекулював на темі єврейства українського керівництва. І нарешті довів свою країну до антисемітської ручки. Але так мало статися, бо російський фашизм історично не терпить євреїв – так було за царя та за часів СРСР. І так є зараз.
Події ж на Кавказі продемонстрували одне: антисемітизм в Росії посилюватиметься. Він вийде за межі Північнокавказького федерального округу. І в цьому так само буде винен Володимир Путін.