Дев'ять місяців у в'язниці та 30 тисяч євро штрафу отримав Пабло Хасель за оспівування тероризму та наклеп на корону та державні інститути. Саме стільки, на думку іспанського суду, повинні коштувати реперу 64 твіти та одна пісня. На знак протесту проти утисків свободи слова Хасель забарикадувався в університеті Леріди разом з іще 50 студентами, проте довго переховуватися від поліції активісту не вдалося.
Наступного дня люди, переважно молодь, вийшли на вулиці з вимогами звільнити репера, а в країні почалися розмови про абсолютність свободи слова. У своїх соцмережах і зразках хіпхопової творчості Хасель висловлює доволі провокативні думки щодо найтрагічніших і найделікатніших тем іспанського соціального та політичного життя. Тут і захоплення методами боротьби баскської терористичної організації ЕТА, жертвами якої стали не тільки чиновники та політики періоду франкізму, але й мирне населення; і засудження дій поліції під час протестів за незалежність Каталонії. Хасель – комуніст, фанат СРСР і стверджує, що його світогляд сформувався під впливом таких персонажів, як Володимир Маяковський, Йосип Сталін і Че Гевара. Після російської агресії проти України репер підтримав маріонеткові Л/ДНР.
Проте головна мішень Хаселя – іспанська монархія, яка давно вже є приводом численних вербальних баталій. Колишнього короля Хуана Карлоса в одному з твітів Хасель назвав «босом мафії» та «п'яним тираном». Заради справедливості варто зазначити, що це точно не єдиний негативний епітет, який міг про себе прочитати представник монаршої сім'ї минулого року. Попри те, що cхильність до тиранії Хуана Карлоса нічим не доведена, його панамські рахунки та коханки викликали багато питань у іспанських платників податків. Після від'їзду Хуана Карлоса з Іспанії британська The Times іронічно назвала його «полеглим королем», а французьке видання Le Monde, коментуючи «політично-фінансовий трилер» сусідів, охарактеризувала його як «старого короля, якого поглинула пристрасть до жінок і грошей».
Утім попри корупційні скандали, тема іспанської корони та її роль для розвитку демократії все одно залишається дискусійною. Противники протестів та ідей Хаселя (а це переважно іспанські праві) нагадують, що Хуан Карлос був одним із тих, хто після смерті Франко підтримав демократію в країні та довів своє небажання перетворитися на диктатора. Навіть після корупційного скандалу близько 35% населення висловили свою підтримку інституту монархії. Для значної частини населення корона є одним з важливих символів об'єднаної Іспанії. Як стверджують іспанські журналісти, у медіа до недавнього часу існував навіть певний рівень самоцензури, коли тема стосувалася питань монархії.
Хер, один з активістів молодіжного соціалістичного руху, зізнається, що невдоволення Хаселя монархією розділяє. Проте хоча завжди охоче виходить на протести, цього разу вирішив не долучатися до акції в Мадриді. Він підтримує свободу слова та виступає проти ув’язнення за ідеї. Але не відчуває солідарності з рухом, бо виступає проти «методів, якими користуються протестувальники». Також його обурюють сексистські висловлювання репера та романтизація тероризму, який «став спільною бідою, незалежно від політичної приналежності».
32-річний соціолог та учасник протестів у Барселоні, каталонець Роберт стверджує, що маніфестації – це акумульована фрустрація з приводу багатьох питань. Його слова підтверджує й Беатріс, 25-річна журналістка з Барселони, яка говорить, що напруження було помітно ще до протестів, у період виборчої кампанії в Каталонії. «Це напруження відчувалося у повітрі, особливо серед молоді. Рівень безробіття та невдоволення посткоронавірусною ситуацією помітно зріс», – каже вона.
«Усе почалося з протестів проти ув’язнення Пабло Хаселя, проте за цим стоїть набагато більше, – говорить соціолог. – Для мене тема монархії та єдиної Іспанії пов’язана з франкізмом».
Він не виступає за незалежність Каталонії, але розуміє обурення людей, бо «справедливість і свобода слова в Іспанії залишались вибірковими».
«Чому за свої висловлювання Хасель повинен відправитися до в’язниці, тоді як виступи на зібранні 300 фашистів проти цілого етнічного колективу залишають без належної уваги?» – додає Роберт.
Йдеться про висловлювання Ізабель Перальти, 18-річної музи іспанського фашизму, яка заперечила Голокост й оголосила євреїв ворогами. У результаті її виступ став віральним, але згодом акаунт було видалено Твіттером.
Хоча й протести потроху вщухають, найголовнішим результатом стала низка питань, які так і залишаються без відповіді, зокрема те, до чого призведе радикалізація в суспільстві, чи вдасться країні зберегти хиткий баланс між свободою та порядком і які наслідки це матиме для іспанської демократії.
