ГлавнаяМир

Попереду Кремля у пекло

Росія використовує переваги спадкоємиці СРСР але не несе відповідальність за його колишні дії. Цілком логічний підхід з точки зору держави, яка не бажає розплачуватися фінансово за витівки своїх політичних попередників.

Попереду Кремля у пекло

У Москві, здається, пронюхали, що історія пахне не тільки порохом старих пергаментів, а ще й великими грошима. Тож там і з`явилися нові історичні віяння, які не лише традиційно прив’язані до поточної політики, а ще й до фінансів, які не хотіла б витягати зі своєї кишені Росія. Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Костянтин Косачов запропонував створити історичну доктрину Росії, в якій було б зафіксовано відмову Москви від відповідальності за дії Сталіна та інших радянських вождів.

На думку Косачова, суть доктрини повинна полягати в наступному: "Росія виконує зобов´язання СРСР як держави, але не відповідає ні морально, ані юридично за дії радянської влади; Росія не приймає претензій політичного, юридичного і фінансового характеру на свою адресу за порушення радянською владою положень внутрішнього або міжнародного права, що діяли в той період (тим більше, що виникли згодом)".

Іншими словами, Росія використовує переваги спадкоємиці СРСР але не несе відповідальність за його колишні дії. Цілком логічний підхід з точки зору держави, яка не бажає розплачуватися фінансово за витівки своїх політичних попередників, чиїми спадкоємцями вона себе оголосила. Тим більше, що бажаючих здерти з Кремля компенсацію за „гуманність” комуністичного режиму стає все більше.

В січні цього року Сейм Литви ухвалив рішення з вимогою виплатити компенсації сім`ям загиблих 13 січня 1991 року литовців – того дня до Вільнюса було введено радянські танки і в результаті загинуло чотирнадцять осіб і було багато поранено. Москва у відповідь відбивається, мовляв, на той час це була одна держава і тому це не була агресія однієї держави проти іншої.

Але це іще квіточки. Ягідки полягають в тому, що Вільнюс також вимагає від Росії двадцять вісім мільярдів доларів за роки окупації території Литви Радянським Союзом. І це не просто ляпання язиком. Кілька років тому в країні було створено спеціальну комісію, яка ретельно підрахувала „окупаційні” збитки. Росія відповідає, що це, мовляв, була не окупація, а анексія і СРСР вкладав у Литву гроші. Якщо ці гроші порахувати, то вийде, що Литва винна Росії.

Латвія також створила комісію аналогічну до литовської. Але криза зупинила її діяльність – вона припинилася через брак коштів. Та кризи мають властивість минати і фінанси на комісію можуть знову з`явитися.

Іран також підраховує збитки від вторгнення 1941 року на його територію Радянського Союзу і Великої Британії. Президент Ірану заявляє, що вони підуть „до кінця”, аби отримати компенсацію.

Азербайджан вимагає компенсацію за введення радянських військ до Баку в 1990 році. В результаті загинуло сто тридцять азербайджанців. Українські націоналісти в свою чергу ставили питання про необхідність матеріальних виплат за Голодомор 32-33 років минулого століття. Вони не при владі, але не факт, що завтра там не опиняться вони або їхні однодумці.

Отож, якщо Росія стала б платити компенсацію усім спраглим, то бюджет держави значно схуд би. Тому доктрина Косачова цілком прийнятна для Кремля. Однак, в ній є друга частина. Автор пропонує раз і назавжди сформулювати офіційну відповідь критикам передвоєнної і повоєнної зовнішньої політики СРСР і не втягуватися в суперечку з кожного конкретного приводу. Але найголовніше: Косачев вважає, що кожна пострадянська держава вправі давати свою оцінку дій радянської влади всередині країни. Однак оцінка зовнішньої політики СРСР - предмет історичного аналізу, але не політичних ініціатив, уточнив він.

Та як таке може бути, щоб Москва не вказувала Україні, як їй ставитися до Мазепи, Бандери і Шухевича? Як вона може відмовитися сварити Естонію за перенесення пам’ятника радянським солдатам з центру міста до цвинтаря. Бо ж ці естонці мають нахабство вважати прихід радянських військ не визволенням, а окупацією. Як вона може відмовити собі в задоволенні наполягати, що „хороший” диктатор Сталін переміг „поганого” диктатора Гітлера? Це ж втратити важелі впливу на інші країни. Особливо на пострадянському просторі.

Якщо раптом Кремль погодиться, що народи мають право самі оцінювати свою історію, то він втратить суттєвий важіль тиску на них.

Отож, новатор Косачов цілком може поруч з подякою за раціональний підхід в першій частині своїх пропозицій отримати догану за другу її частину – поліз поперед Кремля у пекло.

Юрій Луканов Юрій Луканов , серйозниий журналіст, який часто валяє дурня
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter