ГлавнаяСпортДругие

Великі сподівання маленького Євро

Юнацьке Євро-2009 можна називати полігоном для дорослого Євро-2012 лише маючи ну дуже велику фантазію. Ну про яке порівняння може йтися, коли туристи на юнацькі турніри фактично не приїжджають? Як і на кожному змаганні, де виступають діти, головними глядачам є їхні родичі і друзі. Не хочу жодним чином образити учасників - тим більше, коли тобі «аж 18», відчуваєш, що доросле життя розпочинається саме тут - ось вони, перші кроки.

Олександр Гливинський Олександр Гливинський , спортивный обозреватель

Це якраз той вік, коли дитинство залишається позаду, а попереду - велика і невідома дорога. Тому зі спортивної точки зору турнір цей цікавий, оскільки дає можливість виявити талантів, котрі вже готові увірватися до основних складів дорослих команд. Але якщо говорити про інфраструктуру, необхідну для організації змагання віком гравців до 19 років, то виводити пропорції щодо роботи служб у Донецьку і Маріуполі, множачи їх на ефемерний коефіцієнт співвідношення із прийдешнім Євро-2012, справа безперспективна і просто неправильна. U-19 - це спокійний і тихий турнір, де фанатів треба інтенсивно шукати, а не ламати голову, де розмістити надмір охочих. Тому Донецьку - комплімент за те, що розподілили по школах міста квоти на вболівання за певних учасників юнацького турніру: метод, звичайно, радянський, але пошиті прапорці і транспаранти, гадаю, були приємною несподіванкою для англійців, швейцарців і словенців. Так що можна і у «червоному минулому» відкопати позитивні прийоми. Але от що треба закопати глибоко і бетоном залити, то це прагнення до гучних гасел і невиправданих обіцянок. До початку Євро-2009 місцеві організатори протрубили про те, що у міському парку імені Щербакова буде фан-зона для вболівальників із великим екраном і підсилювачами звуку. «Навіщо?!» - хотілося гучно спитати у відповідь. На юнацьких турнірах і так порожніх місць на трибунах більше, ніж заповнених, а тут ще й фан-зони! Як виявилося, ніхто тих фан-зон у Донецьку і не влаштовував (вони мають відкритися до Євро-2012), але «прозвучало ефектно». Як і фраза про те, що всі таксисти перед Євро-2009 отримали англо-російські розмовники. А як, питається, вони, не знаючи мови, будуть їх використовувати? Ну добре, бог з тими розмовниками, не помиляється той, хто взагалі не діє, і головна користь від таких речей може бути в тому, щоб зрозуміти, чого робити не варто (бо немає сенсу) або як робити краще.


Всі в атаку! Українці на турнірі відзначилися великою кількістю гольових моментів

Насправді, коли чотири команди, тобто рівно половина учасників, дружно співіснує в одному готелі, проблеми із побудовою нових готельних комплексів просто не виникає, а отже перший висновок - юнацькі турніри ми можемо проводити регулярно, а це, знаєте, уже перша цеглина у фундамент майбутнього «Єврохаузу».

А от що можна проаналізувати, то це вміння нинішніх юніорів грати у футбол, адже навіть за два-три роки можуть знайтися «унікуми», які презентуватимуть честь нації на дорослому Євро, інші таланти, але не «такі ранні» - років за 5-6, а ті, що трохи затримаються у «дозріванні» - за 7-8. Те, що «синьо-жовта» команда пробилася, як мінімум, до півфіналу турніру (у п‘ятницю ви знатимете більше, ніж я), - уже непогано. Все ж таки у цьому віці характер гравця ще повністю не сформований - він якраз у стадії формування, а тому вимагати результату і особливо судити про досягнення чи невдачі юнаків треба обережно. Якщо ми справді хочемо змінити ментальність наших футболістів. Скільки уже написано і сказано про те, що підхід радянської школи дитячих тренерів, котрі будь-що вимагали від своїх підопічних результату, врешті-решт ламав процес зростання юних талантів. Атлетизм і морально-вольові якості витісняли техніку, а відтак і майстерність, якої зараз бракує дорослому поколінню українських футболістів.


Донецьку - комплімент за те, що розподілили по школах квоти на вболівання
за певних учасників турніру: метод, звичайно, радянський,
але результат став приємною несподіванкою
для англійців, швейцарців і словенців

Тому позитивним моментом у грі «синьо-жовтих» на Євро-2009 є немала кількість гольових моментів, які регулярно створювала у груповому турнірі команда Калитвинцева. Те, що не реалізовували, що підводили витримка і холоднокровність, у цьому віці ще не так критично, як після 21. Добре набити гуль на такому турнірі, щоб зрозуміти, як треба зіграти пізніше. Дуже добре й те, що наполегливість увінчалася успіхом, коли наша юнацька команда, весь матч атакуючи у вирішальному матчі зі Швейцарією, таки досягла бажаного і забила м‘яча, що вивів її до півфіналу: зусилля не покладено намарно. Фактично для розвитку наших футболістів ми вже витиснули із цього змагання дуже багато. Якщо їхньому тренерові вдалося сконцентрувати 18-річних на досягнення більшого - ще краще, оскільки кожна наступна звитяга зміцнює переможний інстинкт, а це питання актуально для всіх і у всі роки. Тим більше що у нас вона може мати подвійний ефект - на фоні безпрецедентного успіху клубного футболу в єврокубках.

Євро-2009 показує те, що ми завжди знали, - талановита молодь у нас є, головне, не розгубити її потенціал на шляху «достигання» і входження у зрілий футбол. 

 

Олександр Гливинський Олександр Гливинський , спортивный обозреватель