Екс-президент Франції Франсуа Олланд розповів у мемуарах про те, як погоджували і підписували мінські угоди в 2014-2015 роках. Про подробиці переговорів з президентами Петром Порошенком і Володимиром Путіним Олланд розповідає у книзі "Уроки влади", пише "Тиждень".
Франсуа Олланд - перший з "нормандської четвірки", хто відійшов від влади і отримав у такий спосіб повну свободу розповідати все, що вважає за потрібне: знову балотуватися на керівника держави він не буде.
"Як не згадати ту довгу ніч на 12 лютого 2015 року, що минула у великій бездушній залі Палацу Незалежності в Мінську, в Білорусі? - пише колишній президент Франції. - Це було у самий розпал кризи, яку переживала Україна після відсторонення від влади проросійського президента Віктора Януковича за його відмову підписати договір про асоціацію з ЄС".
"Наміри Володимира Путіна були цілком очевидні, - згадує Олланд. - Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони і максимально послабити проєвропейську владу в Києві. Після провалу режиму припинення вогню, бої між українським військом і парамілітарними сепаратистськими загонами розгорілися з новою силою". Західні переговорники сподівалися припинити стрілянину і знайти компроміс, який зберіг би територіальну цілісність України. Але конференція тривала нескінченно і була безрезультатною: це відповідало меті російської сторони.
"Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відстрочити припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати можливість сепаратистам оточити українську армію і завоювати додаткові позиції, - пише Франсуа Олланд. - Разом з Ангелою Меркель ми пропонуємо відновити переговори у вузькому форматі, відмовитися від вечері і якнайшвидше приступити до роботи".
Першу чернетку майбутньої мінської угоди, згідно зі спогадами, писала Меркель. "Вона нікому, навіть своїм радникам, не дозволяла формулювати статті угоди, - розповідає Франсуа Олланд. - Такий у неї темперамент і така методика: вона дуже серйозна, старанна і уважна. Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент якось так рознервувався, що почав погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це видало, що російські війська на Сході України є. Путін схаменувся і взяв себе в руки".
"Порошенко невідступно відстоював суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів віддалити припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки негнучким, що заперечував свій прямий зв'язок з ватажками сепаратистів, говорив, ніби не може за них вирішувати, вимагав, щоб з ними проконсультувалися", - згадує екс-президент.
Переказуючи перебіг переговорів, колишній французький лідер зазначає, що просувалися вони дуже повільно, з купою заперечень, які було непросто погоджувати. "О сьомій ранку після безсонної ночі Путін і далі чіплявся за те, щоб перенести припинення вогню на пізніше, - згадує Олланд. Щоб досягти результату, ми аргументували антиросійськими санкціями, які вже введені. Він удавав, ніби не розуміє або не чує, про що ми. В кінці погодили, що припинення вогню настане через чотири дні, потім - відведення важкого озброєння і обмін полоненими. Автономія провінцій відхилена. Раптом Путін заявив, що треба проконсультуватися з ватажками сепаратистів. Їхні емісари теж в Мінську. Де саме? В якомусь готелі чи в сусідньому з нами кабінеті? Принаймні ми так і не побачили".
Володар Кремля пішов, а Меркель, Олланд і Порошенко трохи задрімали в кріслах. О дев'ятій ранку стає відомо, що сепаратистам угода не підходить. Меркель і Олланд повинні поспішати, бо час повертатися в Брюссель. "Цього разу наше терпіння луснуло, - зізнається французький лідер. - Не було й мови, щоб погодитися на поразку. Ми наполягаємо на негайному побаченні з російським президентом і дізнаємося, що, поки ми намагалися, як могли, поспати в переговорній залі, він влаштувався у великому кабінеті з ліжком, яке навіть здавалося комфортабельним... Він відпочив за ці дві години і мав більш свіжий вигляд, ніж ми".
"Ангела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію, - розповідає Олланд. - Той завагався і все шукав, як виграти час... Його мета - максимально послабити Київ, сподіваючись згодом побачити у владі команду, яка більше відповідатиме російським інтересам і більш віддалену від Євросоюзу. Найбільше він не хоче вступу України до НАТО та отримання зброї, яка могла б змінити баланс сил. Путін виходить зателефонувати. Через кілька хвилин він повертається і повідомляє, що сепаратисти - ті самі, про яких він говорив вранці, мовляв, їх не знає, - згодні".
Олланд зазначає, що війну Росії з Україною часто визначають причиною нової холодної війни між Росією і Заходом. "Це не зовсім так. Звісно, Володимир Путін намагається відновити свою зону впливу на теренах колишньої радянської імперії. Але більше не йдеться про протистояння між радикально протилежними суспільними системами. Мова про боротьбу національних інтересів. Глава РФ воліє бачити навколо своєї держави крижану смугу підкорених земель. Його тактика полягає у заохоченні до сутичок його друзів з його ворогами, щоб потім заморозити ці конфлікти. Сіра зона вже сформувалася на кордонах з Україною, Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Ці країни незалежні, але ослаблені".
Франсуа Олланд не змінив прохолодного, дистанційного ставлення до Путіна, яке він демонстрував з перших днів перебування в Єлисейському палаці. На відміну від багатьох інших французьких президентів, він зберіг цю критичність до завершення мандата. Саме Олланд відмовився поставити Росії "Містралі", незважаючи на підписаний його попередником договір і виплачений аванс. Відійшовши від великої політики, він робить висновок: "Компроміси, ухвалені під гарячу руку, необхідні, але вони не вирішують суті проблеми: встановлюється крихкий мир, нав'язані росіянами реалії стають нормою. Війну вдається уповільнити, але домінування вкорінюється. Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території, ковток за ковтком".