«Медреформу повністю розгорнемо за три роки»
Минулого тижня Верховна Рада затвердила один з ключових законопроектів, який започатковує впровадження нового стандарту медичної реформи. На другий - фінансовий - голосів уже не вистачило. Попереду - друге читання, робота в комітетах, а парламент працює лише до 15 липня. Встигнете до цього часу запустити реформу?
Безумовно, ми очікуємо на це. Більш за те, це було публічно озвучено під час засідання робочої групи, яка працювала над цими законопроектами. Про це просив Президент на Національній раді реформ. Публічно просить Прем’єр-міністр. Ми.
…Це пов’язано з певними бюджетними циклами. Реформа, зрештою, не є швидкою, її доведеться розгортати якийсь час…
«Якийсь час» - це скільки?
Ми запланували розгорнути її повністю за три роки. Фактично вона вступить в дію в повному вигляді з 2020 року.
Якщо законопроекти будуть затверджені вчасно, що з 1 січня 2018 року зміниться для пересічного українця в сфері медицини?
Ми дуже багато говорили про те, що першою реформується первинна медична допомога. Це - сімейний лікар, дільничний лікар або педіатр - для дитини. Ці три сфери почнуть отримувати фінансування за принципом, коли ми платимо за кожну конкретну людину. Для лікаря це означає, що кошти він отримуватиме лише тоді, коли конкретна людина обере його сама, незалежно від місця проживання.
Ми очікуємо на таку річ як конкуренція за пацієнта. Гарантована плата за пацієнта стимулюватиме краще про нього дбати. З часом в нас почне будуватися та європейська практика, коли в кожної люди є свій довірений лікар, якому можна подзвонити, якого вона знає на ім’я.
І ця первинна ланка залишатиметься безкоштовною?
Я не люблю казати слово «безкоштовна».
Добре, державною?
Так. Вона буде покриватися повністю (з державного бюджету - С.К.).
Про яку ж тоді конкуренцію між лікарями може йтися?
Конкуренція йтиметься за кожного пацієнта. Наразі ми переходимо від поняття зарплати лікарів-бюджетників до поняття доходу – дохід кожного медичного закладу і кожного лікаря буде залежати від кількості пацієнтів, які до нього приходять. Отже, їм доведеться намагатися конкурувати за людей.
Тобто на первинній і частково вторинній ланці виплати лікарям здійснюватиме держава, а за більш серйозної проблеми передбачається спільна оплата пацієнта та держави?
Держава покриватиме послуги всього спектру, але в різному обсязі. Ми виписали в законопроекті, що 100-відсотково покриваються лише три види послуг: первинна, екстрена і паліативна медична допомога за будь-яких умов. В інших видах медичної допомоги буде певний рівень покриття державою, але не завжди 100%. І там, де він таким не буде, доведеться залучати додаткові джерела для покриття різниці.
Якщо йдеться про велике місто - зрозуміло. Там можлива конкуренція - пацієнтів більше, з огляду на кількість населення. Як бути з лікарями, котрі працюють у глибинці, де навіть на великій території проживає не так багато людей, та всього один лікар? Яка ж тут конкуренція?
Безумовно, ситуації в сільській і в міській місцевостях зовсім інші. Ми інколи кажемо, що це - дві різні реформи в двох різних країнах: країні-місто і країні-село. А в країні-село лікар один, і конкуренція виглядає інакше. Там лікаря обирає громада, в якій він практикуватиме. Отже, від задоволеності пацієнтів роботою цього лікаря залежить місце його роботи. В цьому є плюси і мінуси. Конкуренції дійсно там немає - вона має інший вигляд. Але є певна перевага. І полягає вона в тому, що оскільки тебе вже обрали в громаду, усі жителі громади гарантовано до тебе прийдуть, і ти гарантовано отримаєш гроші за них.
«Реформу має зрозуміти кожен пересічний українець»
Ви загадали, що держава повністю покриває три види послуг: первинну, екстрену і паліативну медицину. Чому в законопроекті не перераховані конкретні види послуг, що надаватимуться в рамках цих трьох сегментів?
Безумовно, кожна з цих допомог може бути детально розписана на дрібніші послуги, але там є 100% покриття, ми б не хотіли завантажувати пацієнта, він не повинен заглиблюватися в медицину. Для нього система повинна бути максимально проста. Коли ми розробляли цю дуже складну технічно систему, за мету собі поставили те, що реформу має зрозуміти кожен пересічний українець: водій маршрутки повинен знати, якщо його везуть на швидкій допомозі, він нічого не платить.
Чому ви думаєте, що людині не потрібно знати деталі? Незнання - простір для корупції.
Вона може знати, якщо цікавитиметься. Однак система в базовому принципі повинна бути простою для людини. Є країни, наприклад, де виписують дуже довгі списки медичних послуг і починають регулювати: МРТ з контрастом покривається, МРТ без контрасту не покривається. Людині доводиться самостійно у всьому розбиратися. Тут можливостей для зловживань набагато більше. Є дуже просте правило – в медицині лікар завжди правий. І в нього набагато сильніша позиція, бо сама людина не розуміється в медицині. Я, наприклад, - не медик за освітою, мене дуже легко обманути.
Не медик, але займаєтеся медичною реформою!
Так, я - економіст. Я займаюся реформою фінансування медицини. І роблю це професійно.
Якщо людина хоче розібратися в деталях медичної допомоги, котра їй пропонується - що надважливо на первинному етапі впровадження реформи - як їй це зробити?
Інформація буде відкритою. Зокрема, про тарифи - скільки, власне, коштує медична послуга у разі співоплати. Коли приймається бюджет на кожен рік, окремим додатком до нього йде державний гарантований пакет, в якому прописані всі тарифи, зокрема у разі спільної оплати. Для людини не буде сюрпризом, коли вона прийде в лікарню, їй скажуть: «Ось стільки ви повинні заплатити». Цифра буде відома. Ситуацій, коли у лікарні кажуть: «Нам не додали грошей за цю послугу, тому, будь ласка, доплачуйте», також не буде. Людина завжди може сказати: «Знаєте, вам цю послугу оплатили. Всі цифри - у публічному доступі».
Тобто коли людина готується до планової операції, вона повинна подивитися медичну складову бюджету на цей рік, щоб зрозуміти, за що платити, а за що – ні?
Національна служба здоров’я максимально поширюватиме цю інформацію. В дуже простому вигляді. От, ви згадали планову операцію. Вона - з дуже великою ймовірністю - буде предметом для співоплати. Тому що ми намагатимемося сконцентрувати кошти там, де ургентне - термінове. Де - планове, що може почекати – буде можливість співоплати.
Якщо людина знає про плановий характер операції, в неї має спрацювати бажання поцікавитися, яка є співоплата, щоб не залишитись обманутим. Також завжди є можливість подзвонити до Національної служби здоров’я, запитати в неї щось чи поскаржитись.
Тарифи будуть одинакові для всіх регіонів?
Так. Тарифи будуть одинакові, але вони встановлюватимуться, виходячи з ринково-обґрунтованої ціни, там, де це найдорожче. І в Києві, і в Жашкові тарифи будуть однаковими.
І щороку вони переглядатимуться?
Безумовно.
І список послуг?
Будуть переглядатися тарифи та перелік послуг, тому що кожного року змінюються можливості бюджету. Ми очікуємо ріст ВВП, маємо такі прогнози від Нацбанку. Отже, очікуємо, що кожного року можна буде збільшувати і обсяг, і тариф покриття - той відсоток, який покриває держава.
«Люди не зможуть звертатись за спеціалізованою медичною допомогою без направлення»
Національна служба здоров’я – це добре. Але складно. Так само як піти на сайт Верховної Ради та почитати бюджет на цей рік. Як ви плануєте інформувати населення в регіонах? Конкретно.
Дуже просто. По-перше, у бабусі в селі буде свій сімейний лікар, який повинен стати - як в усіх цивілізованих країнах - точкою першого контакту. Будь-яку інформацію можна дізнатися від нього, оскільки він виписуватиме направлення. Люди не зможуть звертатись за спеціалізованою медичною допомогою без направлення, інакше їм доведеться сплачувати в повному обсязі цю допомогу. Тобто перша точка контакту по селі – сімейний лікар. Друга, так само як наразі по програмі «Доступні ліки» - аптека. Тобто, можна завжди прийти, спитати або подивитися інформацію. Вона, я вже говорив, дуже проста. Не треба читати товстих книжок, великих викладок тощо.
Яким чином знайти свого сімейного лікаря? Йти до поліклініки за місцем прописки чи реєстрації? Як діяти людям, котрі не мають свого сімейного, дільничного лікаря та, взагалі, намагаються не стикатися із медициною в Україні?
На це питання мені легко відповісти, бо сам я не маю свого сімейного лікаря.
Я теж. І що нам з вами робити?
Для мене це - один із індикаторів реформи. Якщо в мене з’явиться сімейний лікар - значить, спрацювало.
Так де ви його шукатимете?
Спочатку почну з поліклініки, за місцем проживання.
Чи де прописані?
Там, де живу. Прописка тепер не матиме значення. Після реформи вибір у нас повністю вільний, людина зможе звертатися будь-де. Думаю, люди не будуть їхати кудись щось шукати - підуть, все ж таки, за місцем проживання.
Формально така опція – шукати там, де краще - є?
Формально буде. Але я особисто піду в свою поліклініку, попитаю людей, сусідів, тому що вони звертаються туди за допомогою. Спитаю, якого хорошого лікаря вони знають, піду до нього, подивлюся. Є ще інтернет, знайомі. Тобто всі доступні способи можна використовувати. Важливо зазначити, що є можливість зміни лікаря.
Випередили моє наступне запитання. Як це регламентується, адже з лікарем підписують договір?
Електронна система, яка супроводжуватиме цю роботу, дозволяє міняти лікаря за потреби.
На яких умовах?
Абсолютно вільно. В деяких країнах вводять доплату (за зміну лікаря, - С.К.). Наша реформа тільки починається, ми поки що цього не робитимемо. Людям треба дати можливість перший час підібрати лікаря. Оскільки ми запроваджуємо реформу з електронним реєстром пацієнтів, це дасть нам можливість дуже швидко реагувати на зміну лікарів – людина автоматично відкріпиться в системі від одного і прикріпиться до іншого. Прикріплюється вона до лікаря за допомогою документа, котрий має назву не договір, а декларація.
Такий собі «договір про намір»?
Так, намір і заява, на кшталт «хочу у вас лікуватися». Люди часто лякаються слова «договір», що він буде скріплятися, нотаріально завірятися. Це не юридичний договір, просто письмово оформлене бажання лікуватися у конкретного лікаря.
«На співоплату ми перейдемо лише з 2020 року»
В законопроекті щодо медичної реформи побіжно сказано про можливість введення субсидій для людей. Наприклад, бабуся запланувала операцію. Має пенсію, можливо, - після пенсійної реформи - матиме підвищену. Але цього все одно замало, щоб покрити навіть половину тої співоплати, котра передбачається в цьому випадку. Яким чином і коли буде розроблено механізм субсидій? Коли його буде впроваджено і як він діятиме?
Перш за все, хочу сказати, що, там, де є співоплата, діє кілька способів її покривання. Тому що є люди, для яких навіть маленька співоплата - у 20 гривень - може вплинути на вибір: звертатися до лікаря чи ні. Нам би цього дуже не хотілося. Тому є ряд механізмів, як цю співоплату покривати. По-перше, є добровільне медичне страхування. Більш молоді, економічно-активні люди цим скористаються. Є широкий перелік певних програм, котрі мають в середині кошти, але витрачаються через старий механізм. У законі є чітка вказівка: завдання Кабінету міністрів України – в короткий термін привести ці державні програми нового механізму.
Є багато пільгових категорій людей, яким ми, відповідно, покриваємо співоплати.
Третє – це можливість запроваджувати додаткові медичні субсидії. Механізм новий, його ще немає. Народні депутати, до речі, дуже активно пропонують його впроваджувати. І ми їх підтримуємо, бо це відповідає нашій філософії. Повинна бути економічна вартість послуги, тариф покриття і механізм покриття співоплати.
Коли очікувати появу хоча б «драфту» законопроекту щодо субсидій?
Я думаю, що цей законопроект може з’явитися в найкоротший термін.
До 15 липня (до кінця парламентської сесії - С.К.) не встигнете?
До 15 липня вже не встигнемо, але як тільки буде затверджений законопроект про медичну реформу, він дає підставу розробляти законопроект про субсидії.
Якщо з 1 січня набуває чинності медична реформа в первинному її вигляді, то, очевидно, і субсидії мають запрацювати одночасно?
Субсидії передбачаються з 2020 року, коли будуть впроваджені співоплати. В 2018 році у нас починаються реформи тільки на первинній ланці медичної допомоги, де є 100-відсоткове покриття. Ми робимо плавний вхід в реформу, і повністю вона запрацює у 2020 році.
З початку 2018 року про співоплату поки що не йдеться? Так?
Не йдеться! Навіть у 2019 році про якусь широку співоплату не йтиметься. Ми будемо поступово забирати на нові механізми фінансування окремі види стаціонарної допомоги і будемо дуже обережно працювати зі співоплатами. І лише з 2020 року ми повністю перейдемо на цю систему.
Час підготувати суспільство ще є. Я би хотіла, щоб ви докладніше розповіли про електронну систему, котра діятиме. Яким чином? Коли буде запроваджена - з 2018 чи з 2020 року? І як щодо безпеки приватних даних пацієнтів? Оскільки ми мали багато прикладів того, що електронні системи - починаючи від виборчої і закінчуючи електронними деклараціями - в нашій країні не надто добре захищені. Зокрема, й освітня.
Питання дуже слушне, тому що медичні дані є надзвичайно чутливими і важливими та потребують захищеності. Спочатку розкажу про наш загальний підхід. Ми запроваджуємо реформу поетапно. Під кожен етап розробляємо ті функції в електронній системі, які дозволять запустити його. Отже, якщо першим етапом реформи є первинна медична допомога, можливість обирати собі лікаря, платити цьому лікарю за пацієнта буде забезпечувати електронна система.
Першочергово ми планували почати реформу в липні, тому наш проектний офіс по електронній охороні здоров’я готував нам цю систему саме на цей час. В липні вона буде готова. Думаю, що ми почнемо з лікарями вчитися з нею працювати у разі прийняття законопроектів.
Частину стаціонарної допомоги або спеціалізованої ми не запускатимемо доти, доки в нас не буде можливості мати відповідну електронну систему. Маємо за принцип починати одразу з електронної системи.
Щодо безпеки даних, зараз на першому етапі ми почали роботу над цим і очікуємо, що, коли буде необхідність вводити вже медичні чутливі дані в систему, безпека буде повністю відпрацьована. Ви знаєте, що це довгі механізми, вони потребують і бюрократії, і технічної складової.
НАЗК теж довго працювало, і всі були переконані, що у них все в порядку.
Я знаю. Цей приклад висить над нами, як дамоклів меч. Їхній досвід ми вивчили. Є певні технічні запобіжники проти цього. Сподіваємося, що вони спрацюють. З нами працюють дуже досвідчені люди, консультанти, які робили такі системи в країнах, де вони вважаються зразковими. Наприклад, Естонія. І, сподіваємося, що ми будемо готові.
Система, що буде працювати з первинною медичною допомогою, не оперуватиме одразу медичними даними. Там будуть дані персональні і фінансові. Впевнений, в нас буде достатня якість (програмного забезпечення - С.К.) для оперування ними.
Чи правильно я розумію, що на первинному етапі людина сама вибиратиме, чи вносити їй дані в систему, чи ні? Чи це буде обов’язково?
Безумовно, вона буде давати інформовану згоду - розписуватиметься за це, відповідно до закону “Про персональні дані”.
Люди часто не приділяють увагу тому, за що розписуються...
Так. Але в проекті декларації усе видно - знизу там написано: “Я підтверджую свою згоду на те, що ці дані будуть занесені до електронної системи».
Хто, окрім лікаря та пацієнта, матиме доступ до цих персональних даних?
Тільки лікар та людина, а також - деперсоналізовано - Національна служба здоров’я. Вона не матиме доступу до конкретних пацієнтів - бачитиме все тільки узагальнено.
Де гарантія того, що при зміні лікаря - з причини припинення ним практики - він не забере з собою частину даних?
На це буде відповідне законодавство, яке нам необхідно розробити. Воно дуже велике. Ми маємо проекти закону - постанови Кабінету міністрів, які необхідні нам для першого етапу реформи. Але весь масив законодавства з електронної охорони здоров'я – це також наша задача. В цей законопроект, який приймається ВР, ми вперше в історії вписали норму щодо електронної охорони здоров’я - про те, що даними електронної охорони здоров'я можна користуватися в системі охорони здоров'я. Це перший крок. Решту ще будемо розробляти.
Ця інформація потрібна для аналізу ситуації, роботи лікарів?
Безумовно.
«Ніхто не хоче працювати в глибинці за такі гроші, де ще й робота доволі непроста»
Якщо у 2018 році співоплата за медичні послуги ще не вводиться, але перший етап медичної реформи запроваджується, як зміниться об'єм коштів, які держава витрачатиме на медицину?
Він зросте в тій сфері, де відбувається реформа. У нас є запаси.
Зросте наскільки? Конкретно.
Для первинної медичної допомоги він зросте поступово: за два роки - приблизно в два рази. У нас є принципова позиція в переговорах з Міністерством фінансів про те, що збільшення бюджету на охорону здоров’я необхідне, але відбуватиметься винятково під реформу. Та сфера, яку ми переводимо на оплату за послуги, також отримає підвищене фінансування, що дозволить мати економічно обгрунтований тариф. Ми знатимемо, що заклали в нього нормальний об’єм коштів на дохід лікаря, ліки, на витратні матеріали, на комунальні видатки. Тобто всі видатки на послугу там є, і ми можемо чітко казати, що це економічно обґрунтований тариф. Я думаю, що така позиція справедлива, тому що Міністерство фінансів хоче знати, за що ми платимо, а ми хочемо платити за результат для людей.
Яке буде співвідношення участі у фінансуванні медицини - на першому етапі реформи - центрального бюджету та місцевих?
Перед тим, як відповісти на це питання, я скажу про участь пацієнта і держави. Напевно, це теж цікаво. Сьогодні воно складає приблизно еквівалентно 50 на 50.
Це враховуючи хабарі?
Це вони, так. Дані - оцінні, можливо, ми точно не можемо їх виміряти. До 2021 року ми хочемо вийти на показник не більше 26% виплат «з кишені», а співоплат не більше 15%. Різниця полягає в тому, що деякі виплати «з кишені» є абсолютно нормальними, наприклад, ліки, які людина добровільно хоче купити в аптеці.
Тепер щодо місцевих бюджетів і державного бюджету. Дуже важливо, що роль місцевих бюджетів трохи зміниться і сфокусується більше на тому, на чому сфокусована в західних країнах, що є природно для місцевих бюджетів – догляд за інфраструктурою. Вони мають розвивати свою лікарню, дорогу, під’їзд до лікарні, робити ремонти, забезпечувати капітальні видатки… Одним словом - господарювати. Те, що вміє робити міський і сільський голова. Держава візьме на себе функцію покриття медичних послуг, фінансування державного гарантованого пакету.
Ви декілька разів згадали про Національну службу здоров'я. Наскільки мені відомо, ідея її створення належить вам?
Це - світова практика.
Ідея - ваша?
Створити її саме в такому вигляді – так. Ми обрали один з кількох варіантів.
Розкажіть докладніше про неї, тому що, навіть якщо детально прочитати законопроект, не зовсім зрозуміло, які функції вона виконуватиме, як працюватиме, коли буде створена і якщо регулюватиме якийсь підзаконний акт, то де він?
Національна служба здоров’я буде створена одразу після прийняття законопроекту, ми максимально підготувалися до цього і виписали відповідні положення. Коли законопроект приймається, ми подаємо в Кабінет Міністрів постанову про створення Національної служби здоров’я.
Її затверджує Кабінет міністрів?
Так. Національна служба здоров’я – це центральний орган виконавчої влади, його створює Кабінет Міністрів.
Підзвітний він також уряду?
Так.
Чому не Мінфіну?
Мінфін не повинен займатися медициною. Його завдання - політика в сфері державних фінансів, МОЗ - в сфері здоров’я. Національна служба здоров’я займається замовленням медичних послуг у лікарень від імені пацієнта в межах державного гарантованого пакета, це її основна функція. Які ще функції вона виконує? Проводить контроль за виконанням договорів. Часто говорять, що Національна служба здоров’я сама платить, сама контролює. Ні, вона не все контролює - лише те, чи договір був виконаний. Наприклад, до ліцензування вона відношення немає.
Ліцензування діяльності лікарів?
Так. Цим займається Міністерство охорони здоров’я. Національна служба здоров’я уклала договір, прийшла, перевірила, чи дійсно був наданий той обсяг послуг, згідно з договором.
Як вона перевірятиме, процедурно?
Вона матиме штат, до складу якого увійдуть економісти, медики, тому що вони повинні розбиратися в діях медичного закладу, і робитися все це буде на підставі даних, які є в електронній системі. НСЗ буде дивитися на узагальнені дані і робитиме висновок щодо відхилень.
Але ж ви самі сказали, що електронна система запрацює не одразу і не в повному обсязі...
Вона почне працювати з первинної медичної допомоги. Ми поетапно приєднуємо всіх до нової системи, до того моменту вони працюватимуть за старою системою.
Тобто Національна служба здоров’я – такий собі ревізор.
Не ревізор, це замовник медичних послуг і, як відповідальний замовник, він перевіряє якість виконання замовлення, це не є ревізійний орган.
Він працюватиме на постійній основі? Чи перевірки відбуватимуться вибірково там, де ви вважаєте за потрібне звернути увагу на якісь моменти?
Перевірки будуть тільки там, де в Національної служби здоров’я виникнуть питання. Наприклад, вона бачить, що на якійсь території сімейний лікар дуже часто направляє пацієнта до якогось фахівця. Виникає справедливе питання, чи є там…
Корупція, наприклад.
Так, чи сімейний лікар не виконує договір. Вона (Національна служба здоров’я - С.К.) йде до лікаря та робить перевірку.
Одне із поширених тверджень опонентів вашої реформи полягає у тому, що вона сприятиме розвитку медицини у великих населених пунктах, навіть обласних і районних, але точно не в селах. Сільська медицина змушена буде укрупнюватися. Ми починали з вами про це говорити: громада обирає лікаря, вона є замовником його послуг. А як бути, коли на десять сіл один лікар?
Я переконаний в тому, що ця реформа, навпаки, допоможе сільській медицині, тому що одна з головних її проблем – це те, що лікар не хоче туди їхати. Сільська медицина дуже залежить від фельдшерів, і це нормально. Однак фельдшер не може заміняти лікаря, лікарі все одно потрібні. Одна із причин, чому лікар туди не їде, за даними наших досліджень, - це, перш за все, дохід. Ніхто не хоче працювати в глибинці за такі гроші, де ще й робота доволі непроста.
У нас є проблеми з кадрами, але вона ширша та вирішуватиметься протягом довшого часу. Якщо у лікаря є гарантований дохід, він буде більш готовим їхати працювати у сільську місцевість за умови, що громада подбає про інші інфраструктурні моменти для його роботи. Наразі йде реформа децентралізації - готовність громад вирішувати інфраструктурні питання більша. Я це бачив на власні очі. Ми ж забезпечуємо дохід. Я вірю: в селах люди побачать лікарів.
Ви відчуваєте не/підтримку професійної спільноти щодо цієї реформи?
Я відчуваю і дуже сильно підтримку, і, безумовно, в нас є противники серед професійної спільноти.
Їх дуже багато.
Думаю, їх є багато…
Не думаєте, а знаєте.
Знаю. Є люди в професійній спільноті, яким ця реформа не вигідна. За 20 років існування нинішньої системи багато лікарів, головних лікарів, інших професіоналів адаптувалися до життя в ній. Зміни їх лякають, і це зрозуміло, це нормально. Є лікарі, які дуже нас підтримують, і це теж нормально, тому що частина фахівців усвідомлює, що далі так не можна. Ситуація нормальна, ми готові з цим працювати.
Але ж дивно, що опонентами виступають найбільш знані у медичній сфері люди.
По-різному. Є найбільш знані в медичній сфері, які підтримують.
На підтримку кого конкретно ви спираєтеся?
На підтримку керівників тих медичних закладів, які сьогодні надають якісні послуги.
Їхні назви?
Вони є скрізь. В Академії наук, серед великих міських лікарень, обласних лікарень. Тобто не можна узагальнювати: в будь-якій, скажімо, виборці, є противники, є прихильники. Я не хочу зараз вказувати пальцями. Але точно кажу: є в Академії наук, серед керівників великих лікарень, районних лікарень ті, хто дуже підтримує нашу реформу.
Запитань не може не викликати те, що, попри необхідність і правильність цієї реформи, з двох конче потрібних законопроектів в першому читання прийнятий тільки один (і то не з першої спроби), на другий голосів не вистачило. І списувати це на активність лобістів старої системи наївно, як мінімум.
Ми й не намагаємося це так пояснювати. Ми побачили те, на що очікували. Що ця реформа буде йти не так, як решта законів. Побачили одну просту річ: кожен депутат хоче максимально глибоко вникнути в питання, тому що відчуває відповідальність. Це дуже добре. Звичайно, в нас дуже багато роботи. До сих пір є багато депутатів, у яких залишаються питання, що також нормально. Тому щодня в мене особисто є по кілька зустрічей з народними депутатами - ми максимально з цим працюємо. Друге, що ми побачили: в депутатів є позиція. Позиція за і позиція проти.
Третє, що ми побачили: реформа дійсно є справжньою, тому що зала була емоційно налаштована, були чіткі позиції, дуже жорсткі заяви, байдужих було дуже мало. Мені здається, це є свідченням якості, значить, що реформа правильна.
То коли ви йдете обирати собі сімейного лікаря?
Приймаємо законопроект, і одразу.
А як не приймаєте, не йдете?
Як не приймаємо, не йду - нічого не працюватиме.