Подією, яка сколихнула українців, став силовий розгін мирної акції протесту на київському Майдані.
Те, що об’єднує всіх повсталих – прагнення відставки уряду і обурення тиском Росії.
Українське повстання стане Революцією лише тоді, коли призведе до зміни Системи. Передусім Системи соціальної.
Якщо все обмежиться тільки заміною одного президента на іншого, а замість облич сьогоднішніх міністрів ми побачимо до болі знайомі фігури «помаранчевих» урядовців, суспільство знову відчує гіркоту розчарувань, як це було після подій 2004-го.
Люди вийшли на Майдани, тому що хочуть поміняти все своє життя, а не лише осіб при владі.
Проте формувати порядок денний на київському Майдані і вести перемовини з владою будуть опозиційні вожді. І їхній безпосередній інтерес – використати повстання для приходу до влади.
Ніяких програм реформ, які мають відбутися в Україні після зміни влади, поки що не озвучено.
Зрозуміло, партійці не зможуть запропонувати нічого іншого, ніж ми бачили у 2005-10 роках. Не тому, що не здатні, а тому що соціальна природа цих партій по суті така ж, як у Партії регіонів. Партії великого капіталу.
Між тим народні виступи в Україні 2013-го, як і 2000-го та 2004-го, спричинили саме соціальні протиріччя. І для їх розв’язання необхідно здійснити системні реформи.
Передусім реформи соціальні: прогресивна система оподаткування, відмова від «пенсійної», «медичної», «освітньої» та інших «ринкових» реформ, зокрема від підвищення комунальних та транспортних тарифів, та націоналізація базових галузей економіки.
Реформи політичні: перехід від президентської до парламентської республіки, перехід повноважень від державних адміністрацій до місцевого самоврядування.
Те, що громадські активісти та протестні соціальні групи, зможуть, всупереч опозиційним політикам, сформувати свій порядок денний у теперішній конкретно-історичній ситуації, надії небагато. Але надія є.
Тому що після нічного розгону Майдану українці прокинулися не у Білорусі, а все таки в Україні. Того дня ми показали, що, попри «Беркут», свобода зібрань у нас таки є.
І тому що в Україні є багато майданів, які не жалують партійні прапори, а київські студенти під час демонстрації 1 грудня сформували свою окрему колону.
Попри все, сформувати соціальний порядок денний є необхідним, аби народне повстання переросло у соціальну Революцію, а не залишилось в історії одним з Майданів.
І для того, аби люди, які вийшли сьогодні на майдани з прапорами ЄС, через кілька років не виходили туди знову. Але тоді вже щоб протестувати проти соціальної та економічної політики ЄС, як це роблять сьогодні греки, португальці та багато інших європейців.