Використав мандат у власних інтересах: позиція прокуратури
У жовтні 2014 року тодішній парламентар звернувся до апарату ВРУ з вимогою надати йому компенсацію за житло. Аби отримати гроші, нардепу було достатньо звернутися з заявою та документом про місце реєстрації в Стрию. Як інформують у САП, апарат не мав повноважень перевіряти законність його вимоги. Водночас нардеп не повинен був надавати папери на підтвердження, що він дійсно не має житла в Києві або 30-кілометровій зоні довкола столиці.
Між іншим, важливий доказ у справі – Звіт Рахункової палати України про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів апаратом ВРУ за 2014-2015 роки - підтвердив, що Левус не мав права винаймати готель, якщо має нерухомість. Аудит також зазначив, що чиновники апарату не уповноважені були перевіряти якісь додаткові документи.
«У звіті теж вказано, що можливе удосконалення законодавства. Але якщо читати детально, то удосконалення, за позицією Рахункової палати, – це надання можливості перевіряти, чи не обманює депутат. Але ж депутат має бути взірцем свідомих громадян, які йдуть у Верховну Раду, аби турбуватися про долю України та її благополуччя. Це записано в Присязі», – акцентував прокурор САП Валентин Мусіяка.
Ще в березні 2013 року подружжя Левусів придбало столичну квартиру на Героїв Сталінграда. Її зареєстрували на дружину, але набуте в шлюбі майно – спільна власність. Проте за 18 місяців родина не спромоглася зробити ремонт, а тому не проживала у власному помешканні.
Прокурор у дебатах зазначив: законодавство покладалось на взірцевість і порядність нардепа. Той присягав, що не використовуватиме мандат у власних цілях. А тому не мав би прохати гроші з держбюджету, маючи житло в Києві.
Сторона обвинувачення просила ув’язнити Левуса на три роки з забороною рік займати певні посади та помістити під варту до набрання вироком законної сили, бо він може переховуватись.
Що заважало парламентарю жити у власній оселі?
У САП стверджували, що неналежні умови для проживання під час слідства не підтвердились. Оскільки були наявні комунікації, то квартира, за версією прокурорів, була придатна для користування.
Цікаво, що претензії до попереднього власника квартири в обвинуваченого з'явилися виключно після відкриття кримінального провадження, наголошують у прокуратурі.
Підпис Левусів стояв під договором купівлі-продажу житла, за яким покупець не виявив недоліків, які перешкоджають використанню за призначенням квартири.
На допиті під присягою колишня власниця квартири Олена Сапсай розповіла, що в житлі були пластикові вікна, броньовані двері та загалом вона хоч і потребувала ремонту, проте була в нормальному стані.
Захист екснардепа базувався на нібито правовому неврегульованості тлумачення, що таке "забезпеченість житлом". Захисник Віталій Коломієць стверджував, що квартира була збудована 40 років тому, потребувала капітального ремонту, заміни сантехніки, купівлі меблів.
Чому за 18 місяців нардеп не зміг облаштувати своє житло? Адвокат каже, що Андрій Левус не відремонтував власну квартиру, бо тривала війна, а він перебував на посаді заступника голови СБУ, пізніше був нардепом і членом комітету ВР з питань нацбезпеки.
«Його життя проходило між фронтом і сесійними тижнями», – стверджував адвокат.
За словами Коломійця, домашнім господарством топчиновник зміг займатись лише в кінці 2016 року. А дружина жила в тестя на дачі під Києвом з немовлям. Зокрема й тому, що родині нібито загрожувала небезпека, бо Росія визнала Левуса «міжнародним терористом».
Обвинувачений засекретив від преси та громадськості свій допит. Проте під час оголошення вироку стало відомо, що відремонтувати власне житло йому не дозволяли, зокрема, й додаткові витрати на новонародженого сина.
Адвокати апелювали до правової невизначеності
Захист звинуватив чиновників апарату в службовій недбалості. Мовляв, оскільки інструкції суперечать закону, відповідальність має нести не заявник, а чиновник, котрий ті інструкції приймав.
«Підзахисний жодним чином не впливав на прийняття цього чи інших положень, яких дотримувались і нардепи, і апарат. У Положенні вказано, що за наслідками розгляду заяв приймається рішення щодо виплати компенсацій. Тобто відбувалась процедура розгляду цієї заяви. Рішення про надання компенсації не залежало від влади Левуса. А оскільки він не мав влади, то не міг нею зловживати», – переконаний адвокат.
Захист був непохитним: заява з проханням нардепа дати кошти на готель – не акт влади.
«Стовідсоткової моєї вини немає»: позиція обвинуваченого
«Людина, яка долучилася до створення антикорупційних органів України, сама з ними зіштовхнулась. Я хотів, аби моя справа розглядалася максимально чисто і неполітизовано. Стовідсоткової моєї вини у цьому так званому злочині немає», – сказав колишній нардеп у «останньому слові» перед вироком.
Додав: працюючи в СБУ, міг би користуватися своїм нібито вищим статусом, проте цього не робив. Андрій Левус наголосив, що не хотів переводити цю справу в політично вмотивовану.
«Непередбачуваний закон та жодної вигоди»: з яких мотивів суд виправдав Левуса?
Колегія суддів ВАКСу постановила: звертаючись до апарату, обвинувачений не діяв як представник влади і не реалізував свої владні повноваження, а просто реалізував своє конституційне право громадянина на житло. Суд дійшов висновку, що нардеп не мав можливості давати вказівки, аби отримувати майно та розпоряджатись бюджетними коштами. Тому Левус – не спецсуб’єкт у цьому випадку, а загальний суб'єкт права, як і кожний громадянин.
На переконання суду, не було конституційного врегулювання закону й підзаконного акта щодо того, як взагалі приймається рішення про забезпечення житлом нардепів.
Судді посилались на практику ЄСПЛ, згідно з якою законодавство має бути чітким і передбаченим, а правова норма – якісною й недвозначною, щоб це не призводило до сваволі. У вироку зазначено, що було відсутнє стабільне зрозуміле та передбачуване законодавство, а редакції статті про компенсацію суперечили одна одній.
Так, ВАКС дійшов висновку, що Левус взагалі не передбачав юридичні наслідки своєї поведінки.
Важливо наголосити: на думку суддів, закон не містив правового врегулювання, за яких умов нардеп забезпечений житлом в Києві. Буцімто «незабезпеченість житлом у Києві» можна тлумачити по-різному. І ось коли нардеп прохав гроші на готель, не було «послідовного правового тлумачення». А тому за відсутності чітких положень закону, мовляв, тяжко дати оцінку поясненням, чому він не жив у квартирі дружини.
«Низька якість закону сприяла тому, що депутат не діяв протиправно. Ніякого покарання без закону, каже Конвенція. Дії Левуса не суперечили інтересам служби, а оплата готельного номеру не вважається вигодою. Шкоди не доведено», – йдеться у вироку.
Між іншим, у 2016 році були внесені зміни до закону, за якими нардеп уже мав додавати документ про незабезпеченість житлом саме в Києві. Проте Андрій Левус цього не зробив і далі жив у готелі. Суд не встановив, чи належним чином він був ознайомлений з правовими нормами. Також немає підтвердження, що парламентар читав нові редакції закону. Утім хіба незнання закону звільняє від відповідальності?
Окрім того, суд не встановлював, чи була придатна для проживання квартира з технічної точки зору. Проте доводи обвинуваченого про те, що жити там було не можна, взяли до уваги. На думку суду, Левус реалізував свої депутатській гарантії, бо жив у готелі, а не, скажімо, здавав його комусь.
Насамкінець ВАКС визнав свідчення Левуса щирими і відхилив показання більшості свідків прокуратури.
«Має бути здоровий глузд»: прокуратура оскаржить вирок
Прокурор Валентин Мусіяка в коментарі LB.ua резюмував: навіть протиправності дій Левуса при зверненні за компенсацією суд не встановив.
«Більше того, вбачається, що судді вважають, що законодавство було недосконале і незрозуміле правозастосовчим. Хоча той абзац закону щодо забезпеченості житлом у Києві більш ніж зрозумілий, виходячи з формулювання. У суді звучало, що немає чіткого визначення цього поняття, але ж десь має бути здоровий глузд. Коли є у власності житло, то запитайте в будь-кого на вулиці, чи забезпечена така особа житлом? Я думаю, що це риторичне питання. Багато питань до мотивів суду», – вважає Мусіяка.
Виправдувальний вирок оскаржуватимуть. Тепер слово за Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду.
Прокуратура перевіряє версії злочинних дій управлінців Апарату
За словами прокурора, у САП є кримінальне провадження за фактом можливого заволодіння бюджетними грошима службовими особами апарату ВРУ у змові з народними депутатами.
Первинну справу відкрили ще в жовтні 2018 року. Паралельно ДБР розслідувало дії виключно службових осіб апарату. У січні 2019 року справу ДБР приєднали як окремий епізод.
«Провадження досі відкрите, досудове розслідування щодо конкретних службових осіб апарату ВР триває. Проте наразі не встановлено достатніх обставин для повідомлення комусь про підозру», – прокоментував Мусіяка.
У Антикорсуді відсутня стала судова практика щодо інкримінованого Левусу злочину
На суді Андрій Левус сказав, що «до вироку у подібних справах дійшов лише я, очевидно, як найбільший корупціонер, який використав статус у власних цілях». І злукавив. Бо 23 квітня 2020 екснардеп Олександр Черненко добровільно визнав себе винним в отриманні незаконної компенсації за житло та пішов на угоду. Справи дуже схожі: Черненко мав помешкання в Києві, як і Левус, проте проживав у тому ж готелі коштом бюджету.
Рік тому Антикорсуд дійшов висновку, що справа проти Черненка зайшла до суду з правильною кваліфікацією. Себто злочин інкримінували правильно і, як наслідок, належним чином особу притягнули до кримінальної відповідальності. Отже, тепер може йтися про відсутність сталої судової практики у ВАКСі щодо злочинів за цією статтею.
Наразі в Антикорсуді суді розглядають чотири справи з аналогічним обвинуваченням стосовно Олександра Пресмана, Дмитра Колєснікова, Максима Полякова та Руслана Сольвара. Три справи вже близькі до фінішу, в одній судовий розгляд лише стартував. У САП також повідомили, що у квітні один з колишніх народних депутатів заявив про бажання піти на угоду зі слідством. Проте вона ще не підписана. Відтак не зрозуміло, чи обвинувачений тепер визнає себе винним.
Нарешті, завдяки ініційованим НАБУ й САП кримінальним провадженням не лише суттєво зменшено бюджетні видатки та частково повернуто до бюджету незаконно одержані кошти, а й удосконалено механізм отримання відповідних компенсацій за житло.
Тепер парламентарі подають до апарату ВРУ не тільки заяви, а й договори оренди житла та оригінали документів про оплату користування ним. А також підтверджують факт відсутності житла в столиці та передмісті Києва.