Міністерство оборони України витратило 2 млрд гривень на контракти із закупівлі боєприпасів, які не були виконані, а кошти не повернуті. Це контракт на постачання мінометних мін із "Львівським арсеналом", контракт на 30 000 танкових пострілів із хорватською WDG promet та 15 000 комплектів шоломів і бронежилетів зі словацькою Sevotech, йдеться у розслідуванні hromadske.
Із "Львівським арсеналом" контракт на закупівлю 100 000 мін уклали в жовтні 2022. Від міністерства його підписав тодішній т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв, а за підприємство – директор, ексдепутат Юрій Збітнєв.
"Вартість контракту – 1 млрд 380 млн гривень, або ж 37,5 млн доларів. Держава заплатила наперед майже 100% суми. Перші міни мали прийти за місяць, але цього не сталося ні через пів року, ні через рік", – йдеться у розслідуванні.
"Львівський арсенал" виявився зареєстрованим у Києві, у звичайному житловому будинку. Журналісти знайшли за цією адресою порожній офіс. Натомість компанія використовує адміністративні приміщення за іншою адресою, але там відповідати на запитання відмовилися. Журналісти припустили, що ця компанія в контракті є лише прокладкою.
За кілька місяців до угоди з Міноборони, у серпні 2022-го, "Львівський Арсенал" уклав контракт зі словацькою компанією Sevotech, яка не є великим гравцем ринку озброєнь, але присутня на ньому вже 20 років.
Sevotech повинен був привезти 100 тисяч мін в Україну майже за 1,5 млрд грн. "Львівський арсенал" же мав тільки отримати кошти від Міністерства й перерахувати їх далі, залишивши собі 3% – рівно стільки, скільки було дозволено постановою Кабміну.
Sevotech має працівника Олексія Хорошаєва, і він – українець. До повномасштабної війни працював заступником директора державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «ПРОГРЕС»". Це спецекспортер, що торгує зброєю і входить до складу концерну "Укроборонпром". Наприкінці 2022-го Хорошаєв став членом наглядової ради словацької компанії Sevotech, і запропонував міни для України.
"За словами Хорошаєва, Sevotech у контракті про 100 тисяч мін для Міноборони так само був лише прокладкою, як і «Львівський арсенал». Тобто так само мав просто перерахувати гроші далі – хорватській компанії WDG promet, з якою Sevotech мав контракт", – стверджують журналісти.
Ця компанія створена лише в серпні 2022 року. Її засновник, директор і взагалі єдиний працівник – Матіас Зубак, син скандально відомого торговця зброєю Звонка Зубака, який під час війни за незалежність Хорватії постачав туди зброю в обхід ембарго.
Але і WDG врешті не є виробником. Ця компанія мала купити амуніцію для України на хорватському заводі Elmech Sintermak.
"Таким чином, в одному контракті між Міністерством оборони України та реальним виробником озброєння стояло цілих три прокладки, задачею яких було лише отримувати кошти", – зазначили журналісти.
Лієв у спілкуванні з журналістами сказав, що від початку йшлося тільки про словацький Sevotech і завод Elmech Sintermak у Хорватії, і лише через кілька місяців після укладання угоди в Міністерстві дізналися, що в ній брала участь компанія WDG. "Львівський арсенал" перерахував своїм закордонним партнерам тільки 30% отриманих коштів. Решту грошей на рахунках компанії заарештували з ініціативи Міноборони, коли стало очевидно, що всі терміни постачання прострочено.
"Відповідно до протоколу засідання робочої групи з розгляду комерційних пропозицій від 7 жовтня 2022 року, було вирішено укласти контракт зі «Львівським Арсеналом» на відкладальних умовах, тобто коли буде ліцензія, підписуємо додаткові угоди та визначаємо на конкретні дати поставки. 11 жовтня … було укладено державний контракт з ТОВ «Львівський Арсенал». 2 листопада … було отримано експортну ліцензію у Словацькій Республіці. Як було заявлено постачальником – це країна експортер, тобто Україна саме зі Словаччини повинна отримати товар. 10 листопада 2022 було підписано додаткову угоду на постачання Товару та визначено строк поставки першої партії 20.12.2022 та всіх 4-ох партій до 20.02.2023", – прокоментував контракт тодішній міністр оборони Олексій Резніков.
Як пояснила Дана Ярова з Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, торгівля озброєнням надзвичайно зарегульована сфера. Якби міни везли зі Словаччини, словацької ліцензії Sevotech та української "Арсеналу" було б достатньо. Але "арсенал" говорив міністерству, що міни будуть із Хорватії, тому обов’язково потрібна була також хорватська імпортна ліцензія. Бо держави-члени ЄС самостійно визначають, кому продавати зброю, а кому ні.
Хорватської ліцензії не було. Хорватія не має прямого кордону зі Словаччиною, а значить потрібні були ще й дозволи на перевезення озброєння по території чи то Угорщини, чи то Австрії та Словенії. Цих дозволів теж не було. Ярова сказала, що неправильно було укладати контракт із компанією без зрозумілої схеми логістики.
Міни для української армії нібито мав виготовити хорватський завод Elmech Sintermak.
"Однак на запит hromadske Elmech однозначно відповів, що ніколи не отримував ні коштів, ні сертифікатів кінцевого користувача – чи то від держави Україна, чи від котроїсь зі згаданих компаній", – додали в розслідуванні.
Кінцевим отримувачем коштів лишається WDG Матіаса Зубака. Офіс WDG у Загребі виявився порожнім. Сам Зубак спілкуватися з журналістами відмовився – попросив це зробити адвоката Їржі Вітченса. Надане ним пояснення журналісти назвали правдивим лише частково. За контрактом між WDG та Sevotech попередня оплата справді мала складати 50%. Але за контрактом між Sevotech та "Львівським арсеналом" попередню оплату можна було здійснювати частково, у розмірі "не менше 35% від ціни контракту". Ті гроші, які "Арсенал" заплатив Sevotech, складали якраз 35%. Тобто контракти всіх учасників схеми просто не були узгоджені між собою, і вся ця конструкція із самого початку була нежиттєздатною.
Також з'ясувалося, що ще до контракту на міни Sevotech провалила ще один контракт із МО України.
Вітченс розповів, що у квітні 2023 представники WDG отримали запрошення на зустріч у Празі, де мали обговорювати подальшу долю контракту про міни. І на зустріч прийшов народний депутат Сергій Тарута. Йому належали офіси, де проходила зустріч.
Тарута в спілкуванні з журналістами сказав, що знав і Збітнєва, і Зубаків ще задовго до цієї зустрічі і, коли дізнався про проблеми з контрактом, запропонував виступити "медіатором".
Так само як і Sevotech, компанія Зубака WDG promet мала ще один провальний контракт із Міністерством оборони України. У грудні 2022 року Лієв і Зубак підписали ще одну – цього разу пряму – угоду на постачання до України 30 тисяч танкових пострілів калібру 125 мм за 32,5 млн євро. Лієв стверджує, що не знак на той момент, що WDG є також учасником контракту про міни, адже в договорі з "Арсеналом" WDG не фігурував. До сьогодні жодного танкового пострілу Україна за цим контрактом не отримала. Передплата за договором складала 10% або близько 3 млн євро. При цьому сплачених коштів на рахунку компанії не лишилося – лише 400 євро. А загалом за двома контрактами Україна прямо або опосередковано заплатила WDG promet 14,6 млн євро.
Журналісти стверджують, що їхнє джерело у Міноборони сказало, що вказівка підписати щонайменше одного зі згаданих контрактів нібито надійшла з Офісу Президента України.
У розмові з журналістами Хорошаєв згадував тодішнього заступника міністра оборони Дениса Шарапова. Ярова каже, що в міністерстві Шарапов займався не тільки куртками. За словами Дани Ярової, за часів роботи в Міністерстві Денис Шарапов займався закупівлею озброєнь.
Шарапов заперечив, що коли-небудь був дотичний до історії з "Арсеналом". Каже, що координував лише роботу спецекспортерів, а "Львівський арсенал" таким не був.
Так само Денис Шарапов заперечує твердження Хорошаєва. Запевняє, що, можливо, і отримував якісь пропозиції від WDG та Sevotech, але ніколи з їхніми представниками не спілкувався.
По трьох контрактах загальною вартістю 3 млрд гривень Міністерство сплатило близько 2 млрд, але замовленого не отримало. Приблизно 800 млн гривень досі залишаються під контролем України – це залишок коштів по мінному контракту, які були заарештовані на рахунках "Львівського арсеналу".
Нагадаємо, що це не перше розслідування щодо зірваних оборонних контрактів. 25 травня УП опублікувала розслідування про те, що українські компанії-імпортери зброї у минулому році отримали мільярди гривень за контрактами Міністерства оборони і не виконали поставки озброєння. Видання стверджує, що станом на 23 травня поточного року в судовому реєстрі є щонайменше 30 позовів від Міноборони до підрядників за невиконання контрактів.
Міністр оборони Резніков тоді говорив, що зрив контрактів відбувся не з вини українських компаній.
Міноборони судиться із компаніями, які не виконали контракти.