Члени Вищої ради правосуддя вважали, що у них немає підстав не вносити подання президенту про призначення суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ В'ячеслава Наставного і Сергія Слинька, які розглядали касацію на рішення про позбавлення волі нинішнього Генерального прокурора Юрія Луценка. Про це в інтерв'ю LB.ua заявив член ВРП Андрій Бойко.
«Основним аргументом було те, що у ВРП немає підстав, щоб не вносити подання на цих кандидатів Президенту України. На момент розгляду цих кандидатів у Вищій кваліфікаційній комісії суддів відомості про розгляд цими суддями справи Луценка були предметом розгляду ВККС і вдаватися до переоцінки цих відомостей немає підстав», - зазначив Бойко.
За його словами, згідно з частиною 4 статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президенту подання про призначення судді на посаду, якщо є розумні підстави сумніватися щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності, професійної етики чи інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
«Однак, за умови, якщо такі відомості не були предметом розгляду ВККС або ВККС не дала належної оцінки таких відомостей у рамках процедури кваліфікаційного оцінювання відповідного кандидата. Очевидно, колеги вважали, що ВККС уже надала належну оцінку цим відомостям і, повторюся, напевно, немає підстав здійснювати переоцінку цих відомостей, адже ВККС подолала негативний висновок Громадської ради доброчесності стосовно цих кандидатів. Таким чином, комісія оцінила всю інформацію про Слинька та Наставного», - пояснив позицію більшості членів ВРП Бойко.
Він додав, що був доповідачем з питання про внесення подання на призначення Слинька.
«Слинько та Наставний у складі колегії суддів розглядали касаційну скаргу у справі про притягнення Юрія Луценка до кримінальної відповідальності. Своєю чергою, Європейський суд з прав людини на той момент уже ухвалив рішення про порушення Україною ст. 5 і ст.18 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо застосування до Луценка запобіжного заходу. Європейський суд з прав людини побачив не тільки порушення ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), а й зазначив, що мало місце порушення ст. 18, а саме застосування запобіжного заходу для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені», - озвучив свою позицію Бойко, але колеги не дослухалися до неї.
Проте, президент не може не призначити цих суддів. «Мені важко коментувати, яким чином Президент України може відреагувати на суспільний резонанс, пов'язаний із внесенням подання про окремих кандидатів на посаду судді Верховного Суду. Але ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ні Конституція України не наділяють Президента України правом, щоб відмовити в призначенні на посаду судді за поданням ВРП», - вважає член ВРП.