Рішення асоціації було необхідне аби визначити, чи необхідно робити виплати по CDS, які було випущено під український державний зовнішній борг. CDS – credit default swap є похідним фінансовим інструментом (деривативом), емітент (продавець) якого обіцяє виплати покупцю компенсацію у випадку дефолту по певному фінансовому інструменту, тобто це – аналог страховки для цінних паперів. Відповідно, коли Україна не зробила виплат по єврооблігаціях 23 вересня, то виникало технічне питання – чи вважати це дефолтом, тобто чи має продавець CDS сплатити покупцям. Відповідь оголошено 5 жовтня – так, дефолт відбувся.
Це не унікальний випадок. Минулого року відбувся аналогічний дефолт по боргу Аргентини – тоді виплати склали майже 3 млрд дол. По Україні виплати очікуються значно менші, бо і боргів у нас менше, точну суму по 500 млн доларів єврооблігацій, які мали б бути сплаченими у вересні оголосять днями. Важливо розуміти – виплати робить не Україна, а емітент CDS.
Дефолт не обмежується виключно рішенням асоціації. Рейтинґове агентство Standard & Poor's надало українському короткотерміновому зовнішньому боргу рейтинґ SD тобто "вибірковий дефолт". Такий рейтинґ практично унеможливлює зовнішні приватні запозичення для країни, що на даний момент, доки ми співпрацюємо з МВФ та іншими наддержавними позичальниками, не є суттєвою проблемою.
Насправді, основне гаряче питання з українським зовнішнім боргом на поточний момент є не дефолт, а ситуація з боргом перед РФ.
Нагадаю, у грудні 2013 року уряд Азарова позичив 3 млрд доларів у Росії (державного фонду суспільного добробуту), з якого половина пішла на покриття боргу за газ перед Газпромом, інша половина – на фінансування дефіциту бюджету. Цей борг було формально випущено у вигляді держоблігацій зовнішньої позики, тобто євробондів, і тому вони, разом з усіма іншими євробондами, є частиною 18 млрд доларів реструктуризованого боргу. Хоча умови для Росії є відносно кращими за інших кредиторів – вони давали під 5% річних (більшість інших випусків – понад 7%), тому збільшення ставки до 7,75% покращує умови обслуговування боргу для кредитора, РФ не погоджується з умовами реструктуризації.
Тому перед Україну стоїть 2 опції: або заплатити повну суму, або наполягати на єдиних умовах реструктуризації для усіх кредиторів. Для виплати у бюджеті необхідно знайти понад 64 млрд грн, що, наприклад, у півтори рази перевищує витрати на Міноборони цього року – тобто практично неймовірно знайти таку суму з власних джерел. Також це прецедент зміни умов реструктуризації для одного з кредиторів – інші теж можуть забажати окремих умов.
Якщо Україна наполягає на єдиних умовах – м’яч переходить до МВФ. Справа у тому, що МВФ може співпрацювати з країнами, у яких дефолт по приватному боргу (як зараз кваліфікуються ці 3 млрд доларів), проте обмежений у співпраці якщо дефолт торкнувся міждержавного боргу. Росія наполягає саме на міждержавній природі цього боргу. Тож МВФ може:
- Залишити борг у приватному статусі
- Змінити статус на міждержавний і призупинити співпрацю з Україною у випадку дефолту по ньому
- Змінити статус на міждержавний і змінити власні правила аби продовжити співпрацю з Україною у випадку дефолту по цьому боргу
Треба усвідомлювати що виплата мала б трапитись у грудні – посередині опалювального сезону, на який ми не можемо обійтись виключно власним видобутком, запасами та імпортом газу з Європи. Контрольована російською владою компанія Газпром може спробувати тиснути на Україну обмеженням імпорту газу навіть за умов авансової сплати за нього.
Тож оголошений дефолт є не таким, що вплине на пересічного українця, проте питання боргів ще може знову стати гарячим.