У неділю, 8 вересня прихильники Комуністичної партії проголосували за проведення референдуму, який дасть відповідь на питання чи підтримують громадяни приєднання України до Митного союзу. Здавалося б, ініціатива комуністів спрямована на вирішення принципового для цієї партії питання. Проте, існує ряд факторів, які свідчать, що так званий «референдум» насправді не є тим, за що його хочуть видати організатори.
Перш за все, варто розібратися у тому, чи був комуністичний захід легітимними зборами громадян щодо ініціювання проведення всеукраїнського референдуму.
На початку свого виступу Петро Симоненко заявив, що присутні мають всі юридичні підстави розпочати роботу. Він зазначив, що Центральна виборча комісія письмово повідомлена про дату, час, місце і мету проведення заходу. Оргкомітет зареєстрував 2508 осіб з усіх регіонів країни, а у роботі зборів бере участь член ЦВК Юрій Донченко. Присутність останнього мала б розвіяти сумніви щодо законності заходу та засвідчити легітимність прийнятих рішень.
Закон о всеукраинском референдуме юридически не совсем приличный, и нужно делать все возможное для того, чтобы референдум в Украине не состоялся.
— Экс-глава Центральной избирательной комиссии Владимир Шаповал
Можна припустити, що комуністи, які проводили зустріч у закритому режимі, планували в подальшому через акредитовані ЗМІ донести до громадськості ту частину інформації, яка б засвідчувала законність їхніх дій. Якщо б організаторам вдалося забезпечити присутність на заході лише лояльних ЗМІ, цілком можливо, що роль члена ЦВК на зборах певний час залишалася б нез’ясованою. Це, в свою чергу, дало б підстави для різноманітних припущень та маніпулятивних заяв. Однак, прорахунки в роботі охорони, яка не змогла завадити неакредитованим журналістам поспілкуватися з Юрієм Донченком, дозволили встановити, що член ЦВК перебував на заході, як фізична особа.
Журналіст: Є заборона ЦВК надсилати свого члена сюди. Тобто Ви тут як фізична особа чи представник ЦВК?
Юрій Донченко: Як фізична особа яка хоче для себе у подальшому прийняти рішення з цих питань, бути об’єктивною. Я сьогодні сподівався подивитися, що тут відбувається. Тим більше, що я відповідаю за питання референдуму в комітеті.
Журналіст: Тобто, можна сказати так, що вимога закону про обов’язкову присутність делегованого члена ЦВК наразі невиконана?
Юрій Донченко: Виконана.
Журналіст: Ви порушили ухвалу суду?
Юрій Донченко: Ні, Центральна Виборча Комісія повністю виконала рішення суду. Але я, як фізична особа, прийшов подивитися, що тут відбувається. Це загальновідомі дані, що такі збори були. Я відповідаю в комісії за питання референдуму і я повинен знати об’єктивно, коли дійдуть до проекту, як вони приймались.
Варто зазначити, що навіть не до кінця вдале обмеження доступу громадськості та представників ЗМІ до недільних зборів мало виграшні наслідки для комуністів. Так, частина експертів досі не може дати однозначну оцінку легітимності зборів через брак інформації. Зокрема, про це ОПОРІ повідомив відомий український політик Юрій Ключковський.
– Мені зараз буде важко коментувати. Ви там були, ви щось знаєте, що там відбувалося. Я знаю тільки з тих скупих повідомлень, що є. Якщо би я знав щось трошки більше, я би міг щось коментувати, – каже політик, народний депутат III-IV скликань. – Я, наприклад, дійсно не знаю чи був там підрахунок голосів, чи не було. Ніде, ні в яких повідомленнях про це не згадується. Не кажуть, що не було, але й не кажуть, що було. Тому, я не знаю, що було насправді.
Остаточну крапу в питанні чи була недільна зустріч комуністів зборами щодо ініціювання проведення всеукраїнського референдуму має поставити Центральна виборча комісія. З коментаря Юрія Донченка відомо, що організатори не забезпечили дотримання необхідних процедур. Це доводять дані Громадянської мережі ОПОРА про те, що напередодні зборів пан Донченко був у відпустці. Повернутися до виконання службових повноважень у неділю, 8 вересня член ЦВК не міг. Таким чином, вимога щодо участі у зборах делегованого представника Центральної виборчої комісії не виконана, що ставить під сумнів легітимність проведення зборів.
Результат практично дорівнює нулю
Зі слів лідера КПУ Петра Симоненка, ініціювання референдуму щодо приєднання України до союзу Євразійського економічного співтовариства має сприяти зміненню інтеграційного вектору країни в сторону підписання угоди про Митний союз та Єдиний економічний простір. Якщо це дійсно так, то комуністи помилилися при виборі засобів досягнення мети, адже, підняте ними питання не передбачає механізмів легалізації прийнятого рішення.
Сьогодні Євроінтеграційний напрямок країни зафіксовано рядом нормативно-правових документів. Затверджено Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЗУ № 1629-ІУ від 18.03.04). 22 лютого 2013 року ВР прийняла Заяву «Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом». На кінець, ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» передбачає інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.
Якщо комуністи хочуть реальної зміни зовнішнього вектору, їм необхідно добиватися скасування перерахованих вище нормативно-правових актів та ініціювати прийняття документів, орієнтованих на інтеграцію з Росією. Цього можна досягнути за допомогою Всеукраїнського волевиявлення. Однак, потрібно змінити предмет референдуму.
Пункт 3 ст. 3 Закону «Про всеукраїнський референдум» визначає, що за предметом референдум може бути: Конституційним (зміна Основного Закону) , Територіальним (про зміну території України. Ратифікаційний референдум) , Законодавчим (прийняття, скасування чи внесення змін до законів) та з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум).
Для досягнення результати комуністи мали б ініціювати Законодавчий референдум. Натомість вони хочуть проведення загального референдуму, який не передбачає скасування, внесення змін до діючих законів чи прийняття нових. Іншими словами, якою б не була відповідь громадян на питання про приєднання України до Митного союзу, на Євроінтеграційний вектор країни це ніяким чином не вплине. Ініційований комуністами референдум про вступ до Митного союзу має всі шанси перетворитися на одне із найдорожчих соціологічних опитувань в історії України.
У провладних колах немає одностайної підтримки Євроінтеграції
Ідея комуністів провести збори щодо ініціювання всеукраїнського референдуму допомогла показати, що в провладних колах ще не вирішено внутрішніх конфліктів щодо асоціації з ЄС. Одним із свідчень відсутності одностайного політичного рішення з цього питання є маніпулятивний характер теми недільних зборів. Офіційно комуністи збиралися для ініціювання референдуму щодо приєднання України до союзу Євразійського економічного співтовариства. Фактично, на зборах обговорювалося питання необхідності вступу до Митного союзу. На практиці, ця маніпуляція відбулася наступним чином. Петро Симоненко зачитує перше питання порядку денного:
– «Хто за те, щоб вважати доцільним проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо вступу, приєднання України до Євразійського економічного співтовариства? Прошу проголосувати.»
Наступним питанням лідер фракції КПУ ставить на голосування формулювання питання, яке виноситиметься на референдум.
– «Чи підтримуєте ви приєднання України до митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстану та Російської Федерації? Так!, Ні!» .
Словосполучення «Євразійське економічне співтовариство» потрапило у назву заходу лише для того, щоб переступити через рішення суду, яке забороняло проведення зборів по питанню Митного союзу. 2 вересня, відповідну постанову виніс Окружний адміністративний суд Києва. КПУ заборонили організовувати та проводити збори щодо приєднання до Митного союзу, а ЦВК надсилати туди своїх представників. Це рішення можна розглядати, як спробу суду підтвердити розуміння необхідності Євроінтеграції.
Дивним виглядає те, що попри абсурдність судової заборони, КПУ не оскаржувало її в апеляційному порядку. Натомість, вони повідомили ЦВК про проведення 8 вересня інших зборів, – про приєднання України до Євразійського економічного співтовариства, що рівноцінно вступу в Митний союз. Попри очевидність маніпулятивного характеру зміни назви, цього разу суд обмежився забороною ЦВК надсилати на збори своїх представників і при цьому не забороняє проведення самого заходу. Складається враження, що приймаючи це нелогічне, непослідовне та невмотивоване рішення суд не знав, як правильно вчинити, а тому вирішив показати, що важливість Митного союзу для нього теж зрозуміла.
На відсутність чіткого політичного рішення щодо асоціації з ЄС також вказують злагоджено неконструктивні дії правоохоронних та виконавчих органів. 8 вересня охорона комуністів показово не пропустила на стадіон Спартак судового виконавця Святослава Хлистуненко, який мав вручити рішення від 2 вересня про заборону проведення зборів щодо приєднання до Митного союзу. Очевидно, що чоловік прийшов не з тими документами, адже, комуністи змінили назву і вже є нове рішення суду, яке не забороняє зборів. Така халатність працівника виконавчої служби виглядає дивною. Особливо, зважаючи на те, що міліціонери та загін спецпідрозділу «Беркут», який перебував на території стадіону, відмовилися допомагати державному виконавцю. Думаю, ні в кого не виникає сумнівів, що, за наявності відповідного наказу від керівництва правоохоронних органів, в охорони комуністів не було б навіть шансу завадити судовому виконавцю зайти на стадіон у супроводі бійців спецпідрозділу «Беркут». Очевидно, 8 вересня подібних наказів ніхто не віддавав. Чи є це свідченням протистояння у владі? Чи, можливо, керівництво держави має свої плани на приречений комуністичний референдум? Наприклад, відпрацювати механізми загальнонаціонального волевиявлення щоб у майбутньому застосувати їх для вирішення більш серйозних питань.