Біда в тому, що попри певне послаблення позицій т. зв. «групи «РосУкрЕнерго», посаду віце-прем’єра, хай і без повноважень, обійняв представник цього угруповання, який вже став живим символом корупції. Ймовірно, цей пан навіть є фігурантом кримінальної справи щодо розкрадання та відмивання коштів підконтрольної йому в часи перебування на посаді міністра державної компанії – справи, яка, тим не менше, розслідується не в Україні, а в одній із країн Європейського Союзу.
Ця компанія зветься «Чорноморнафтогаз», а кримінальна справа стосується здійсненої нею закупівлі плавучої бурової установки, що увійшла в історію під назвою «вишка Бойка». Країна, у якій ведеться розслідування – Латвія. Саме там живуть і трудяться (або бомжують) несправжні власники фіктивної фірми «Highway Investments Processing LLP», яка продала установку «Чорноморнафтогазу», «наваривши» на цьому більш ніж 150 млн. доларів. А виручені неправедним шляхом гроші відмивалися через латвійський «Trasta komercbanka».
Так склалося, що про махінації за участю «наших» і «їхніх» ділків латвійські правоохоронці дізналися від нас – української опозиції. Цьому передувала копітка робота, яка на той момент тривала майже рік (і триває досі).
Коли з’явилися перші повідомлення про аферу з буровою установкою, автор цих рядків за дорученням Юлії Тимошенко взявся за власне розслідування. Дивом вдалося отримати від «Чорноморнафтогазу» копії контракту з «Highway Investments Processing LLP», додаткових угод до нього, платіжних доручень, пакетів документації учасників інсценованого тендера тощо. Аналіз цієї кіпи паперів викликав низку неприємних запитань до деяких чиновників нафтогазової галузі, а співставлення отриманих відомостей з офіційними повідомленнями і результатами журналістських розслідувань дозволило розгледіти цілісну картину – дуже непривабливу і цілковито кримінальну.
На жаль, у Генеральній прокуратурі України, куди я направив депутатське звернення, в історії з вишкою жодного криміналу не побачили… Тому довелося звертатися до тих представників закону, у кого з зором все в порядку. Самі розумієте, нині шукати їх треба не в Україні. Юлія Тимошенко, яка тримала на особистому контролі хід розслідування, та народні депутати Сергій Власенко і Остап Семерак звернулися до міжурядової організації – Групи розробки заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) та до правоохоронних органів країн, резиденти яких причетні до детективу з вишкою. Наразі маємо позитивну реакцію цих структур, вони вивчають проблему в межах своєї компетенції.
Латвію скандал зачепив найбільше, отже латишам дістався найширший фронт робіт. Щоб передати їм усі напрацьовані матеріали, я літав до Риги й зустрічався з представниками Генеральної прокуратури Латвійської Республіки. Ключовим у цьому випадку є особливий підрозділ у структурі Генпрокуратури – Служба з запобігання легалізації доходів, отриманих від злочинної діяльності (коротше – Контрольна служба). Її спеціалісти уважно вивчили все, що я привіз, і вирішили дати справі зелене світло. Служба направила матеріали до МВС та Державної поліції для «порушення кримінальної справи за фактом відмивання отриманих злочинним шляхом коштів у великих розмірах». Про це керівник Служби Вієстурс Бурканс повідомив мені листом від 25 квітня ц.р., а я, у свою чергу, розповідав журналістам.
Незабаром кримінальна поліція, яка входить до структури Державної поліції Латвії, порушила справу за ст. 195 їхнього Кримінального кодексу. Розпочалися процесуальні дії, до яких слідчі періодично залучали й мене. При цьому поліція арештувала рахунок «Highway» у «Trasta komercbanka», на який надходили гроші за бурову установку.
Так що принагідно хочу подякувати латвійському уряду, Генеральній прокуратурі, окремо Контрольній службі та поліції Латвії за конструктивну й об’єктивну позицію.
Про зв’язки «Trasta komercbanka» з «групою «РосУкрЕнерго» сказано і написано чимало. Як зазначалося вище, один із чільних представників цієї групи – урядовець, якому донедавна був підпорядкований «Чорноморнафтогаз». І хоча латвійська поліція не розголошує імен українських фігурантів справи, якими вона зацікавилася, неважко здогадатися, що йдеться якраз про керівників Міненерго, НАК «Нафтогаз України» та її «дочки» – «Чорноморнафтогазу».
Згідно з угодою між Україною і Латвією про правову допомогу, ці люди вже найближчим часом мають бути допитані латвійськими слідчими. Генеральна прокуратура України повинна це забезпечити, навіть якщо дуже не хочеться. Питання в тому, чи не наплює наша влада та її кишенькова прокуратура на закон та на всі міжнародні зобов’язання? Бо ж ігнорували вже відверто й нахабно і внутрішні закони, і рішення Європейського суду, і думку міжнародної спільноти (яскрава ілюстрація – справа Юлії Тимошенко). Ймовірність такого варіанту розвитку подій особливо зростає зараз, коли українська влада все більше занедбує європейську інтеграцію та все частіше поглядає на Схід. Та й зі спілкування з латвійськими правоохоронцями мені відомо, що на сьогоднішній день ГПУ до співпраці не рветься.
Звичайно, не маючи змоги допитати високопоставлених українських фігурантів, слідство буде обмежене у своїх можливостях. Щоправда, й за таких умов латвійці зможуть щось з’ясувати – зокрема, відстежити рух коштів з арештованого рахунку «Highway».
Однак за будь-якого сценарію перспективи в наших махінаторів невеселі. Навіть якщо Генпрокуратура відмовиться співпрацювати з латвійською поліцією, вони опиняться під «домашнім арештом»: як тільки хтось із них ступить крок за межі країни, особливо у західному напрямку, відразу даватиме покази місцевим правоохоронцям, які, поза сумнівом, прийдуть на допомогу колегам з Латвії. Тобто фактично вже зараз можна говорити про те, що група українских чиновників, причетна до афери з «вишкою», стала невиїздною у країни Європейського Союзу.
Ще один важливий аспект історії з арештом рахунка: перспектива повернення Україні більш ніж половини поцуплених грошей – понад 80 млн. доларів, що становить 20% від суми контракту на придбання бурової установки.
Передоплату в розмірі 80% було перераховано раніше – про це свідчать копії платіжних доручень, які є в моєму розпорядженні. Решту, згідно з контрактом та додатковою угодою до нього, «Чорномонафтогаз» мав доплатити після підписання Акта приймання-передачі бурової установки. Арешт рахунку «Highway» відбувся саме в той момент. Тому зараз український уряд та правоохоронці, а на додачу й президент, котрий за сумісництвом очолює Національний (анти)корупційний комітет, мали б ночей не спати – корпіти над механізмом повернення заарештованих коштів до Державного бюджету України.
Саме це ми й мали на меті, розпочинаючи розслідування корупційної оборудки «Чорноморнафтогазу»: не лише вивести все на чисту воду, але й повернути Україні хоча б частину вкраденого. Можу відзначити, що на сьогодні спілкування з латвійською стороною дає підстави для оптимістичних прогнозів.
Хрестоматійна корупційна історія з «вишкою Бойка», яка колись увійде до підручників з криміналістики, таки завершиться перемогою добра над злом – надто вже це зло очевидне для всіх. Це обовязково станеться, бо рукописи не горять, кошти на рахунках у сучасному світі не зникають безслідно, і не буває такого політичного режиму, котрий прийшов би назавжди.