Але пострадянська Україна вже двадцять років живе за правилами «дикої природи». Держава, бізнес, підприємства і колективи крутяться у різних циклах, які описуються банальним законом «нова мітла мете по новому». Заміни людей і правил пов’язані з п’ятирічним циклом ротації президентів, зі зміною правлячої команди через парламентські « вчасні і дочасні» вибори, змінами урядів, перерозподілом багатства громад через місцеві вибори, через перекроювання карт міст із переобранням мерів. Кожен із цих циклів пов’язаний зі схемами реприватизації, змінами керівництва, заміною менеджменту, перепаюванням, поглинанням і зачистками від усіх лояльних до попереднього режиму керівників. Тобто, зміна влади – зміна власності – зміна людей і правил. Проблема перманентна, бо усі ці перевибори розкидані у часі і в просторі. У нас не спадковість влади, а тяглість виборів.
Для прикладу – ситуація в авіаційній галузі, яка від цієї владної чехарди фактично вже десятиліттями паралізована. Авіаційні гайки лишень недавно почали знову крутитися, держава вкотре почала закривати боргову яму і відроджувати виробництво. Але у лічені дні гряде черговий цикл зміни владної команди. Авіабудівники завмерли в очікуванні результатів виборів. Поважна корпорація з ЄС, яка має за плечима десятилітній досвід кооперації в країнах Європи, на Балканах і в Росії, вкотре вийшла на довготривалий контракт з київськими літакобудівельниками і…не може остаточно підписати багатомільйонний контракт. Європейським партнерам та інвесторам наказано чекати… до підведення остаточних результатів другого туру виборів президента.
Подібний стовбняк спостерігається по всій Україні не лише на державних та акціонерних підприємствах. Політичний параліч щодо довготривалого виробництва та інвестиційних програм спостерігається навіть у приватному секторі.
Важко уявити, щоб увесь виробничий цикл корпорації Боїнг чи Аербас зупинився на час виборів. Просто неможливо, щоб, до прикладу, Даймлер Крайслер відкинув підписання контрактів лишень через очікування, хто ж стане новим Канцлером Німеччини і чим завершаться вибори президента у США. Бо цивілізовані люди живуть не за правилами дикої природи, де вожак має право роздерти і з’їсти кого заманеться. Держава і джунглі – таки різні системи. Як дикуни і гомо сапієнс.