Що таке сон немовляти
Сон немовляти має велику частку поверхневих фаз — значно більшу, ніж у дорослих. Тому навіть уві сні дитина залишається ніби активною: рухається, видає звуки, змінює міміку, рухає очима.
Навіть не вміючи перевертатися чи повзати, немовля уві сні вигинається, потягується й активно рухається із заплющеними очима. Це теж сон — просто поверхневий, якого в цьому віці дуже багато.
Ще одна важлива особливість — багато контактного дрімання. Дитина може їсти і дрімати одночасно, потім знову їсти — і все це часто як один безперервний процес.
Для мами сон зазвичай «починається», коли дитину поклали в ліжечко. Але насправді час на руках, біля грудей і в дрімоті вже був сном і відпочинком. Тому під час спроби перекласти дитину через 30–60 хвилин може виявитися, що вона вже відпочила й перейшла в період активності.
Саме тут виникає перший конфлікт інтересів: батькам потрібен час для себе, а дитина після пробудження фізіологічно потребує контакту.
Вона ще не може зорієнтуватися, де перебуває, чи мама поруч, тому за її відсутності відчуває дискомфорт і страх — не через «розбалуваність», а через особливості нервової системи.
Коли ж починається боротьба за сон у форматі «дитина повинна спати», батьки часто роблять значно більше, ніж потрібно. Саме в цей момент поступово формуються і корисні, і небажані звички.
Як формуються звички сну від народження
Під час вагітності часто багато родин вирішують, що дитина одразу спатиме окремо, у власному ліжечку. Але після її народження ці переконання можуть змінюватися: хочеться, щоб малюк їв поруч, засинав поруч, а після годування можна було ще трохи подрімати разом.
Так непомітно формуються звички і в дитини, і в мами. Вони виникають несвідомо, адже є зручними. Не потрібно вставати, перекладати дитину чи робити зайві рухи.
З часом батьки помічають, що дитина відмовляється спати в ліжечку. Коли малюка приспали в одному місці, а потім переклали в інше, попервах це може працювати. Але поступово діти відчувають різницю між умовами засинання і пробудження.
Вони перестають погоджуватися на переміщення після засинання, бо підростають і усвідомлюють це. У когось це стається у 2–3 місяці, у когось — у 4–6.
Якщо дитина прокидається під час перекладання або спить лише 30–40 хвилин і прокидається з плачем, це означає, що вона сигналізує: «зробіть, будь ласка, так само, як було під час засинання». У цей момент часто виникає типова помилка: якщо щось не працює, батьки починають робити те саме, але інтенсивніше — сильніше гойдають, довше носять на руках, додають більше руху, щоб дитина заснула глибше і її можна було перекласти. Проте це не вирішує проблеми.
Якщо батьки хочуть, щоб дитина спала в ліжечку, важливо, щоб вона там і засинала. Це не означає повної відсутності контакту: це може бути приставне ліжечко, рука поруч, присутність мами.
Ще один важливий момент: денний і нічний сон тісно пов’язані. Якщо вдень існує багато різних способів укладання: тато носить на плечі, бабуся гуляє з візочком, мама вкладає з грудьми, хтось гойдає, хтось шипить, — а на ніч є інший сценарій, дитині складно зрозуміти, чого очікувати. Це підвищує її тривожність.
Дитина все одно засне — вона не може не заснути. Але що старшою стає, то складніше їй продовжувати сон, якщо умови різко змінюються.
Як швидко формуються звички
Небажані звички формуються швидко — за півтора-два тижні регулярного повторення.
З часом вони стають важкими не лише фізично, а й психологічно, а сил щось змінювати часто вже немає.
Втомлений мозок опирається новому, бо воно здається небезпечним, а психіка підказує: «Нічого не змінюй, бо раптом взагалі не засне». Хоч це лише катастрофічний сценарій майбутнього, яке ще не настало.
Але бажані звички формуються так само швидко — за ті самі півтора-два, максимум три тижні. Їх можна поступово змінювати, якщо теперішня практика надто виснажлива.
Тому корисно ставити собі просте запитання: якщо мені доведеться робити це щодня і щоночі протягом кількох місяців, наскільки комфортно мені з цим буде? Якщо відповідь: «О Боже, ні», краще не починати. Особливо це стосується гойдання у вертикальному положенні — це одна з тих звичок, яку змінювати найскладніше.
Ні, я потребую змін: як їх впроваджувати в засинанні дитини
Варто починати з аналізу ситуації загалом.
Перший етап — розслідування. Важливо зрозуміти, як ви вкладаєте дитину і коли це робите. Має значення підготовка до сну, адже неможливо заснути вмить. Потрібен перехід: ритуали, заспокоєння, зрозумілий для дитини сценарій.
Варто звертати увагу, коли відбувається годування й чи все гаразд з дитиною з медичного погляду.
Не існує чарівного трюку, який дозволить за кілька днів і непомітно змінити звички, сформовані за сотні повторень. Наприклад, у пів року дитину вже вкладали спати 500–700 разів (разом з нічними пробудженнями). Очікувати, що після цього «три рази зробили щось по-новому — і все вийшло», нереально. Важливо виділяти на зміни час, не очікувати миттєвого результату і не знецінювати процес.
Ніколи не рекомендую ігнорувальні методи — «поклали й відійшли». Так, дитина рано чи пізно засне, але не тому, що їй добре, а тому, що вона виснажилась. Це не про здоровий сон. Звички можна змінювати поступово.
Скільки способів засинання має бути, аби дитині було з ними ОК?
З одного боку, різноманітність полегшує життя родини. Якщо ліфт не працює — виручає ергорюкзак, якщо треба зайти в магазин — зручно з візочком. Кілька способів укладання роблять життя гнучкішим. Але в дитини власний темперамент.
Діти різні. Є чутливі, вразливі, з підвищеною сенсорністю — їм складніше приймати нове, вони гостро реагують на зміни й потребують більше стабільності. Є спокійніші, яким легше переходити між різними способами засинання. Це не заслуга і не помилка батьків — це особливості нервової системи.
Щодо нових способів, наприклад ергорюкзака: більшість виробників дозволяють використання з ваги приблизно 3,5–4 кг, тобто з перших тижнів життя. Але вводити новий спосіб варто поступово. Не тоді, коли терміново потрібно вийти на дві години, а заздалегідь — удома, по кілька хвилин. Перші спроби можуть бути невдалими — і це нормально.
Звички не формуються за один-два рази. Часто батьки кажуть: «Ми перепробували все — нічого не працює». Але насправді були дві-три короткі спроби. Дитині потрібен час звикнути. Якщо щось не вийшло з першого разу, це не означає, що шлях закритий.
Скільки способів засинання оптимально? Дотримуємося таких орієнтирів:
- Якщо спосіб засинання лише один (наприклад, тільки мама, тільки лежачи, тільки з грудьми, тільки в конкретному місці) і через це ваше життя суттєво обмежене — способів замало;
- Якщо способів дуже багато, коли кожен дорослий вкладає по-своєму і через це виникають конфлікти або дитина виглядає тривожною й дезорієнтованою — способів, ймовірно, забагато.
Якщо дитина добре спить і вам комфортно — не рахуйте способи. Але якщо дитина важко переносить перекладання, часто прокидається з плачем або вам фізично й емоційно складно постійно відтворювати певний спосіб засинання — це сигнал, що варто щось змінити.
Чи потрібно будити дитину вночі на годування
Часто, коли йдеться про нічний сон немовляти, особливо в перші тижні після народження, мами чують рекомендацію: дитину потрібно будити вночі на годування — кожні дві-три години, щоб «формувався режим». Багато хто так і робить: ставить будильник, будить дитину, щоб не пропустити годування.
За цим стоїть тривожна думка: «а раптом дитина не прокинеться сама, не попросить їсти й буде голодувати уві сні 8–10 годин?» А вранці: «Боже, я ж її не годувала».
Такі рекомендації, на жаль, досі існують, і вони не такі вже й безпечні. Бо мама починає будити дитину, яка в глибокій фазі сну. Дитину складно розбудити, а потім так само складно вкласти. І замість того, щоб «погодувала — і всі сплять», мама змушена носити, гойдати, заспокоювати. Це може створювати небажані асоціації зі сном.
Ба більше, якщо дитина погано прокидається, мама може сприймати це як доказ: «Усе дуже погано, вона настільки голодна, що вже й не прокидається — треба було будити ще раніше». Материнська психіка, особливо в перші тижні після пологів, справді може грати з нами дивні ігри: ми починаємо сприймати будь-які прояви дитини як підтвердження власних страхів.
Насправді, якщо дитина народжена вчасно, має нормальну або достатню вагу, активно й часто їсть протягом дня, нормально, якщо перший відрізок ночі вона спить без переривань.
Ближче до ранку дитина фізіологічно починає прокидатися частіше. І якщо ви будили її в першій половині ночі, то під ранок обоє будете виснажені. На жаль, у немовлят цикли сну значно коротші, ніж у дорослих.
Що таке цикл сну? Ми засинаємо — поверхневий сон — глибший — глибокий — знову поверхнева фаза і коротке мікропробудження. У дорослих такий цикл триває приблизно 1,5–2 години. У немовлят у перші місяці життя близько 30–40 хвилин, а під ранок ще менше.
Тож виходить: ви тільки-но задрімали, а в дитини вже мікропробудження. І ви починаєте порушувати сон одне одного.
Винятки, звісно, є. Якщо дитина має особливості за станом здоров’я або народилася з низькою вагою (приблизно 2500 г і менше), тоді нічні годування можуть бути справді важливими.
Раніше вважали, що саме нічні годування є критично важливими для підтримки грудного вигодовування. Але сучасні дані кажуть, що ключове значення має загальна кількість годувань за добу, а не їхній час.
У нормі прикладань до грудей має бути 10–12 на добу (мінімум 8). Вони рідко розподіляються рівномірно. Якийсь відрізок ночі може бути з перервою, але загалом потрібна кількість годувань набирається.
Набір ваги маляти залежить від сумарної кількості годувань за добу, а не від конкретних «чарівних» нічних годин.
Коконів, позиціонерів й інших фіксаторів не використовуємо
Американська академія педіатрії прямо не рекомендує:
- кокони;
- позиціонери;
- будь-що, що фіксує положення тіла дитини.
Кокон не вважають безпечним місцем для дитячого сну, і це пов’язано з анатомічними особливостями немовлят. Якщо подивитися на дорослу людину, ми чітко бачимо плечі, обличчя і доволі сформовану шию. У немовляти шия анатомічно дуже коротка. До того ж порожнина рота влаштована інакше, у дитини відносно великий язик.
Через це навіть незначне згинання голови вперед у положенні лежачи може частково перекривати дихальні шляхи. Саме тому дитині важливо спати на рівній, твердій поверхні, де вона може вільно рухати головою і де немає фіксації тіла у складеному положенні. Це найбезпечніше положення для сну немовляти.
Якщо кокон усе ж використовуєте, то лише вдень і тільки під безпосереднім фізичним наглядом. Це небажана позиція для сну, особливо тривалого або нічного.
У дитячому ліжечку мають бути лише матрац і простирадло. Без бортиків, іграшок, подушок і ковдр. Якщо дитину накривають пелюшкою або ковдрою, вона може зробити різкий рух ногами — і тканина опиниться на обличчі. Це небезпечно.
Спільний сон можливий, але він має бути організований безпечно. Дитина не повинна лежати між батьками. Вона має бути з боку матері. Не можна вкриватися спільною ковдрою.
Також дитина не повинна лежати під стіною або біля щілини між матрацом і стіною. Немовля, розслабляючись, ніби перетікає тілом і може легко застрягнути в щілині, де тіло буде здавлене.
Коли батьки настільки виснажені, що випадково засинають сидячи на дивані з дитиною на руках, ризик падіння значно зростає. У такій ситуації краще свідомо лягти в спільне ліжко і зробити його безпечним, ніж заснути разом з дитиною в небезпечних умовах.
Дитина не повинна спати на тілі дорослого. Коли дорослий засинає, а дитина лежить з повернутою головою на його тілі, це створює небезпечну позицію для дихання.
Коли дитина вже вміє перевертатися або повзати, обкладати її подушками небезпечно.
Не потрібно підпирати дитину, щоб вона спала на боці — «аби не зригнула». Це небезпечно.
Також не варто покладатися на відеоняну, оскільки камера не контролює дихання дитини. Вона лише показує, що дитина фізично перебуває на місці. Чи дихає вона, з відеомонітора ви не побачите.
А як тоді бути, коли у квартирі свіжо?
Як забезпечити дитині комфорт під час зниження температури в оселі через відключення опалення, оскільки її терморегуляція ще формується?
Багатьох з нас у дитинстві кутали, і ми, дорослі, звикли спати під ковдрами. У нас сформувалася така терморегуляція, що спати без ковдри, навіть якщо тепло вдягнутися, часто менш комфортно, ніж вдягнутися легше й укритися. Але це наша тілесна звичка. У дитини такої немає, через це не варто хвилюватися.
Насправді в дітей температура тіла зазвичай трохи вища, ніж у дорослих, і вони більш схильні до перегрівання.
Тому важливо поспостерігати. Якщо в дитини рум’янець на шкірі, вона на дотик тепла, совається або виглядає неспокійною — можливо, їй надто тепло. У такому разі спробуйте одягати й кутати її менше, спостерігайте, чи зміниться поведінка.
Але якщо дитина спить і вас нічого не насторожує — не будіть її. Вона не буде уві сні тихо й покірно мерзнути, думаючи: «Холодно, але не буду будити маму, вона втомилася». Дитина не здатна так міркувати. Якщо їй некомфортно — вона обов’язково про це повідомить.