Філіп Грушко, член наглядової ради порту TIS
1. Яким ви бачите повоєнне відновлення України? На чому слід зосередити основні зусилля?
Сьогодні приблизно половина наших бюджетних витрат покриваються ззовні. Це гранти та позики від наших країн-союзників. Середньострокові інвестиції в нашу економіку – це інвестиції в нашу свободу. Залишимось бідними – нас завоюють.
Оскільки в нас немає запасів вуглеводнів, єдиний наш шлях – інвестиції в переробку та додаткову вартість. Рівень контейнеризації в Україні поки що один з найнижчих у Європі. Для порівняння: "Інтел" 30 років у Польщі, 4000 співробітників, 7 млрд інвестицій у новий завод напівпровідників.
2. Які галузі мають стати драйверами української економіки після війни?
Ми вже продемонстрували всьому цивілізованому світу наші сильні сторони, сміливість, завзятість, волелюбність, взаємовиручку, надійність, resilience, agile. У відновленні та торгівлі ми зможемо досягти успіху, капіталізуючи ці якості.
Нас чекає після війни колосальна битва за HR Capital. Багато країн будуть зацікавлені у трудових емігрантах з України. І нам доведеться дуже важко працювати, щоб повернути людські ресурси, створюючи умови та мотиватори.
3. Якими, на ваш погляд, є головні виклики на шляху повоєнної розбудови України?
Українська війна затригерила розвиток української ідентичності. Чим швидше ми перегорнемо сторінку СРСР і брехливу ностальгію за совком, тим складніше російському світу буде повернутися.
4. Якою має бути роль держави і якою приватного сектору на цьому шляху?
Наш сільськогосподарський сектор дуже конкурентний, нашому уряду та лобі потрібно буде переконати фермерів з ЄС, що ми можемо кооперуватися з ними, а не конкурувати за сільгоспсубсидії з Брюсселя.
У глобальному переділі сфер безпеки капітал залишатиме країни-автократії, і ми, зарекомендувавши себе як надійний військовий союзник, зможемо цей капітал прийняти. І тоді завод зі збирання комплектуючих для айфонів і боїнгів перестане бути фантастикою. Потрібно лише перемогти корупцію.