"Тільки 7 з 32 державних підприємств рибної галузі показали прибутки"
Раніше ви працювали у ТНК-ВР, а також у рітейлі. Це ж ніяк не пов'язано з рибним господарством. Чому ви пішли працювати у цю галузь на державну службу?
В мене була така позиція: якщо запропонують піти на державну службу — я радо відгукнуся на таку пропозицію і точно зможу принести користь, бо працював у міжнародних компаніях. Останній досвід був у великій компанії у своїй галузі (йдеться про Arricano — мережевого оператора торговельно-розважальних комплексів SkyMall, "Проспект", "РайОN" у Києві, "Солнечная галерея" у Кривому Розі, City Mall у Запоріжжі та "Южная галерея" у Сімферополі, - ред.). Я бачив, як будується бізнес, як вирішуються проблеми, міг кращі практики перейняти. І, звичайно, було бажання ці навички та вміння використати на користь держави.
То це була ваша ініціатива чи вам хтось запропонував?
В мене досить широке коло спілкування, і дуже багато людей з мого кола спілкування пішли на різні державні посади. І, звісно, вони знали, що я був відкритий до пропозицій. Деталей діяльності агентства я не знав.. Але коли я почув, що шукають людину на таку позицію, я дізнався все про роботу агентства з відкритих джерел. І вирішив спробувати.
А від кого дізналися про вакансію?
Це було запрошення з Мінагрополітики.
Міністр Олексій Павленко особисто вам запропонував цю роботу?
Так, так. Ми зустрілися із міністром, він зробив пропозицію. Достатньо у короткий період часу відбулося обговорення і висунення моєї кандидатури на розгляд Кабінету міністрів.
Міністр агрополітики був висунутий партією «Самопоміч». І зараз вони його відкликали. Ви є членом цієї партії?
Ні, я не член партії.
Як це звільнення вплине на вашу роботу? Ви теж підете з посади?
(Хитає головою — "ні", - ред.). Я вважаю себе членом команди реформаторів МінАПК, такі кроки повинні обговорюватися в команді. Але поки таке питання не піднімалося.
Ваша декларація про доходи на сайті агентства... Там, звичайно, не мільйони, але все одно великі суми. І ви значно втратили у доходах.
Я свідомо на це пішов. Брав на себе у тому числі й такий ризик. І можу сказати, що є таке пояснення. Я бачу по своїх знайомих, що якщо в тебе були якісь заощадження, то про заробіток ти не замислюєшся десь півроку. Але глобально, я думаю, якщо держава не буде вирішувати питання з оплатою праці та можливістю залучення фахівців, щоб зробити роботу держорганів більш ефективною, щоб мати змогу сплачувати більш ринкові заробітні плати, - якщо це питання не буде вирішене найближчим часом... Я вже бачу людей, які пропрацювали понад рік, і які вже втрачають ентузіазм. На одному ентузіазмі важко довго триматися.
Тобто міністр інфраструктури казав правильно про рівень зарплат на держслужбі?
Він абсолютно правий. І, до речі, я це чув не тільки від нього, що це дійсно проблема, і що це треба найближчим часом вирішити. Тим більше, що є варіанти, є бачення, Євросоюз нам готовий допомогти. Це рішення пов'язано із прийняттям відповідного закону про державну службу, і мені здається, що цей процес рухається. Думаю, що питання оплати праці й залучення фахівців буде вирішено.
Щоб вже закрити фінансові питання, скажіть, якщо це не секрет, яка у вас зарплата в агентстві?
Близько 6 тис. гривень.
А середня по агентству?
Думаю, десь 2-2,5 тис. гривень.
На ці гроші дуже складно існувати.
Дуже складно. Але що мене дивує. Коли я заходив на посаду, я думав, що важко щось очікувати від людей, які отримують таку зарплату. Але я хочу подякувати працівникам, які, незалежно від низького рівня заробітної плати, у багатьох моментах переграють працівників у приватному секторі по ефективності, по своїм знанням та виконавській дисципліні.
Чи багато людей працюють в агентстві?
В цілому по структурі працюють фактично 1500 людей (1800 — за штатним розкладом). Зараз у нас триває реорганізація. Я думаю, що у тому числі шляхом скорочення персоналу ми будемо виплачувати людям більшу заробітну плату. В нас зараз триває конкурсний відбір у рибний патруль на Київ та Київську область, і сподіваюся, що заробітні плати зростуть з 1,5 тис. гривень до 4-6 тис. гривень.
На жаль, це не 10 тис. гривень як в поліції. І немає японських автомобілів, американської форми...
На жаль, це не 10 тис., немає японських автомобілів, але при цьому я думаю, що в нас буде нове обладнання, і я думаю, що коли ми будемо презентувати результати першого конкурсу у рибний патруль, ми покажемо зразки. Тому що вирішення проблеми має бути комплексним. Не тільки нові люди, але і вищі зарплати, краще матеріально-технічне забезпечення, нові засоби, які можна використовувати. Наприклад, ми будемо одними з новаторів у світі, які використовуватимуть задля контролю ситуації на воді безпілотні літальні апарати. Окрім того ми зараз активно працюємо з Естонією, з Норвегією, щоб перейняти досвід впровадження електронних систем, які в них працюють. Тому що зараз рівень електронізації практично нульовий. Всі ці речі зроблять нашу роботу більш ефективною, більш точковою.
Чи багато зараз держпідприємств у агентства?
32. З них, здається, тільки 7 показали прибуток за минулі періоди.
Вони ліквідні, в них є майнові комплекси, земля?
В них є майнові комплекси, але більшість абсолютно неефективно використовується. Наприклад, ми ще влітку звернулися до Мінекономіки, щоб вони включили ці підприємства до переліку приватизації.
Є функції, які повинна виконувати держава, а є функції, де держава не може бути ефективним бізнесменом. Якщо це чистий бізнес — хай цим займаються бізнесмени. Але є підприємства, де бізнесу – нема. Наприклад, в нас є 4 рибовідтворювальні комплекси, що займаються вирощуванням малька і зарибненням Дніпра. Це не бізнес-проект, це функція держави по підтримці природного біорізноманіття у наших водоймах. Це повинна фінансувати держава.
Є підприємства в нас, які просто вирощують товарну рибу і продають її. Коли ти проводиш аудіт та вдаєшся у їхню діяльність, ти розумієш, що виникає дуже багато питань. Питань, чи не зловживає керівництво.
А ви такі випадки фіксували?
Так, зараз ми по одному з підприємств будемо звертатися до правоохоронних органів, оскільки є підстави.
Міністр економічного розвитку навіть казав, що деякі держпідприємства фактично приватизовані керівниками.
По суті так і є. Ми бачимо в масштабах рибної галузі на достатньо великих підприємствах коли або ефективний керівник свідомо намагається довести підприємство до банкрутства, або коли підприємство показує прибутки, але ці прибутки могли б бути в 2-3 рази вище.
На Одещині підприємство уклало заздалегідь невиконувані договори зі штрафними санкціями у розмірі 100% вартості договору. В період дії догору підприємство фактично не здійснювало вилов риби, отже виконати контракт не могло. Більше того, контрагенти – це приватні підприємства, засновниками та керівниками яких є родичі колишнього директора держкомпанії. Закладені ціни на продукцію вдвічі нижчі за ринкові. Тобто, тільки на діяльності одного невеликого підприємства, яке могло в рік отримувати дохід близько 38 млн, за рахунок таких зловживань, за нашими підрахунками, 18 млн було б в тіні. Це 47% від загального доходу, що планувалося укрити за рахунок таких контрактів. Восени 2015 року інформація про зловживання направлена у прокуратуру Одеської області, очікуємо, що найближчим часом з їх боку буде відповідна реакція. Проте ми ще не отримали від них інформації про перебіг розслідування.
Чи правильно розумію, що головна функція агентства — збільшити вилов риби, і у той самий час зберегти рибні ресурси від повного знищення?
Можна і так сказати, тільки йдеться про водні біоресурси — не тільки про рибу. Вся наша діяльність направлена на те, щоб були сталі запаси біоресурсів у наших водоймах, щоб були контрольовані вилови, забезпечити більшу кількість біоресурсів — це вже більший вилов і, відповідно, краще становище українських рибалок. Також це зростання рівня споживання української риби. У середньому зараз українці споживають 11 кілограмів риби на рік, а за рекомендаціями експертів ООН це має бути принаймні 20 кілограмів.
До того ж, українці зараз купують переважно імпортну рибу.
Переважно це імпортна риба, переважно це риба, яка не вирощується в Україні. Більшість імпортних позицій зараз неможливо замістити українською рибою. Але це не виключає того, що пропозиція української риби має бути більш доступною.
"Об'єм вилову живих біоресурсів в Україні зменшився на 63% після анексії Криму"
Наскільки я розумію, українське рибне господарство значно втратило після анексії Криму? Також були втрати на Донбасі внаслідок війни?
Загальний об'єм вилову живих біоресурсів в Україні зменшився на 63% після анексії Криму. 2013 року було 230 тис. тонн, а в 2014 р. без Криму – 92 тис. тонн.
Говорячи про риболовецький флот, близько 100 користувачів – приватних підприємців лишилися працювати в Криму після окупації. Достатньо багато було ще й приватного сектору, зокрема, в Криму лишилося близько 10 переробних заводів, вони давали 70% виробництва консерв в Україні.
Тому, дійсно, це один з найбільш болючих ударів по нашій рибній галузі, рибній промисловості.
Ми втратили два морських рибних порти та капітанії — Севастопольського і Керченського рибних портів. Ми втратили державну установу, яка займалася риборозведенням "Кримський риборозплідник" із рибопосадковим матеріалом та маточним поголів’я на 515,5 тис. грн, наукову установу та бібліотеку "ПівденНІРО", що була провідною науковою інституціє галузі. В Криму лишилося ДП "Керчмолюск", споруди рибогосподарських технологічний водойм, які обліковуються на балансі ДП "Укрриба". В Криму лишилося 18 суден флоту територіальних органів рибоохорони, 17 суден портофлоту, 2 учбово-тренувальних судна, флот учбового закладу – 6 одиниць. З іншої сторони, нам вдалося врятувати океанічні та морскі судна, які були на балансі державних підприємств, зареєстрованих на території Криму. Це той же Керченський морський рибний порт і т.д.
Щодо Донбасу, то поблизу Маріуполя в Азовському морі дійсно фактично не ведеться вилов. Також ми допомагали одному з підприємств з того регіону виїхати, вивезти своє маточне поголів'я. Не можна сказати, що це був найбільший рибний регіон, але це підприємство було одним з найбільших на Сході.
А скільки це в грошах?
Наскільки пам'ятаю, в 2014 році економічні втрати від промислу в Криму оцінили у 363 млн грн.
Загальні втрати державного майна галузі через анексію Криму та в зоні АТО оцінюються в 349,2 млн грн. Щорічний недоотриманий чистий прибуток державних підприємств становить 20 млн грн, а в державний бюджет недотримується податків майже 37 млн грн.
Держагентство якось фіксувало збитки?
Треба віддати належне, багато роботи було зроблено ще до мого призначення. Були численні звернення до українських правоохоронних органів. Зараз вирішується питання, у тому числі й з МЗС, і з Мінюстом, щоб у рамках позовів України проти Росії ці питання також були враховані.
Вже після анексії Криму було здійснено ряд заходів, щоб юридично врятувати ті підприємства, які були там зареєстровані, оскільки вони володіли не тільки нерухомістю на території Криму, але й флотом у різних портах. Наприклад, є в нас кілька океанічних суден, 4 з них у державній власності. Критичною проблемою було те, що фрахтувальники цих суден не визнавали Україну, як законних власників і нам довелось докласти багато зусиль, щоб врятувати майно. На сьогодні, вони перереєстровані з Севастополя в Іллічівськ. До 2015 року всі судні знаходилися на російському регістрі, зараз це український. У тому числі юридичні особи були переведені в Київ.
Всього вдалося перереєструвати 12 морських риболовних суден із Севастопольського порту на Іллічівський – 6 у власності державних підприємтсв, 6 приватних. Триває перереєстрація ще одного приватного судна з Керченського до Іллічівського порту.
А фізично ці кораблі в Криму?
Фізично, океанічний флот, який продовжує належати Україні, з моменту побудови знаходився у районі Нової Зеландії, одне судно здійснює діяльність в районі Мавританії. П’ять років тому для одного корабля був знайдений більш фінансово прибутковий район промислу й Мавританії. Там вони продовжують вести вилов риби. Самі державні підприємства не здійснюють вилов, оскільки кораблі передані в фрахт на початку 2000-х років. І взаємовідносини держави з цими суднами — це лише отримання щомісячної фрахтової ставки за використання цих суден.
"Мені невідомо, щоб хтось був засуджений (за розкрадання рибного флоту, - ред.)"
Чи часом не російська компанія є фрахтувальником океанічних суден, які належать Україні?
Ні, але російська компанія є фрахтувальником судна, з яким ми зараз маємо проблему. Це танкер "Таманський", який зараз знаходиться у Туреччині. Там дійсно за багамською компанією за неофіційною інформацією стоять російські бізнесмени.
Як їх звуть?
На жаль, в мене немає цієї інформації.
Опосередкованим фактором, який підтверджує, що Росія там має інтерес, є те, що в певний момент до турецького суду, де розглядається ініційований нашою стороною спір щодо зняття арешту з Таманського, було подано витяг з державного судового реєстру РФ, де судновласником вказане підприємство "Кримські морські порти" (Республіка Крим), якому, були передані всі "націоналізовані" кримською "владою" державні порти, що належали Україні.
Тобто в нас є проблеми з одним судном, а з трьома немає?
Ні, дивіться. В нас є океанічний флот з 4 суден, три з них здійснюють вилов риби поблизу Нової Зеландії, одне — у районі Мавританії, і щодо цих суден я окремо і детально розкажу історію боротьби за їх збереження в українській власності. У нас є також флот, який був зареєстрований у Керченському морському рибному порті і який ходив переважно по Чорному морю. Це, власне, судно "Таманський", з яким є проблема.
Там історія така. Він знаходиться у фрахті. За договором існує заборгованість фрахтувальника перед українським державним підприємством. Почали з'ясовувати, чому не сплачується заборгованість — виявилося, що судно знаходиться на приколі у турецькому порті Ялова.
Виявляється, капітан цього судна, який за міжнародним законодавством є офіційним представником судновласника, прийняв претензію від фрахтувальника на відшкодування 1,2 млн доларів США за нібито проведені ремонтні роботи. На судно було накладено арешт, розпочалася процедура виконавчого провадження з реалізації судна на торгах з метою погашення цієї заборгованості перед фрахтувальником.
На жаль, саме таким чином ми втратили більшу частину свого флоту, який нам дістався у спадок від Радянського Союзу. В нас було 236 суден у риболовецькому флоті, в океанічному, зараз з них збереглися лише 4. Частина була продана, частина пішла на металолом. Порізали на металолом і найбільше в світі риболовне судно "Восток", яке було побудовано у 70-х роках і ще до 1997 році ловило рибу у Атлантичному океані під українським прапором. Це судно близько 220 метрів довжиною, яке на собі мало 14 середніх риболовних траулерів. Воно виходило у район промислу, спускало їх на воду, вони ловили, а на самому цьому великому судні була ціла фабрика по переробці риби. Там близько 600 людей екіпаж був. Достатньо випадково воно стало риболовецьким судном, оскільки спочатку воно було закладено як військовий корабель, але в останній момент його передали рибакам.
А відомо, хто приватизував таким чином український флот?
Знаю, що було багато кінцевих бенефіціарів. Частина з них трагічно закінчили свою долю, на декількох скоювали замахи на життя. Було ініційовано багато кримінальних справ, але вони не закінчилися нічим.
Тобто ніхто не поніс відповідальності?
Мені невідомо, щоб хтось був засуджений.
Дуже часто Україна втрачала своє судно, бо коли в черговий раз судно заходило у якийсь порт, виявлялося, що у попередньому порті воно не розрахувалося за якісь послуги. Його заарештовували, виставляли на аукціон, дуже часто по неринкових цінах, швидко продавали.
І те ж саме, напевно, планувалося зробити з "Таманським", ми вчасно відреагували, українські спільно з турецькими адвокатами в судовому порядку зупинили продаж, який мав відбутися 14 грудня 2015 року. Зараз ініційовано декілька судових процесів про встановлення факту відсутності заборгованості.
В України є шанс отримати це судно назад?
Я думаю, що є шанс. Хоча мусимо визнати, що це достатньо вартісні процеси в масштабах доходів, яке може приносити таке судно, але мусимо відстоювати той флот, який в нас є. Тим більше йдеться про кримську частину нашої власності.
Також, за ініціативою агенства перед МЗС України, питання захисту державних інтересів України в Туреччині в частині незаконних стягнень за фіктивними боргами судна державної власності "Таманський", включено в порядок денний зустрічі Президента України Порошенко з Президентом Туреччини Ердоганом, що повинна відбутись незабаром.
А щодо цього капітана є кримінальна справа?
Порушена кримінальна справа прокуратурою у Туреччині та МВС в Україні. Але капітан разом з екіпажем після зупинки турецьким судом продажу судна з торгів покинув судно, фактично кинули корабель. І зараз ми найняли новий екіпаж, який вже знаходиться на судні, щоб забезпечити його збереження та не допустити втрат.
Додаткова інформація щодо океанічних суден, яку Ярема Ковалів на прохання редакції надав після інтерв'ю:
Українським компаніям наразі належить 11 океанічних суден – вони ведуть промисел у Новій Зеландіїї, Намібії, Мавританії, Антарктиці, Чілі та Аргентині. Але державну форму власності мають лише 4 – це великі морозильні автономні траулери, які історично вели свій промисел в районі Нової Зеландії. Три з них знаходяться там і зараз – це судна "Олексій Слободчиков", "Іван Голубець", "Професор Михайло Александров" і ще одне судно, "Капітан Русак" здійснює промисел у Мавританії. Треба зауважити, що вони вже давно здійснюють свою діяльність за договорами фрахту. І взаємовідносини держави з цими суднами — це лише отримання щомісячної фрахтової ставки за використання цих суден. Коли я прийняв галузь у квітні 2015 року, я фактично прийняв флот, де кораблі працювали у бербоут-чартері за схемою з початку 2000 рр. Ставки на судна були практично вдвічі нижчі за діючі, флот був у стані технічного дефолту за договорами позики, фрахтувальником було нараховано 5 млн доларів США збитків - будь якої миті контрагент міг звернутися до суду про стягнення судна за борги. Окрім того, станом заборгованість по судну "Капітан Русак" складала 400 000 тис доларів США, а по іншим судам близько 1,2 млн доларів США. Кримські директори ДП залишилися в Криму, відкрили нові рахунки на території Росії та отримували оплату за фрахт, до червня 2014 р. Їм так вдалося отримати близько 300 тис дол США.
Ми мусили оперативно вирішувати цю ситуацію, щоб Україну визнали як законного власника суден. Невтручання або ескалація конфлікту загрожували втратою залишків впливу на флот, можливими арештами та стягненням суден за борги.
Ми відновили отримання фрахтових платежів і підняли ставку в 1, 5 рази – до рівня ринкових. В процесі консультувалися з кількома провідними світовими брокерами, зокрема, датським Shipping AS, North Sea Shipbrokers AS – вони допомогли формувати справедливу вартість ставок фрахту. Також зменшили відсоткову ставки за кредитом. Що ще? Змінили класифікаційне товариства з російського на українське, змінили порт приписки суден з Севастополя на Іллічівськ, тобто убезпечили себе від посягань з боку РФ, як у кейсі з "Таманським". Це все робили влітку 2015 року, у вересні підписала арбітражну мирову угоду по судну Олександр Буряченко, розблокували діяльність державної риболовецької компанії Fishing Company S.A. та державного підприємства "Сервіс", що є власниками суден.
В 2015 році, Fishing Company S.A. вперше з 1997 р. отримала 715 тис доларів США доходу від своєї діяльності. Відповідно вперше за всі ці роки Україні буде сплачено дивіденди близько 350 тис доларів США.
Переговори - це завжди досягнення компромісу. Для фрахтувальника було критично важливо отримати документи для рефлагації суден. Кримські директори погодили фрахтувальнику таку можливість ще весною 2014 року і те, чого хотів фрахтувальник в ході перегорів – документів, для того щоб закінчити цю процедуру.
Справа в тому, що ці судна з самого початку були "створені" під Нову Зеландію. Переганяти судна на Україну – немає економічного змісту. Але кожного року правила розподілу квот у всьому світі стають суворішими, Нова Зеландія – не виключення, з 2016 року у отримувати там квоти на промисел має право тільки судно під прапором Нової Зеландії. Змінити прапор було необхідно, для того щоб мати можливість продовжувати промисел. При цьому рефлагація не означає зміну права власності на судно - держава власник не змінилася, судновласник не змінився. Проте, рефлагація – таке досить болюче питання для української рибної галузі. У нас дуже багато суден "пішло" по схемі – змінили прапор і забрали по законам іншої країни. На щастя, Нова Зеландія - це країна, де законодавство дозволяє підприємцям бути захищеними.
Сьогодні в світовому океані склався паритет, який не витримає вступу в діяльність ще одного прямого оператора державного флоту. Тим паче у нас мізерні квоти на вилов, у спадок від Радянського Союзу лишилася квота на вилов 150 тонн окуня біля Гренландіїї у НАФА, але ж у порівнянні з обсягами вилову інших морських держав – це сльози. На даний момент перебування суден в водах Нової Зеландії, де вони ловлять та одні з найдорожчих видів риб в світі є найбільш оптимальним варіантом для забезпечення підприємства доходами та зменшення ризиків для держави.
Проте практично у всьому світі немає океанічного державного флоту – флот є приватною власністю, виключення – пострадянські країни (Україна, Росія), а також – Китай, де флот 100% належить кільком державним корпораціям. Так от для флоту більшості пострадянських країн характерні спільні проблеми - судна матеріально зношуються, оновлюють тільки їх морозильні потужності відповідно до міжнародних вимог до безпеки харчових продуктів, а от технічні потужності – ні. Судна не відповідають сучасним вимогам енергоефективності, споживають в 2-3 рази більше електроенергії, відповідно собівартість риби –вища.
Досвід показав, що держава ніколи не була хорошим власником флоту. Флот – це актив, що постійно знецінюється і супроводжується численними ризиками. Тому я не виключаю, що імовірно ми колись піднімемо питання приватизаціїї флоту. Поки судна ще мають цінність, поки можуть використовуватися у промислі. Але це важливе рішення – має вирішуватися на рівні держави. Ну, і звичайно, приватизація має бути максимально прозора, щоб ні в кого не було питань. Зараз Мінекономіки готує до приватизаціїї великі ДП, ВР розглядає новий закон про приватизацію із залученням фахових міжнародних експертів до оцінки майна – можливо, коли ми займемося цим питанням, то матимемо нагоду скористатися цим новим досвідом. Правда, моя думка, що кошти від такої приватизації потрібно направляти в галузь – на розвиток стратегічно важливих сфер рибного господарства, як аква- та марекультура, які справді б впливали на стан продовольчої безпеки України.
"Наші рибалки побоюються заходити у ті зони, де можуть бути затримані росіянами"
Як вплинуло торговельне ембарго Росії на нашу рибну галузь?
Найбільше втратило консервне виробництво. Хоча треба теж сказати, що дуже великий обсяг такого виробництва — це перероблення імпортної риби. Завозилася в Україну імпортна риба, перероблялася, і вже консерви постачалися у Росію.
Ці заборони почали діяти не з 1 січня 2016 року. Наші виробники випадали, починаючи з 2014 року. Тому зараз фактично остаточна заборона глобально не впливає. Хоча, дійсно, призведе до втрати третини експортних позицій, які в нас були саме до Російської Федерації.
Але, дивлячись на інші сфери агрокомплексу, ми бачимо, що для інших виробників це стало поштовхом для пошуку нових ринків збуту.
А наші виробники вже навчилися продавати рибу у ЄС? В нас ніби зона вільної торгівлі.
В бік ЄС та Північної Америки в нас найбільше експортувалася така позиція як судак морожений. І там ці обсяги збільшити неможливо, оскільки в нас є обмежені українські ресурси. Там є певні експортери, але не можна сказати, що у грошовому вимірі йдеться про великі суми.
Як зараз йде вилов риби в Азовському морі? Росія після анексії Криму фактично отримала повний контроль над протокою, це фактично (не юридично) вже російське внутрішнє море?
За міжнародними договорами це внутрішнє море двох країн. Регулювання вилову відбувається під час щорічного засідання російсько-української комісії. В принципі на цій комісії, де збираються саме експерти з двох країн, є доволі робоча обстановка. Можна сказати, що знаходиться взаєморозуміння. На цих комісіях затверджується загальний ліміт з розподілу квот на вилов риби в Азовському морі між країнами, знарядь вилову. І цього року було знайдено взаєморозуміння, Україна не відступила від своїх позицій, навіть по деяких питаннях досягла покращенням умов у порівнянні із позаминулим роком.
Є проблема скоріше не на рівні наших відомств, а на рівні правоохоронців, прикордонників. Було принаймні два факти затримання наших рибалок. Одна історія закінчилася достатньо швидко і благополучно — наступного дня після затримання російська сторона вибачилися перед рибалками і повернула їх до України. Друга – вирішувалася довше, у серпні 2015 року трьох рибалок, що ловили пелінгаса та бичка у озері Сиваш затримали російські прикордонники, сказали їм, що ті "порушили кордон із АР Крим". Двох рибалок відпустили, а бригадира було затримано, він знаходився на території РФ до листопада 2015 р., йому довелося сплатити штраф 50 000 рублів, хоча де-юре рибалки діяли відповідно до чинних угод між Україною та Росією у сфері регулювання промислового рибальства у Азовському морі.
Формально на папері діє той самий режим, що й раніше. Хоча фактично наші рибалки, особливо після таких випадків, побоюються заходити у ті зони, де можуть бути затримані росіянами.
Знаємо, що факти проходу Керченської протоки були, але без потреби ніхто не хоче туди відправлятися.
Чи вимагають росіяни підіймати російські прапори під час проходу Керченської протоки?
Я не чув такого. Знаю, що були приклади, коли вони проходили, але на яких умовах — не знаю.
Чи правда, що морські рибні порти Криму досі не закриті офіційно Україною?
Так, проект розпорядження знаходиться у Кабміні. Там була певна юридична проблема щодо того, що, наприклад, Мінінфраструктури може сам приймати рішення про закриття торговельних портів, а щодо рибних портів питання не врегульоване. Відповідно, є певна дискусія щодо того, як це краще зробити.
Але цим (формально відкритими рибними портами у Криму, - ред.) все одно не можна скористатися, оскільки там юридично закрита вся акваторія. Але це питання важливе, ми працюємо, щоб і цю частину своєї роботи закрити.
Чи не є це такою юридичною лазівкою, завдяки якій кримські рибалки можуть коли їм зручно вдавати себе за українців та, наприклад, використовувати українські квоти на вилов риби? А коли зручно — ставати росіянами та переробляти рибу у Криму, сплачувати податки у бюджет Росії?
Квоти українські точно ніхто не використовує. Такого немає. І я думаю, що навряд чи такі ситуації можуть виникати.
"До свого призначення я, як споживач, не знав, де можна купити українську рибу"
Що, на вашу думку, треба зробити, щоб українці споживали українську рибу, щоб рівень споживання був високий?
Тут багато складових. Але я думаю, що нам не треба вигадувати велосипеда — треба переймати світовий досвід. Якщо ми подивимося у бік Китаю, то побачимо, що вони посилили вирощування риби як аквакультури у внутрішніх водоймах та марикультури. Вони давали можливість користуватися водоймами на пільгових умовах, давали кредити, підтримку. Зараз в них великий стрибок відбувся саме по виробництву, і вони перші в світі.
Зараз ми працюємо над тим, щоб надавати підтримку підприємцям, які готові працювати у сфері аквакультури. Тим більше, в Україні є досвід із тим же виноградарством, тим же садівництвом, коли діяла програма підтримки, компенсації. Якщо, коли вони починали працювати, до 80% завозилося з Європи (ті самі яблука), то зараз ми експортуємо яблучний сік та продукти, пов'язані із садівництвом. Так саме з виноградарством. Тобто є позитивний досвід, коли держава створювала умови та виводила галузь, як супутник на орбіту. А далі воно вже само по собі працювало.
Цікаво, як ця система працює у Білорусі? Оскільки ми приходимо у магазин та бачимо білоруські пресерви або консерви «Санта Бремор». Білорусь, виявляється, рибна країна.
"Санта Бремор" - одна з великих компаній, вони достатньо багато імпортують в Україну. В них там просто переробне хороше підприємство. Але з точки зору вирощування аквакультури... Ми працюємо над створенням "єдиного вікна", щоб можна було взяти в оренду ставок достатньо просто саме як інвестпроект. З точки зору фінансування створюємо спецфонд, який би міг компенсувати, наприклад, відсотки по кредитах. З точки зору вилову риби в диких умовах ми дивимося, щоб максимально знизити бюрократичні перепони, зробити цей бізнес інвестиційно-привабливим. Розподіляти квоти не на рік, а на п'ять років.
Одна з проблем — це жахливий стан флоту. Як на мене, близько 80% риболовного флоту вичерпав свій ресурс, у тому числі у внутрішніх водоймах. І для того, щоб зробити цей бізнес інвестиційно-привабливим, потрібно також створити умови для підприємців, щоб могли оновлювати флот. В нас є виробники. І одним з таких механізмів могли б бути лізингові програми. Ми вже говорили з лізинговими компаніями, які попередньо висловили зацікавленість.
В нас навіть президент України має суднобудівний завод ("Ленінська кузня" у Києві, а також був завод у Севастополі, його росіяни націоналізували).
До речі, він (київський завод, - ред.) зараз працює, виробляє військові кораблі. Зараз ми обговорюємо придбання суден для нової рибоохорони., в тому числі розглядаємо і це завод, . Але обиратимемо підрядника фінального через відкритий тендер. Ми проводили у листопаді таку першу зустріч між виробниками флоту та можливими споживачами, покупцями флоту. Отримали позитивну реакцію на таку ініціативу, тому що ніколи до цього часу нічого не відбувалося.
Знаю, що була раніше ідея популяризувати споживання риби в агентстві. Ви теж це плануєте це робити? Соціальну рекламу чи щось таке.
У концепції реформування, яка була затверджена у червні 2015 року, йшлося не стільки про рекламування вітчизняної риби, а й про рекламування відповідального рибальства.
У ЄС для того, щоб вийти на воду (наприклад, у Німеччині), ви маєте пройти курси. Вивчити, яку рибу можна ловити, як її виловлювати. Ми більше звертаємо увагу на те, що роблять промисловики. А менший наголос робимо на любителях А це не менш важливо.
Наприклад, у тій же Німеччині, де є облік вилову любителями, статистика показала, що 50% від об'єму вилову риби роблять саме аматори. Я не думаю, що в нас менше. Дуже часто вони навіть не розуміють, що шкодять. Не знають про заборонені періоди, про знаряддя вилову, про місця, де можна рибалити.
Це не є першим пріоритетом, але, я думаю, що така програма по інформуванню та навчанню теж буде. Як і програма по популяризації української риби. Але перед тим, як щось рекламувати, це щось має бути вирощено. Бо, наприклад, до свого призначення я, як споживач, не знав, де можна купити українську рибу. У великих супермаркетах є, і то у живому вигляді. Колись привозили машини із живою рибою, а зараз — це рідкість.
Для того, щоб з'явилася українська риба в наших магазинах, має бути простий і прозорий шлях до тих, хто виловлює. З цим теж в нас проблема. І це теж один з напрямків, по яких ми працюємо. Щоб ми могли створити такі місця, такі рибні біржі, де покупець і продавець могли б зустрічатися й уникати посередників.
Тобто жива риба у супермаркетах — це 100% українська риба?
Звісно, так, це точно українська риба. Важко привезти живу рибу з-за кордону.