Який досвід Польщі у реформуванні економіки може використати Україна?
25 років тому рівень економічного розвитку України та Польщі був дуже схожий. Варто відзначити, що Україна тоді була більш індустріалізованою, а Польща – аграрною країною. Незважаючи на невеликі відмінності, країни мали однаковий рівень економічного розвитку.
З іншого боку, це не дві однакові країни, обставини були і є теж різними. Кожна країна вирішила рухатись своїм власним шляхом розвитком. Важко повністю скопіювати модель однієї країни на іншу, але варто проаналізувати успішні кроки на шляху економічного розвитку. Пряме копіювання ніколи не буде успішним.
Польща вирішила йти специфічним шляхом. По-перше, відкрити ринок і створити ринкову економіку. Далі приватизація та інтеграція у міжнародні структури (НАТО, ЄС). Цей шлях для Польщі став досить успішним. Якщо Україна стане членом ЄС, шлях та результат буде таким ж, як і польський.
Багато процесів в Україні пішли кардинально іншим шляхом. По-перше, зовсім інший вид приватизації. Як я знаю, економіка України наразі у руках олігархів, це погіршує ефект реформування ринкової економіки. По-друге, Україна була більш диверсифікована. В розрізі філософії – куди країні варто рухатися – у Польщі був один напрямок: інтегруватися у міжнародну спільноту. В Україні ж існує два кардинально різні вектори: ЄС чи Росія. У Польщі не було такої дилеми. Може ця дилема уповільнила певні процеси, європейські процеси та процес вступу до НАТО. Це б могло позитивно змінити Україну.
Якими були зміни у соціальній політиці в Польщі і що може змінитися в Україні?
Я не експерт в українській соціальній політиці. У Польщі було запущено багато програм з відбудови людського капіталу, які є довгостроковою інвестицією у майбутнє країни. Варто згадати питання міграції. І тут я можу знайти більше схожих рис з Україною. З України та Польщі багато молодих людей під час навчання та після навчання через наш рівень освіти мігрують до благополучних країн Західної Європи. Це не критична проблема зараз, але може такою стати через наступних 20 чи 50 років. Бо ті, хто можуть виробляти додану вартість, залишають країну. Країна може стати старіючою, що є дуже ризикованим. Україна теж страждатиме від цього ризику.
Також постає питання ефективності та продуктивності. У Польщі у певних секторах економіках значно зріс рівень продуктивності. Не обізнаний в тому, як це було в Україні. Але думаю, що у багатьох сферах рівень продуктивності не є таким високим. Багато сфер зараз стоїть на початковому рівні виробничого процесу та якості продуктів.
Ще існує проблема регулювання та втрати контролю. У Польщі проблема не стоїть так гостро, бо судові процеси йдуть досить повільно, але це справедливі суди. В Україні все більш заполітизовано і керовано олігархами, зв’язки часто більш важливі, ніж загальні правила гри. Є численні слабкості у цій сфері, бо для добросовісних інвесторів така ситуація є інвестиційним ризиком. Незважаючи на це, якщо Україна буде рухатися європейським шляхом, більшість з цих ризиків мінімізується. Не за один день, але крок за кроком.
Окрім ризиків з робочою силою, які негативні аспекти переживає Польща у зв’язку зі вступом до ЄС? Можливо, падіння промислового сектору чи інших секторів?
Наші дві країни мають сфери "старих та неефективних" підприємств. На часі реформувати цей сектор, треба бути готовими, що це вимагає часу. У Польщі ми це робимо крок за кроком, але це лише завдяки повній приватизації та соціальній політиці. В Україні більше впливів олігархів. Але треба відзначити, що наші обидві економіки під тиском – відбувається потужний витік потенційних підприємців та науковців у Німеччину, Великобританію, країни Бенілюксу.
Хочу сфокусуватися на ще одній довгостроковій проблемі. Європа ставатиме все менш і менш конкурентною економікою. Що треба зробити для того щоб підвищити вартість європейської економіки? Незважаючи на те, що прибутки зростають, кількість дітей не збільшується. В результаті цієї демографічної проблеми теперішні діти вже у дорослому віці платитимуть на 50% вищі податки. Через старіння населення якість людського капіталу погіршуватиметься у кількісному і якісному вимірах.
Яке може бути вирішення таких проблем? Впровадження демографічної політики, яка складатиметься з 4 окремих взаємопов’язаних сфер: розвиток людського капіталу, запобігання витоку робочої сили, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення у зв’язку з непрацездатністю. Якщо розглядати фінансовий аспект цієї політики, мова йде про внутрішні трансферти, оскільки лише цей інструмент зможе забезпечити реалізацію цих реформ. Кожна країна має визначитись зі своєю моделлю демографічного розвитку, але, перш за все, базуватись на просімейній політиці та солідарності між поколіннями.