ГоловнаЕкономікаДержава

Лібералізуйся чи мерзни

Йде зима, з газопостачанням проблеми, а ціни на енергоносії необхідно піднімати у рамках зобов’язань за угодою про Асоціацію. Втім, досвід самих країн ЄС з лібералізації енергетичного ринку доволі неоднорідний. Найбільш успішні стратегії виглядають як поступове, але впевнене та плановане збільшення цін плюс обов’язкові заходи з підвищення енергоефективності.

Нині в Україні ціни на енергоносії для населення встановлюються та регулюються адміністративно.

Фото: kvitanciii.ru

Так, ціна на газ для наймасовішої категорії домогосподарств (ті, що використовують газ, головним чином, для підігріву води та приготування їжі) зараз становлять 1,182 грн за куб. м. Останнє, півтораразове підвищення, відбулось у травні, а до цього тарифи були незмінними з липня 2010 р. Ціна імпортованого з ЄС газу - $360-370 за 1 тис. куб. м, ринкова ціна імпорту з урахуванням витрат на дистрибуцію та адміністрування (+25%) - 4,5 грн за куб.м. - тобто саме стільки мали б платити українці за куб м газу.

Вартість електроенергії для населення - 30,84 коп Квт на год (до 150 кВт на год), економічно обґрунтовані ціни, за оцінками Нацкомісії з енергетики, мають бути щонайменше на 75% вищими. Низькі ціни для населення призводять передовсім до нераціонального споживання.

Постсоціалістична енергетика

У командних економіках уряди використовують фіксовані низькі ціни на низку товарів та послуг і контролюють розмір зарплат. Частина суспільного договору передбачає безкоштовні освітні та медичні послуги, низькі тарифи на послуги муніципального транспорту, інколи - їжу, субсидування комунальних послуг.

При переході до ринкової економіки найбільш чутливими виявляються саме сфери надання послуг населенню. І вони стають останніми на черзі до реформування. Уряди остерігаються тиску на зарплати (інфляції), структурних змін в економіці, впливу на енергоємність (величину споживання енергії). Однак субсидування тарифів на енергоносії веде до бюджетного дефіциту і, якщо він покривається емісійним шляхом, то це однаково призводить до інфляції. Політика субсидування в цілому регресивна: з одного боку вона таки допомагає бідним, бо постачає їм дешевшу енергію, але більш корисна для багатих, які споживають цього блага більше.

Як правило, політики не ідуть на непопулярні кроки під загрозою зростання соціальної напруги. У багатьох центральноєвропейських країнах навіть збільшення цін часто не супроводжувалось зміною структури ціни і субсидування населення зберігалося на тлі вищих цін на енергію для промисловості (тобто у цих країнах перехід до економічно обґрунтованих цін фактично постійно відтерміновувався).

Фото: EPA/UPG

Як бути енергоефективним

За даними аналітичної команди кампанії Stronger together споживачі не можуть різко зменшити споживання енергії, оскільки потреба у ній пов’язана із підтримкою життєдіяльності (приготування їжі, підігрів води, опалення тощо). Підвищення ціни на 1% знизить споживання всього на 0,1-0,2%. Одначе домогосподарства можуть інвестувати у енергоефективність свого житла і цим у середньостроковій перспективі істотно зменшити витрати на енергію. 

В різних країнах Центрально-Східної Європи (далі – ЦСЄ) в 90-х роках було застосовано різні моделі лібералізації енергетичних ринків. Відповідно і ціни для домогосподарств піднімали по-різному.

Наприклад, у Польщі та країнах Балтії вдалися до "шокової терапії": дуже різкого переходу від системи субсидованих цін до ринкового ціноутворення, яке передбачає відшкодування всіх витрат на придбання та доставку енергії в оселі людей. Ціни тут зростали різко, в декілька разів, за короткий проміжок часу.

А ось в Угорщині та Словаччині, приміром, довгий час не наважувались відійти від практики субсидування, і тому зростання цін на енергоносії для населення там було досить помірним. Більш-менш радикальне подорожчання енергії відбулося не так давно: лише після 2005-2006 рр.

Польща (шокова терапія) - скоротила споживання енергії, джерело даних www.odyssee-mure.eu
Польща (шокова терапія) - скоротила споживання енергії, джерело даних www.odyssee-mure.eu

Угорщина (де зростання цін відкладали) не покращила свою енергоефективність, джерело даних www.odyssee-mure.eu
Угорщина (де зростання цін відкладали) не покращила свою енергоефективність, джерело даних www.odyssee-mure.eu

Тому і поведінка домогосподарств у цих країнах була різною. У першому випадку споживачі істотно скоротити своє споживання енергії, в інших – ні. Причому ключовим фактором стали не стільки самі ціни (там, де вони істотно зросли, споживачі намагалися економити), як допомога держави: цільові субсидії на утеплення житла, дешеві кредити на заходи з покращення енергоефективності домівок. Там, де такі програми були доступні, споживання істотно знизилося. З 2000 до 2011 року енергоефективність в середньому по Європі покращувалась на 1,8% щорічно. У Словаччини, Угорщини, Фінляндії показники гірші, у Латвії та Румунії - кращі.

У Європі існує тенденція до зменшення обсягів палива, витраченого на опалення житла щорічно на 0,9%. Нові будівлі (зведені після 2009 року) більш енергоефективні (споживають на 40% менше енергії), але у статистиці по ЄС цей ефект не такий значущий, бо лише 20% житлового фонду ЄС створено після 1990 року.

Водночас попри зменшення споживання енергії в цілому по ЄС у цій сфері існує дві протиборчі тенденції: покращення технічних параметрів домогосподарств супроводжується підвищенням життєвих стандартів (використання потужної побутової техніки: посудомийок, пралок, морозильних та холодильних камер).

Частка витрат на енергію у загальних витратах домогосподарств. В Естонії, де ціни підіймали різко, ця частка менша, у Словаччині, де ціни довго не піднімали, домогосподарства не працювали над покращенням енергоефективності, тому зараз витрачають на енергію більше своїх доходів. Джерело даних Eurostat
Частка витрат на енергію у загальних витратах домогосподарств. В Естонії, де ціни підіймали різко, ця частка менша, у Словаччині, де ціни довго не піднімали, домогосподарства не працювали над покращенням енергоефективності, тому зараз витрачають на енергію більше своїх доходів. Джерело даних Eurostat

Енергоефективність по-польськи

Ситуація Польщі 20 років тому була подібна до української: основою енергетичної галузі була неефективна вугільна галузь, відтак одним із перших кроків реформаторів було заміна енергонеефективних вугільних на газові та електричні котли. Польща почала переходити на економічно обґрунтований рівень ще на початку 90-х, субсидії мали бути скасовані протягом 4 років. Ціни у сусідів різко підвищили: приміром у 90-х протягом одного року енергоносії для населення могли подорожчати одразу на 30-40%. Замість бюджетних субсидій було запроваджено систему цільової підтримки найбідніших верств.

Польща розробила чіткий енергетичний план до 2030 року. Зокрема запроваджена програма (2013-2018) з підтримки енергоефективності житла. Грант на 12,5 тис євро, приміром, отримують ті, хто будує нове житло або ремонтує старе і чиї модернізовані будинки використовують не більше, ніж 15 кВт на кв.м у річному підсумку (електрика та опалення). Ці гранти у формі часткового відшкодування кредиту на побудову чи купівлю житла, зараховувались на кредитний рахунок отримувача наприкінці проекту (будинок зданий, є енергоефективним). Бюджет програми складає 75 млн євро. Щоправда соціологічні опитування свідчать, що бідніші верстви населення неохоче інвестують у енергоощадність: мають упередження щодо кредитних продуктів чи вважають цю інвестицію довгостроковою. Тому урядам країн рекомендовано розробляти декілька програм покращення житла різної вартості.

Схема енегроефективного дому на сайті однії з польских фірм
Фото: pompycieplasofath.wordpress.com
Схема енегроефективного дому на сайті однії з польских фірм

Попри успіхи у лібералізації енергетичних ринків, стратегія Польщі, на думку Дмитра Науменка, аналітика інформаційної кампанії Stronger together, не є оптимальною: "Ні шокове здорожчання енергоносіїв, ні постійне відтермінування не є ефективними стратегіями. Досвід країн ЄС показує, що енергоефективність покращується у тих країнах, де програми з утеплення та модернізації житла підтримують уряди. Умовно кажучи гроші, що їх зараз ми витрачаємо на субсидування цін можна було б витратити на підтримку програм енергоефективності та адресну допомогу найбіднішим. Це до того ж матиме довгостроковий ефект як для індивідуальних споживачів (зменшують свої витрати на енергію), так і для держави (зменшує бюджетний дефіцит) та для енергетичних компаній (більші прибутки дозволяють інвестувати у інфраструктуру та покращувати якість послуг для споживачів)".

Валентина КузикВалентина Кузик, журналіст інфокампанії "Сильніші разом!"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram