Як і про те, що підписавши Додаток, поставлено хрест на наших можливостях в Енергетичному співтоваристві, де Україна має головувати з 01 січня 2014 року, вже говорилося всіма, хто не лінивий.
Ніхто також не пояснює і не здогадується що робити з Дорученням Президента України від 22 серпня 2011 року «Щодо запобігання негативному впливу на економіку України значного зростання ціни на імпортований природний газ», де чорним по білому написано про необхідність скорочення споживання природного газу. Я тепер бути із заявами одного з українських міністрів про плани на збільшення імпорту газу? Що міністр не виконує Доручення Президента? Чи говориться одне, а робиться інше?
Але по суті Додатку:
Про Додаток до «газового» контракту, або принаймні те, що відомо із ЗМІ про нього, не все, або ще не все сказано.
По-перше, Додаток не оприлюднюють.
Оточення гаранта, зокрема Уряд України, навіть не задумується, що приховування Додатку від власного народу (навіть під виглядом, що це, мовляв, «комерційна таємниця») позбавляє їх права критикувати «папередніков» за те, що у 2009-му Президенту України, а відтак і народу не показали Контракту. Тоді, в 2009-му, це хтось зробив з Газпрому – прислали факсом в Секретаріат Президента Контракт з додатками й підписами. Чому? Треба думати, зробили це в Кремлі з добрих намірів, керуючись особливими «дружніми почуттями» до України. А може така «схема розводки?». Адже не секрет, що Контракт від 19 січня 2009 року. І це потім, в 2009-му, підтвердив один з причетних до того процесу. Така ж доля спіткала і «Харківську угоду», і Додаток від 17 грудня 2013 року – «плоди творчості Кремля». А наші фахівці від «газових справ», дипломати і др. до них навіть не допускалися! Все робилося росіянами.
По-друге, формула не змінена.
Після підписання в Москві 17 січня 2013 року Додатку до «газового» контракту від 19 січня 2009 року пройшло 3 доби і врешті-решт громадяни України довідалися від свого президента (відразу після перемовин у Москві нам про них розповідав президент іншої держави!), що формула обрахунку ціни не змінена тому, що гарант сподівається, що колись, ще до завершення контракту у 2019 році, ціна на нафту впаде до 80 американських доларів, або й нижче. А в такому випадку ця формула, яка прив’язує ціну газу до «нафтового кошика», дозволить вирахувати зовсім низьку ціну на газ. При цьому гарант навіть не задумався над тим, що ціна «нафтового кошика», принаймні до 2019 року, до 80 доларів не має падати. Про це написано багато, в тому числі і його рідною російською мовою. Зокрема, в дослідженнях М.Байкова і Р.Гринкевича з Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН у Москві. Оточення гаранта навіть не запідозрило, що у такий спосіб вони схвалили формулу, яку з січня 2009 року так критикували. Отже формула, виходить, класна!
По третє, передбачене у формулі заміщення газу іншими енергоносіями для України не коректне.
Зокрема, серед параметрів у цій формулі ціни є такі енергоносії, які давно не використовуються в Україні (наприклад, газойль).
По-четверте, несправедлива для України базова ціна 450 доларів не змінена.
Для чого ж тоді було майже п’ять років критикувати всі чотири перераховані пункти?
Виникає риторичне запитання: коли ви, теперішня влада, були щирими? Тепер, чи тоді, коли критикували, чи ніколи?
Отже, виходить так, що нічого в Контракті суттєвого не змінилося, окрім якогось введеного раз на квартал коефіцієнта, завдяки якому ціна на газ у першому кварталі 2014 має бути 268,5 американських доларів за 1000 кубометрів. Далі він має переглядатися щоквартально. Створюється враження, що наявність цього коефіцієнта, зокрема його величина, залежить від настрою у Кремлі. Адже не сказано що робити, якщо сторони не погодять його до кінця кварталу - якщо колись, наприклад, у березні 2014, одна із сторін не погодиться з цим штучним коефіцієнтом на квітень – червень 2014 року? Що робити далі? Переходити до формули без коефіцієнта – тобто все має залишитись, як і було, невигідно Україні? Чи ціна залишається з попереднього кварталу? Чи як? Яка тоді роль формули? Чи виписано все це в Додатку? А чи не простіше було б зменшити базову ціну – тоді б ціна не залежала від настрою, чи прізвищ?
Словом, важко зрозуміти чого досягнула українська сторона.
Однак нескладно зрозуміти чого досягнув Кремль, підписавши Додаток до Контракту:
Окрім «короткого повідця», на якого прив’язали владу в Україні до Кремля, ввівши незрозумілий нікому, щоквартальний коефіцієнт, російська сторона здобула ще дві важливих перемоги:
По-перше, для Газпрому нічого не змінилося по суті Контракту від 19 січня 2009 року. Навпаки, підписавши черговий Додаток, українська сторона фактично ще раз (після Харківської угоди і проплат за завищеними цінами) легітимізувала сам Контракт. Тепер буде важче звалювати на «папередников» свої промахи в українській економіці.
По-друге, знизивши ціну на газ до 268,5 долара, російська сторона наблизилась до середньоєвропейської ціни на трубний, зокрема російський природний газ. Перед цим, російська сторона отримала від України щонайменше 20 мільярдів доларів у вигляді переплати за завищеними цінами. Це підтверджується не тільки порівнянням ціни для нас і інших європейців, але й словами нинішнього Прем'єр-міністра України. Отже Кремль має місце для «дружніх» жестів для України вартістю в 20 мільярдів!
По-третє, Газпром зберігає монопольне становище на найбільшому газовому ринку Європи – в Україні.
По-четверте, російська сторона отримала юридичні гарантії на отримання грошей щомісяця за поставлений газ і нічого не втратила. В той час, як, диктуючи НАК «Нафтогаз України» явно завищені ціни, фактично почала із затримками отримувати гроші за газ (що, зокрема, підтвердив скандал за серпневі не розрахунки і вересневі недобори).
По-п'яте, Газпром отримав реальну судову перспективу всюди, в тому числі у Стокгольмському арбітражі. У випадку незрозумілих завищених цін, цього не було. Мабуть тому і Газпром не звертався в суд на Нафтогаз, а, просто виставляв Україні рахунки про незрозумілу заборгованість, наприклад на 7 мільярдів доларів.
Отже російська сторона знову тотально нас переграла, підписавши Додаток? І ми це, на жаль, приймаємо.