Нещодавно Віктор Янукович вкотре підтвердив слова сказані ним ще в січні під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Гарант озвучив реальність впровадження безвізового режиму із Євросоюзом вже до 8 червня 2012 року, проведення Євро-2012. У ЗМІ пишуть, що виконання Плану із лібералізації візового режиму в Україні може затягнутись до 2013 року.
А поки що українці продовжують вистоювати в довгих чергах, сплачувати візові збори та проходити безліч, подекуди принизливих, процедур в закордонних консульствах.
Останні намагаються всіляко впоратись із постійно зростаючим потоком українських громадян. З цією метою для охочих отримати візи розроблена практика онлайн реєстрації. Проте, більш ефективним виявилось залучення комерційного посередника, який бере на себе відповідальність за оформлення документів та видачу віз громадянам.
Візовий монополіст
Починаючи із 2001 року в Україні діє Visa Facilitation Servises Global (VFS). Адреса головного офісу компанії знаходиться у індійському місті Мумбаї. VFS є дочірнью компанії Kuoni Travel Group із штаб-квартирою у Цюриху, Швейцарія. Послугами VFS Global із оформлення віз користуються 10 розташованих в Україні іноземних консульств: Бельгії, Данії, Франції, Фінляндії, Німеччини, Ісландії, Нідерландів, Італії, Іспанії та Великобританії.
Так звані, візові центри, які зареєстовані в Україні, діють в рамках вітчизняного законодавства. Компанія-посередник сприяє прискоренню процедури отримання віз громадянами, беручи за такі послуги від 25 до 35 євро за кожну операцію.Таким чином, окрім визначеної вартості візового збору у розмірі 35 євро, українці повинні сплачувати додаткові кошти посередникові. Така діяльність не забороняється Візовим кодексом Європейського Союзу. Оскільки, документ передбачає можливість співпраці консульств із приватними фірмами. Зокрема, в статті 43 Кодексу зазначено, що «держава-член ЄС має намагатись здійснювати співпрацю із зовнішнім провайдером послуг разом із однією чи декількома державами-членами ЄС, не обмежуючи правил державної закупівлі чи норм конкуренції».
Перевагою візових центрів також є суттєве прискорення процесу отримання віз громадянами із мінімальним застосуванням бюрократичних перешкод.
Диявол в деталях
На практиці ситуація виглядає дещо інакше. По-перше. Згідно норм Візового Кодексу ЄС, користування послугами візових центрів є особистим вибором громадян. Таким чином, консульства мають запропонувати посередника у якості альтернативи. Такий варіант зводиться консульствами майже нанівець, коли громадянам пропонується термін у декілька місяців на оформлення документів, необхідних для отримання візи. Отже, українці просто вимушені звертатись за оплачуваною допомогою до візових центрів.
По-друге. Діяльність VFS Global в Україні є, по суті, монополією на ринку. Оскільки відкритого тендеру закордонними консульствами не проводилось. Також не розголошуються підстави укладання контрактів із компаніями, які зареєстровані в третіх країнах (в даному випадку, мова йде про Індію). Хоча норма Візового Кодексу прямо вказує, що «держави-члени ЄС зобов’язані поширювати інформацію про вибір зовнішнього провайдера послуг та визначені норми й умови узгоджених правових документів».
По-третє. Викликає сумніви безпека апліката, який надає приватній компанії власні дані. Інформація включає номер банківського рахунку, біометричні дані та інші подробиці. Хто відповідатиме за наслідки, у разі витоку інформації з особистими даними заявника? Стаття 24 Закону України «Про захист персональних даних» покладає забезпечення захисту таких відомостей на власника відповідної інформаційної бази. Здатність українського законодавства контролювати внутрішні сервери індійської компанії також викликає сумніви.
Висновки
Наразі, ми маємо прецедент, коли держава в кооперації із консульствами інших країн обирає «менше лихо». За нормами українського законодавства, діяльністю візових центрів має зацікавитись Антимонопольний комітет України. З іншого боку, очевидним є той факт, що існування компанії-посередника не може здійснюватись без відома компетентних державних органів. Адже комерційна структура, в першу чергу, має дотримуватись норм саме українського законодавства.
У такому випадку, пересічним громадянам, які сьогодні сплачують більше 60 євро за оформлення шенгенської візи, залишається тільки сподіватись на якнайшвидшу реалізацію Плану дій щодо спрощення візового режиму для України.