Про що закон
Щороку держава витрачає близько 100 млрд. грн на закупівлю товарів та послуг, ще близько 200 млрд. витрачають державні підприємства. Ось чому важливо, як саме витрачаються ці кошти. Після зникнення сумнозвісної Тендерної палати українське законодавство про держзакупівлі зазнало значних змін. Але остаточного варіанту, який би не викликав зауважень збоку міжнародної громадськості досі немає.
17 травня Верховна Рада підтримала новий закон про державні закупівлі. За оцінками опозиції та громадських діячів його прийняття може призвести до втрати понад 30 млрд. грн державних грошей та до зменьшення публічності у цій сфері.
Отже основні зміни, які внесено до закону:
- відкрито широкі можливості для застосування процедури закупівлі у одного учасника;
- розширена кількість винятків, тобто ситуацій при яких при закупівлях за державні кошти закон не застосовують;
- впровадження норми про (добровільне) страхування «приза» тендеру, якщо його сума перевищує 10 млн. гривень;
- зменшення кількості інформації щодо тендерів, які публікуються на спеціальному ресурсі та доступні громадськості;
- виведення коштів державних підприємств з-під дії закону «Про державні закупівлі»;
- введення механізму рамкових угод;
- позбавлення права контрольних органів на втручання у процес закупівель;
- позбавлення права Уповноваженого органу (Міністерство економічного розвитку та торгівлі) погоджувати процедуру закупівлі у одного учасника.
Як приймали
За словами народного депутата України та екс-міністра економіки Сергія Терьохіна, сам процес ухвалення змін до закону про держзакупівлі – детективна історія. «Українське суспільство і міжнародні інституції вимагали змін до того безладу, який твориться у сфері державних закупівель. Одним із зобов’язань України перед Світовим банком і Міжнародним валютним фондом було внесення змін, які б робили прозорими тендери і правила їх оскарження. Від Уряду зареєстрували відповідний закон. Пройшло декілька місяців, і в Верховну Раду поступив проект його прийняття на друге читання. Головним активістом змін був народний депутат Ігор Савченко (екс-депутат БЮТ, нині у складі більшості – прим. авт.). Головна ідея змін, запропонованих паном Савченком полягала у централізації у приватній системі правил оскарження, позбавлення можливість публічного ознайомлення із інформацією та створення системи «економічних ніпелів» за допомогою спеціальної конструкції між державою і тими, хто хоче продати або купити від її імені активи. Коли проект попав перед другим читання в руки, мабуть, послів ЄС та компаній, які історично активно працювали у сфері держзакупівель, здійнявся галас, а пропонована структура стала дежавю тендерної палати. В результаті, з пропозицій пана Савченка пропало 90%», – розповів Сергій Терьохін.
Експерт Олексій Хмара (контактує з міжнародною антикорупційною організацією «Transparency International» від України) оцінює законопроект негативно. Законопроект зроблено з реформаторськими цілями, каже він. Необхідно було спростити процедури тендерів для великих підприємств, яким важко конкурувати з іноземними підприємствами через бюрократичні процедури. З іншого боку зміни створять низку корупційних можливостей, а під благими намірами проштовхують певні лобістські інтереси.
Плюси і мінуси
Нижче ми перелічили основні загрози, які несуть у собі зміни, а також плюси нового законопроекту.
Корупційна загроза полягає у значному розширенні можливості закупівель у одного учасника. Її можна застосовувати у випадках особливих соціально-економічних обставин, які унеможливлюють дотримання термінів проведення. Що за такі обставини – ніде не визначено, а враховуючи, що в Україні соціально-економічна криза явище поширене, застосовувати її можна у більшості випадків. За таких умов (наперед визначена) компанія подає свою пропозицію, і якщо вона задовольняє вимогам, то отримує перемогу в тендері. Погоджувати таку процедуру з Мінекономрозвитку уже не потрібно (що несе певний позитив), але «відкатна» схема, як і раніше, спрацьовує. Якщо у 2010 році в Україні процент закупівель у одного учасника був близько 20% (у Європі 7–10%), то зараз можна очікувати, що цей відсоток становитиме 30–50%. Тобто, при загальному бюджеті держзакупівель у 200 млрд. гривень втрати у 30 млрд. – ще доволі оптимістичний прогноз. За певних умов вони можуть сягати і 70 млрд.
Загроза винятків. Винятки – це закупівля товарів та послуг, яку проводять без конкурсу. Наприклад, закупівля товарів і послуг, які підпадають під державну таємницю (секретні запчастини для військової техніки тощо). У новій редакції список цих винятків розширили, і вони доволі різнопланові. Так, Микола Томенко вважає, що є ціла низка норм, згідно з якими тендерні закупівлі в принципі неможливі або абсурдні для специфічних видів діяльності – для кіно-діяльності, концертної діяльності, забезпечення функціонування гуманітарно-соціальних закладів особливо у сільській місцевості та невеликих містах. І якщо закупівля корму для циркових тварин чи послуги з перевезення спортивних делегацій особливих питань не викликають, то є ті, які викликають певне здивування – придбання товарів і послуг для проведення урочистих заходів за участю спікера і прем’єр-міністра. Не зовсім логічно, якщо говорити про відкритість та прозорість. Сума можливих зловживань у цій сфері відносно невелика (не більше 2 млрд. гривень), але це тенденція до подальшого розширення списку винятків.
Страхова загроза. Предмет закупівлі, якщо його сума становить більше 10 млн. гривень, підпадає під (добровільне) страхування. Але органи влади (замовники) можуть вимагати від переможця страхування «приза». Це може означати, що дуже скоро з’явиться перелік акредитованих страхових компаній, який буде дуже вузьким. Наступним кроком може стати опускання планки до 5 або навіть 1 мільйона. Якщо під формулу «більше 10 млн.» зараз підпадає не більше 3% закупівель, то під формулу «більше 1 мільйона» – більшість. Коли з’являться монопольні страхові компанії, це може бути фактичним другим народженням Тендерної палати. «Маленьким бізнесом», який залишився після пропозицій депутата Савченка, називає цю норму Сергій Терьохін і пропонує уважно стежити за страховими компаніями, які найближчим часом долучать до тендерів. Бо те, як будуть визначати списки цих компаній – невідомо.
Інформаційна загроза. У старій редакції була норма, згідно з якою на спеціальному порталі публікували 14 видів інформації щодо держзакупівель, що було чи не найширшим переліком у Європі. Після першого читання запропонували скоротити кількість видів такої інформації до трьох пунктів. В результаті компромісу перелік скоротили лише на три пункти, які, за оцінками експерта Олексія Хмари, не надто важливі, з ними можна навіть погодитися. Однак сама тенденція до такого скорочення – нездорова. Микола Томенко наголошував на тому, що однією з ключових проблем закону у новій редакції є бажання приховати від громадськості те, як проходить тендер і чим він завершується, і зняття цих норм фактично зводить нанівець можливість боротьби з попередньо визначеними переможцями. Ще одна скандальна норма, яку спочатку пропонували – виведення державних підприємств з-під дії закону про держзакупівлі. В кінцевій редакції діє компромісна норма, згідно з якою державні підприємства (або там де частка держави більше 50%), проводять тендери на державні гроші, і не проводять тендери на інші гроші. Тобто, завод, що випускає танки на державне замовлення проводить з цього приводу тендер, але, виготовляючи ті ж танки для Пакистану чи Грузії – ні. Норма, здавалося б, спрямована на підвищення швидкості виконання замовлень, але попри деяку двоякість, має приховану загрозу: при наступних змінах закону з тексту можуть механічно викинути слова «за винятком державних коштів» – і компромісу як не бувало. Норму, за словами експерта, залишили у такому вигляді лише після тривалих консультацій і суперечок.
Однозначним позитивом нового закону вважають введення такого поняття як рамкові угоди (раніше фігурував термін «на засадах координації»), які, за словами експертів, варті підтримки і схвалення. Суть у тому, що раніше замовник і генпідрядник укладали між собою угоди про виконання певних робіт та надання послуг. Те ж стосувалося і субпідрядників, серед яких теж проводили конкурс і укладали відповідні угоди. Така довга процедура значно ускладнювала і гальмувала власне виконання замовлення. За новими нормами всю відповідальність нестиме генеральний підрядник, у тому числі за дії субпідрядників. Важливо те, що у Мінекономіки забрали право погоджувати процедуру закупівлю у одного учасника. Це, в принципі, позитив, оскільки раніше ці погодження здійснювали виключно «за винагороду». Однак тепер є загроза, що роль Мінекономіки на себе переміряють інші перевіряючи органи. Для усунення цих ризиків, за словами спеціалістів, треба запроваджувати сильну внутрішню організацію.
Ще одним позитивом є те, що контрольні органи не мають втручатися у процес закупівлі. Це необхідність життя і логіка, що випливає з попередньої норми, інакше є ризики, що ці органи настільки часто «приходитимуть в гості» до замовників, що такі «візити» унеможливлять нормальну роботу. Тому для них діє принцип спостерігача: «приходьте, дивіться, але не вмішуйтеся». Позитивними, в цілому, вважають зміни в Українському союзі промисловців і підприємців (союз приймав активну участь у розробці і обговоренні закону), яку очолює народний депутат і радник Президента України Анатолій Кінах. Як йдеться у розповсюдженій організацією заяві зміни до закону свідчать, що влада і бізнес можуть бути партнерами, а також забезпечать прозорість процедури державних закупівель, підвищить довіру міжнародних інвесторів і мінімізує прояви корупції. А основною перевагою прийнятого закону є виведення коштів державних підприємств з під дії закону, а також розкритиковані іншими спрощення процедури закупівлі в одного учасника. УСПП звернувся до Президента з проханням підтримати і підписати закон.
Але опозиція та громадськість виступають проти нового законопроекту. Олексій Хмара каже, що навіть плануються акції проти підписання закону. Нещодавно у газеті “Комерсант-Україна” з'явилася інформація, що нібито президент також вирішив не підписувати законопроект і оголосить про це рішення найближчим часом.
Останні цікаві держзакупівлі:
МВС купило близько 700 автомобілів з початку року. Останній тендер передбачає придбання 358 авто на суму понад 22,2 млн. грн., тобто середня ціна авто – 62 тис. грн.
«Донбастрансгаз» (дочірня компанія НАК «Нафтогаз-Україна») придбала 678 автомобільних шин за 1,3 млн. грн. Тобто кожна шина коштує близько 2 тис. грн.
ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» уклало угоду на придбання 6,25 тис літрів бензину і дизпалива на суму 95,36 млн грн. Середня вартість одного літру палива склала 15,25 грн/л.
ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» вирішило закупити 72 автозаправки на загальну суму 1,32 млрд грн. Виходить, одна заправка коштує понад 18,3 млн. грн.
ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» та КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» за результатами тендерів уклали угоди на придбання цукру по ціні, що значно перевищує ринкову вартість. Кримський центр за 365 тис грн. придбав 25730 кг цукру по 14,20 грн/кг. Львівська лікарня за 222 тис грн. придбала 15000 кг цукру по 14,80 грн/кг.
Джерела: Вісник державних закупівель, Наші гроші