Юрій Винничук, автор сатиричних мініатюр на радянського класика Корнійчука, романів «Весняні ігри в осінніх садах», «Мальва Ланда», у творах чимало жорскої еротики:
Корнійчука не любить Винничук.
Хай згине та його «Ескадра».
В «Садах осінніх» Юр відчув
Бажання вграти «Мальву Ланду».
Павло Вольвач, автор романів «Кляса» про Запоріжжя, і «Хрещатик пдаза» про Київ:
Він Запоріжжя оспівав дими,
Тоді - хрещатицькі доми.
В одну злились романи масу:
«Хрещатик плаза» то є «Кляса».
Лариса Денисенко, авторка роману «Корпорація ідіотів, феміністка:
Сексизм їй побороть охота.
За рівноправність дбає цьоток
«Корпорація – у неї – ідіотів»,
Але немає ідіоток.
Юрій Володарський, літератутрний критик, який бореться з українським націоналізмом, вживає щодо опонентів вислови на зразок «звірячий виття»:
Трухлявим нацикам готовий рвать чуби.
Його модерність – в кожнім кроці.
Позичив лексикон для боротьби
У вертухаїв в 37-м році.
Александр Кабанов, поет, який не хоче ходити проспектом Степана Бандери:
У нього Муза ні, не молодиця,
Чию він мріє бачить наготу:
Вночі йому страшний Бандера сниться
Й римує він в холодному поту.
Артем Полежака, поет:
Полежака, хоч римується зі срака,
Але істина давно вже не нова:
Полежака – то звичайно голова.
Андрій Кокотюха, найплодовитіший прозаїк України, критикує потоки свідомості, наприклад, у Джойса:
Він так літературу руха –
Роман за п’ять хвилин зліпити.
Один де пише Кокотюха -
Трьом Джойсам нічого робити.